Інтегративні методи психосинтезу особистості

РОЗДІЛ 2

ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД В ПРАКТИЦІ ПСИХОСИНТЕЗУ

Техніка СМПС включає прийоми інтрамодального, інтермодального та сенсомоторного синтезу компонентів образу уяви.

В процесі інтрамодального синтезу психотерапевт викликає у клієнта відчуття якої-небудь однієї модальності, які потім інтегруються у цілісний образ (наприклад, тільки зорові відчуття). Потім залучаються прийоми інтермодального синтезу, який здійснюється завдяки механізмам сенсибілізації та синестезії, що доповнює попередньо створенийобразвідчуттямиіншихмодальностей(наприклад,дозорових відчуттів «додаються» слухові та тактильні). В процесі сенсомоторного психосинтезу рівень самосвідомості клієнта змінюється завдяки певним змінам у його рефлексії, коли психотерапевт сприймається як співбесідник тільки у внутрішньому діалозі, тобто як частина свідомого «Я»,а його мовленнєві конструкції –як власні думки,відчуття та переживання. Діалогічність сенсомоторного психосинтезу, на думку В. Кучеренка, вигідно відрізняє цей метод від гіпнозу, самогіпнозу та медитації, які монологічні в своїй основі. За словами вченого, напротивагу гіпнозу, який здійснюється на основі навіюваності клієнта як схильності до альтернативних станів свідомості (трансу),метод СМПС не залежить від цієї характеристики суб’єкта і дозволяє досягнути у роботі з мало гіпнабельними індивідами успішних результатів, які так само досягаються внаслідок гіпнозу. Заслуговують на увагу емпірично доведені факти про те, що сенсомоторний психосинтез апробовано в клінічній практиці лікування алергічних, гормональних, онкологічних та інших видів хвороб як метод психокорекції «роботи мозку» завдяки зміненим станам свідомості.

В. Кучеренко вичерпно дослідив метод сенсомоторного психосинтезу у роботі з алкозалежними особистостями: було доведено,

що він має безпосередній вплив на механізми регуляції психічної

31

ІНТЕГРАТИВНІ МЕТОДИ

ПСИХОСИНТЕЗУ ОСОБИСТОСТІ

активності [30], [31]. Загалом цей метод застосовують як у практичній (з метою здійснення психокорекції), так і в експериментальній психології (з метою дослідження змінених станів свідомості). Водночас СМПСзастосовуютьдля формування гіпнабельності умало гіпнабельних суб’єктів психотерапії [32]. Виникає запитання: для чого розвивати гіпнабельність, якщо ефективність сенсомоторного психосинтезу емпірично доведено в численних дослідженнях, проведених з мало гіпнабельними суб’єктами? З цього приводу в одному з інтерв’ю на російському телебаченні В. Кучеренко заявив, що метод СМПС та гіпноз (сугестія) – це методи, які діють за однаковими психофізіологічними принципами і відрізняються лише методично. Зауважуємо, що теорія психосинтезу особистості за Р. Ассаджіолі не лежить в основі методу сенсомоторного психосинтезу: ці поняття близькі за своїм значенням, але різні в нашому понятійному апараті.

У процесі особистісного психосинтезу метод корекційної сугестії методично подібний до СМПС тим,що також передбачає перехід клієнта у змінені стани свідомості (трансові стани), суб’єкт-суб’єктні стосунки та діалогічність (часткову діалогічність). Водночас корекційна сугестія здійснюється виключно за умови перебування клієнта у стані легкого, а не глибокого, трансу і має чітку спрямованість на підсвідому трансформацію ставлення людини до означеної нею проблеми в процесах розототожнення та самоототожнення своєї особистості. Крім того, на початкових етапах уведення клієнта в транс діалог з ним не здійснюється. На відміну від класичного (директивного) гіпнозу метод корекційної сугестії передбачає недирективні техніки [33].

Про це більш детально йтиметься у розділах 4 і 5.

Корекційна сугестія застосовується у процесі психосинтезу

переважно з метою корекції емоційно-поведінкових розладів на рівні

32

РОЗДІЛ 2

ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД В ПРАКТИЦІ ПСИХОСИНТЕЗУ

нижчого та середнього несвідомого. Крім того, цей метод дозволяє розширити світогляд клієнта, підвищити рівень усвідомлення себе та інших людей, вивчити себе з різних метафорично виражених позицій, подолати рухові самообмеження, підвищити рівень сенсорних відчуттів, обсяг образної пам’яті та творчого мислення, розвинути спостережливість та увагу.

