2 План дороги

2.1 Аналіз напрямку траси.

На основі вже запроектованого плану дороги вносимо в нього зміни, які викликані підвищенням категорії дороги, а також міняємо її напрям, і основні конструктивні елементи дороги, згідно вимог. Ці зміни можуть включати в себе:

• вирівнювання частини дороги, тобто прокладання її по новому напрямку;

• збільшення радіусів горизонтальних кривих;

• об’єднання кутів повороту із вписуванням в новий кут більшого радіусу горизонтальної кривої.

• збільшення прямих вставок, відносно категорії;

• розрахунок віддаленості дороги від населеного пункту;

• зміна напрямку дороги.

Пікетажне положення початку траси ПК0+00, кінця траси – ПК 34+40,00. Загальна довжина траси 3440 м. В зв’язку з підвищенням категорії дороги були збільшені радіуси горизонтальних кривих.

2.2. Узгодження елементів дороги з ландшафтом.

Узгодження траси з рельєфом ґрунтується на відповідності елементів дороги елементам ландшафту та урахуванні закономірностей сполучення елементів плану та поздовжнього профілю.

Для узгодження елементів дороги з ландшафтом потрібно дотримуватися наступних рекомендацій:

• криві в плані та поздовжньому профілі, як правило, слід суміщати, причому криві в плані мусять бути на 100 – 150 м довшими за криві в поздовжньому профілі;

• потрібно уникати поєднання кінців кривих у плані з початком кривих у поздовжньому профілі. Відстань між ними має бути не меншою за 150 м. Довжину прямих в плані слід обмежувати: для доріг І категорії до 3500 – 5000 м у рівнинній місцевості та до 2000 – 3000 м у пересіченій місцевості; для доріг ІІ та ІІІ категорій до 2000 – 3500 м у рівнинній та 1500 – 2000 м у пересіченій місцевості; для доріг ІV та V категорій 1500 – 2000 м у рівнинній та 1500 м у пересіченій місцевості;

• слід обмежувати сумарну довжину прямих, поєднаних короткою кривою в плані;

• бажано, щоб радіуси суміжних кривих в плані не відрізнялися більше, ніж у 1,3 раза;

• не рекомендується проектувати короткі прямі вставки між двома кривими в плані, спрямованими в один бік. При довжині прямої вставки меншій за 100 м, слід замінювати обидві криві однією кривою більшого радіусу;

• при довжині прямої вставки 100 – 300 м доцільно замінювати її перехідною кривою;

• у поздовжньому профілі не слід допускати довгих ділянок з постійним похилом.

3 Проектування системи водовідведення.

3.1. Розрахунок отворів водопропускних труб.

Номер водозбір­ного басейну	Площа басейну, F, км2	Довжина тальвегу, L, м	Похил логу, i ,%0	Імовірність перевищення розрахункових витрат, ІП, %
1	2	3	4	5
1	0,29	570	20,05	3
2	0,235	930	29,09	3
3	0,155	380	21,03	3

Максимальна витрата Q м³/с зливової води заданої імовірності перевищення на малих водозборах розраховується за формулою:

Q_P = 16,7 ×а_Р×F× a × j ,

де а_Р - розрахункова інтенсивність дощу, мм/хв;

F - площа водозбору, км²;

a - коефіцієнт втрати стоку;

• - коефіцієнт редукції.

Q_P = 16,7 ×4,2×0,29× 0,45 × 0,77 =7,05

Q_P = 16,7 ×3,94×0,235× 0,57 × 0,81 =7,14

Q_P = 16,7 ×4,24×0,155× 0,35 × 0,89 =3,42

Коефіцієнт редукції враховує неповноту стоку і для площі, меншої за 100 км² , визначається з формули:

Розрахункова інтенсивність дощу заданої імовірності перевищення:

а_р = 0.81× 5,19=4,2 а_р = 0.81× 4,85=3,94

а_р = 0.81× 5,24=4,24

де а_г - інтенсивність дощу протягом 1 год, мм /хв ;

К_t - коефіцієнт приведення інтенсивності зливи годинної до розрахункової.

Приймаю одно очкову трубу діаметром 2,0, з Н=1,97 V=3,3, водопропускна здатність однієї труби 8 м³/с.

Приймаю дво очкову трубу діаметром 2,0, з Н=1,53 V=2,7, водопропускна здатність однієї труби 4 м³/с.

Приймаю одно очкову трубу діаметром 1,5, з Н=1,48 V=2,9, водопропускна здатність однієї труби 4 м³/с.