Якщо сугестивні методи психотерапії стосуются трансперсональних проблем особистості, то їх розглядають у межах проблеми альтернативних (змінених) станів свідомості. Наприклад, під час або після психосинтетичного сеансу клієнти можуть стверджувати, що в трансовому стані переживали трансперсональні почуття (вихід свідомості за межі тіла, відчуття безмежної любові і легкості, перебування у стані невагомості чи польоту, творче осяяння, інтуїтивне просвітлення тощо). Саме тому явище сугестії або гіпнозу можна розглядати не тільки у межах когнітивного чи поведінкового напрямів психотерапії, але й трансперсонального, особливо стосовно психосинтезу. В такому випадку корекційна сугестія набуває ознак розвивального методу, а процедура психосинтезу перетворюється у сугестивний процес психокорекції та розвитку.

Серед тих методів, які на різних етапах психосинтезу дозволяють клієнту більш повно осмислити свої несвідомі потреби та цілі, розвивальний коучинг посідає провідне місце [25]. Це пов’язано з тим, що осмислення в процесі коучингу відбувається не тільки абстрактно і логічно (раціонально), але й чуттєво, емоційно. Воно не обмежується полем свідомості, а виходить на рівень осмислення себе (свого «Я») у цьому полі. При цьому мислення клієнта внаслідок спеціально організованих тренувань набуває ознак абстрактно-

системної рефлексії, яка дозволяє йому усвідомити себе з різних

33

ІНТЕГРАТИВНІ МЕТОДИ

ПСИХОСИНТЕЗУ ОСОБИСТОСТІ

сторін (про це йтиметься мова у підрозділі 3.3.).

Розвивальний коучинг завжди спрямований на пізнання свого «Я» як активного начала та єдиного суб’єкта будь-яких реальних змін в житті конкретної людини, незалежно від її стереотипних уявлень про зовнішніі обставини (негативізм,недовіра доінших) та свійвнутрішній потенціал (відсутність вмінь та навичок). Коучинг має розвивальну силу, оскільки кардинально змінює світогляд клієнта у напрямі до прийняття себе і дійсності, допомагає усвідомити та удосконалити свої реальні вміння, навички та здібності, побудувати ефективну систему цілей та здійснювати на цій основі реальні дії, приймаючи вольові рішення. У цьому метод розвивального коучингу має значні переваги над іншими когнітивними та поведінковими методами розвитку самосвідомості та волі особистості: в процесі психосинтезу він не просто інтегрує особистість навколо її свідомого «Я», але й систематизує всі її компоненти як цінні ресурси для здійснення конкретної діяльності.

Основний принцип коучингу можна сформулювати в декількох реченнях: «Все, що нам треба, у нас уже є: це наш попередній досвід. Нам залишається тільки усвідомити, чого ми насправді хочемо і як цього досягти простіше і швидше. Потім треба тільки діяти». У наступному розділі ми більш детально розглядаємо принципи та етапи розвивального коучингу.

Не зважаючи на суттєву методологічну відмінність корекційної сугестії та розвивального коучингу, Є. Кучеренком було встановлено можливість взаємної інтеграції цих методів з метою психосинтезу особистості. В таблиці 2.1. наведено систему інтегративних методів психосинтезу особистості.

34

РОЗДІЛ 2

ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД В ПРАКТИЦІ ПСИХОСИНТЕЗУ

Таблиця 2.1

Інтегративні методи психосинтезу особистості за Є. Кучеренком

ІНТЕГРАТИВНІ МЕТОДИ

ПСИХОСИНТЕЗУ ОСОБИСТОСТІ

У межах інтегративного підходу до психосинтезу особистості в нашій психотерапевтичній діяльності ми спостерігали різні якісні зміни особистості клієнта за шкалою інтеграції, яку запропонувала Л. Терлецька. Вона виділила сім рівнів (стадій) інтеграції, яких людина досягає в процесі онтогенезу.Якщо особистість не досягла відповідного рівня інтеграції, то вона може скорегувати пов’язані з цим проблеми за допомогою засобів психотерапії [34].

В нашому випадку кожен рівень інтеграції було досягнуто завдяки поєднанню методів корекційної сугестії та розвивального коучингу з використанням матеріалу традиційних психосинтетичних технік [35]:

1.Фізична інтеграція (усвідомлення власної тілесності, активізація дихання, зняття м’язової напруги, релаксація, прояв уваги до відчуттів, розвинена чутливість, рухова активність).

2.Емоційна інтеграція (усвідомлення емоцій і почуттів, вираження і проживання емоцій і почуттів, домінування почуттів над думками, співпереживання).

3.Творча інтеграція (творча активність, оригінальність, гнучкість, емоційне піднесення, артистичність).

4.Інтелектуальна інтеграція (усвідомлення проблем і способів їх вирішення, перебудова переконань, збільшення усвідомлення себе

йінших; усвідомлення тіла, емоцій і почуттів, думок і принципів; прагнення до самопізнання).

5.Соціальна інтеграція (пошук нових соціальних цілей і цінностей, використання психологічних знань у практичному житті; формування навичок партнерського спілкування, встановлення відносин взаєморозуміння і взаємодопомоги).

6.Особистісна інтеграція (усвідомлення самого себе, свідомого «Я»; глибинне пізнання своєї особистості, самоаналіз і

36

РОЗДІЛ 2

ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД В ПРАКТИЦІ ПСИХОСИНТЕЗУ

самовдосконалення, емоційний катарсис, зсув локусу контролю на свою індивідуальність, прийняття відповідальності за своє життя).

7. Духовна інтеграція (розширення свідомості, збільшення усвідомлення себе й інших, відкритість і чесність, перебудова особистості навколо нового центру – вищого «Я»; розуміння законів Буття, любов, людяність і гуманізм).

Л. Терлецька стверджує, що в онтогенетичному процесі вище названі інтеграційні механізми психіки з’являються у певній послідовності відповідно до перебігу психічного і соціального розвитку. Кожному етапові психічного розвитку відповідає домінуючий механізм інтеграції, що виконує провідну роль. Ці інтеграційні механізми закладено споконвічно, їх послідовне розгортання – самодетермінований процес розвитку, в якому можна виокремити кілька стадій:

1.Стадія тілесної інтеграції (провідні механізми: дихання, сон, фізична активність, взаємозв’язок з природою) починає формуватися у віці немовляти.

2.Стадія емоційної інтеграції (емоції й емоційна пам’ять, переживання) активно формується в ранньому віці.

3.Стадія творчої інтеграції (творчість) найяскравіше виражена

вдошкільному віці.

4.Стадія розумової інтеграції (мислення, інтелектуальна активність) – активне формування відбувається в шкільному віці.

5.Стадія соціальної інтеграції (соціальні механізми, спілкування) починається у підлітковому віці, продовжується в юнацькому і охоплює ранню дорослість.

6.Стадія особистісної інтеграції (екстеріоризація особистісного досвіду, усвідомлення), починаючи зі зрілої юності, проходить через весь період дорослості до старості.

37

ІНТЕГРАТИВНІ МЕТОДИ

ПСИХОСИНТЕЗУ ОСОБИСТОСТІ

7. Стадія духовної інтеграції (любов, духовність) охоплює переважно вік дорослості і старості, але, як виняток, може формуватися разом з 4, 5, 6 стадіями.

своїм функціональним поділом, домінуванням і компенсаторними механізмами. Кожен новий рівень розвивається на основі попередніх, ніби надбудовуючись над ними. При негативному чи недостатньому розвиткові попередніх рівнів неможливий розвиток наступних. Ця закономірність діє як у природному (життєвому), так і в цілеспрямованому розвитку особистості в процесі психосинтезу.

Використана та рекомендована література:

1. Bassman L., Complementary/alternative medicine: Ethical, professional, and practical challenges for psychologists / L.Bassman, G. Uellendahl // Professional Psychology: Research and Practice, 2003 –

№34 (3).–Р.264–270.

2.Beutler L. Eclectic psychotherapy: A systematic approach. / L. Beutler.

– Elsmford, NY:Pergamon.– 1983.

3.French T. Interrations between psychoanalysis and the experimental work of Pavlov / T.French // Ameerican Journal of Psychiatry, 1933. – № 89. – Р.1165 – 1203.

4. Goldfried M. Toward the delineation of therapeutic change principles

/M.Goldfried //American Psychologist.– № 35, 1980 – Р.991 – 999.

5.Rosenweig S. Some implicit common factors in diverse methods in psychotherapy / S.Rosenweig // American Journal of Orthopsychiatry, 1936 – № 6.–Р.412–415.

6.Фицджеральд Р. Эклектическая психотерапия / Роберт Фицджеральд.– СПб.: Питер,2001.– 196 с.

38

РОЗДІЛ 2

ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД В ПРАКТИЦІ ПСИХОСИНТЕЗУ

7.Beitman В. D. Counseling and Psychotherapy Essentials Integrating Theories, Skills, and Practices / В. D. Beitman, G. E. Good.– 2006.– P.456.

8.Alford B.The relation of psychotherapy integration to the established systems of psychotherapy / B.Alford, A. Beck // Journal of Psychotherapy Integration.– 7(4).– 1997.– Р.275 – 289.

9.Kubie L. Relation of the conditioned reflex to psychoanalytic technique. L. Kubie // Archives of Neurology and Psychiatry. – № 32. – 1934. – Р.1137-1142.

10.Dollard, J. Personality and Psychotherapy / J.Dollard, Miller N.– NY : McGraw-Hill.– 1950.– 488 р.

11.Herzberg A. Active psychotherapy / A. Herzberg.– New York: Grune & Stratton.– 1945.

12.Lazarus A. Multimodal behavior therapy / A. Lazarus. – New York: McGraw-Hill.– 1976.

13.Garfield S. Some comments on empirically supported treatments /

S. Garfield // Journal of Consulting and Clinical Psychology.– № 66. – 1998. – Р. 121–125.

14. Glass C. An overview of directions in psychotherapy integration research / C.Glass, D. Arnkoff, B. Rodriguez // Journal of Psychotherapy Integration.– № 8(4).– 1998.– Р.187–209.

15. Бревде Г. Интегральная психология – специфика направления и подготовка направления [Электронный ресурс] / Геннадий Бревде // Психологическая газета, 2007. – Режим доступа : http://www.psy.su/prof_ society/articles/2078/

16.Терлецька Л. Г. Психічне здоров’я особистості. Технологія самоаналізу : [монографія] / Лариса Гарріївна Терлецька // Київський національний університет імені Тараса Шевченка; – К. : ВПЦ «Київський університет», 2003. – 150 с.

17.Wilber K. The atman project / K. Wilber.– Illinois: Quest.– 1980.

18. Clarkson P. A multiplicity of psychotherapeutic relationships / P.Clarkson//BritishJournalofPsychotherapy.–№7(2).– 1990–Р.148–163.

19. Opazo R. In the hurricane’s eye: A superparadigmatic integrative model / Opazo R. // Journal of Psychotherapy Integration. – № 7(1). – 1997. – Р.17 – 54.

39

ІНТЕГРАТИВНІ МЕТОДИ

ПСИХОСИНТЕЗУ ОСОБИСТОСТІ

20.Schore A. Affect regulation and the origin of the self / A.Schore. – Hillside, NJ: The Analytic Press.– 1994.

21.Медвін Ю. О. Неоінтегральна психологія як науково-практична база для збереження психічного здоров’я сучасної людини / Ю. О. Медвін, Т. В. Мелліна, Є. В. Кучеренко // Наука і освіта : наук.-практ. Журн. Півд. Наук. Центру АПН України. – 2010. – № 3. – С. 92 – 95.

22.Медвин Ю. А. Новые веяния в психологии развития личности. Неоинтегральность и системный подход как помощь в развитии успешности личности / Ю.А. Медвин : тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 18 березня 2010 р.) [Успішність особистості: потенціал та обмеження] / за редакцією М.Л.Смульсон,Л.М.Зінченко.–К.: Вид-во НПУ ім. М. П.Драгоманова,2010.– С.170 – 173.

23.Медвін Ю. О. Абстрактно-системна рефлексія як метод розвитку глобально-системного мислення людини / Ю. О. Медвін, Т. В. Мелліна, Є. В. Кучеренко // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки: Зб.наукових праць. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова,

2010, № 31(55). – С. 74 – 80.

24.Кучеренко Є. В. Психосинтез як фактор оптимізації професійного самовизначення особистості / Є. В. Кучеренко // Ринок праці та зайнятість населення. – К. : ІПК ДСЗУ, 2011. – № 3(28). – С. 25 – 27.

25.Медвін Ю. О. Розвивальний коучинг як неоінтегральний напрям практичної психології // Ю.О.Медвін,Є.В.Кучеренко // Професійна підготовка практичного психолога: теорія і практика : [збірник наукових статей].– Випуск 1 / Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова ; авт. кол. : В. І. Бондар, Л. Г.Боброва, К. В. Дубініна та ін. ; за заг. ред. В. І. Бондаря, Ю. О. Приходько.– К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – С. 84 – 97.

26.Кучеренко Є. В. Розвиток професійного самовизначення майбутніх психологів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец.

19.1.7«Педагогічна та вікова психологія» / Є. В. Кучеренко.– К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – 21 с.

27.КучеренкоЄ.В.Методбінауральнихтаізокронічнихзвуковихтонів в практиці психолога-гіпнолога / Є.В.Кучеренко // Доповіді та повідомлення учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції «Актуальні проблеми практичної психології», присвяченої до 20-річчя кафедри психології та педагогіки.–К.: НПУ імені М.П.Драгоманова,2012.–С.72–83.

40