Інтегративні методи психосинтезу особистості

РОЗДІЛ 3

РОЗВИВАЛЬНИЙ КОУЧИНГ ЯК МЕТОД ПСИХОСИНТЕЗУ

поведінці та діяльності. Тобто, мовою Л. Виготського, інтрапсихічні функції переходять у інтерпсихічні. Але у нашому варіанті – люди, що володіють ГСМ, можуть не тільки свідомо виражати мисленнєві форми у реальній ситуації (вербально чи невербально), але й несвідомо впливати на неї через поведінку. Такий вплив проявляється у ідеодинамічних процесах, про які йтиметься далі.

Відомо, що такі мисленнєві форми як судження та умовиводи проявляються у моториці, сенсориці та в емоційних станах людини. Відповідно зарубіжні вчені говорять про ідеомоторику, ідеосенсорику та ідеоемотику людини як про окремі психологічні механізми, які об’єднані в загальному понятті – «ідеодинаміка» [12]. Проте у вітчизняній психології прийнято говорити лише про ідеомоторику, яка трактується неоднозначно: одні вчені вважають, що це перехід уявлення про м’язовий рух у реальну дію, яка відбувається за рахунок інервації [21, с. 131]; інші – вважають, що реальної дії не відбуваються, проте стверджують, що ідеомоторний акт включає як перцептивні (зорові образи та м’язові відчуття), так й ефекторні компоненти (слабка інервація м’язів) [15, с. 140]. Однак більшість вчених вважають, що ідеомоторика здійснюється мимовільно на мало усвідомлюваному рівні активності людини. Ми вважаємо, що можливість переходу мисленнєвих форм суб’єкта ГСМ у реальну ситуацію його діяльності та поведінки може розглядатись як перетворювальний вплив на реальну дійсність через функції низького та середнього несвідомого, на чому наголошував Р.Ассаджіолі.

Наш досвід психотерапевтичної роботи свідчить, що клієнтам з низькою навіюваністю важко вдається самостійно виконувати ідеодинамічні вправи.Тому ми вважаємо,що трансформаційні процеси, які відбуваються в полі свідомості клієнта, можуть переходити на рівень нижчого несвідомого завдяки застосуванню корекційної сугестії.

61

ІНТЕГРАТИВНІ МЕТОДИ

ПСИХОСИНТЕЗУ ОСОБИСТОСТІ

Саме так результати застосування технік розвивального коучингу закріплюються в системі інтегрованої особистості за допомогою технік гіпнотизації, про що йтиметься нижче.

В контексті психосинтезу нова модель мислення (ГСМ) та його розвиток у клієнта реалізується за допомогою методичного тренування. Сформована у клієнта здатність до АСР дозволяє йому по-новому сприймати світ. При цьому елементи ситуації (проблеми клієнта), які він раніше усвідомлював однотипово (тобто з однієї точки зору та лінійно), стають змістовнішими та набувають нових характеристик у альтернативному «баченні» проблеми загалом. Здатність клієнта різнобічно усвідомлювати власні субособистості відкриває для нього можливість інтегрованого оволодіння реальною життєвою ситуацією з боку активного «Я».

Використана та рекомендована література:

1.Білоус Р. М. Мій професійний вибір: тренінг старшокласників. Методичний посібник з формування професійних намірів старшокласників для практичних психологів, педагогів і школярів / Руслана Миколаївна Білоус

/за ред.В.Ф.Моргуна.– Кременчуг,2010.– 125 с.

2.Голви У. Тимоти. Работа как внутренняя игра: Фокус, обучение, удовольствие и мобильность на рабочем месте. – [пер. с. англ. Т.Гутниковой] / У.Тимоти Голви.– М. : Альпина Бизнес Букс, 2005. – 252 с.

3.Уитмор Дж.Коучинг высокой еффективности : пер.с.англ./ Дж.Уитмор.– М.: Междунар.Академия корпоратив.Управления и бизнеса, 2005.– 168 с.

карьере [Электронный ресурс] / И. Л. Добротворский. – Режим доступа : http:/www.konkord-m.ru/library.html

62

РОЗДІЛ 3

РОЗВИВАЛЬНИЙ КОУЧИНГ ЯК МЕТОД ПСИХОСИНТЕЗУ

5.Паркин М. Сказки для коучинга : как использовать сказки, истории

иметафоры в работе с отдельными людьми и с малыми групами. – [пер. с англ. А. Стативка] / М. Паркин. – М. : Добрая книга, 2007.– 116 с.

6.Медвін Ю. О. Неоінтегральна психологія як науково-практична база для збереження психічного здоровя сучасної людини / Ю. О. Медвін, Т. В. Мелліна, Є. В. Кучеренко // Наука і освіта. – № 3/LXXXX. – Одеса : ПНЦ НАПН України, 2010. – С. 92 – 95.

7.Основы психотерапии / Н. П. Зубалий, А. М. Лёвочкина. – [учеб. пособие]. – К. : МАУП, 2001. – 160 с.

8.Ассаджоли Р. Психосинтез: теория и практика / Ассаджоли Роберто.– М. : «REFL-book», 1994.– 314 с.

9.Туркулец А., Софонов М. Коучинг – методика раскрытия личностного потенциала / Александр Туркулец, Михаил Софонов // Психология сейчас. – К : ООО «Издательский дом «РЕНОМЕ» – №1, 2008.

С. 15 – 17.

10.Слободчиков В. И. Основы психологической антропологии.

Психология человека. Введение в психологию субъективности / В. И. лободчиков, Е. И.Исаев. – М. : Школа – Пресс, 1995. – 383 с.

11. Медвін Ю. О. Абстрактно-системна рефлексія як метод розвитку глобально-системного мислення людини / Ю. О. Медвін, Т. В. Мелліна, Є. В. Кучеренко // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки : Зб.наукових праць. – К. : НПУ імені М.П. Драгоманова,

2010. – № 31(55). – С. 74 – 80.

12.Erickson M.H. The confusion technique in hypnosis / M. H. Erickson

//American Journal of Clinical Hypnosis.–№ 6–1964,–Р.183–207.

13.Большаков А. Большая книга скрытого влияния на людей / Александр Большаков. – М. : АСТ; СПб. : прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. – 255 с. – (Школа успеха).

14.Ассаджоли Р. Психосинтез: теория и практика / Ассаджоли Роберто.– М. : «REFL-book», 1994.– 314 с.

15.Психологический словарь / [под ред. В.П.Зинченко, Б.Г.Мещерякова] – 2-е изд., перераб и доп.– М.: Астрель: АСТ: Транзиткнига,

2006. – 479 с.

63

ІНТЕГРАТИВНІ МЕТОДИ

ПСИХОСИНТЕЗУ ОСОБИСТОСТІ

16.Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів / [під керівн. В.Б.Шапаря] – Х.: Прапор,– 2009.– 672 с.

17.Кнорринг В. Особенности мужских и женских коллективов [Электронный ресурс] / Библиотека Гумер. – Режим доступа: http://www. gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/Article/_Knorring_MenFemin.php.

18.Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. / С.Л.Рубінштейн – СПб.: Питер.– 1999,– 705 с.

19.Перлз Ф. Гештальт подход – свидетель терапии / Ф.Перлз.– М.: Из-во Института Психотерапии.– 2001,– 217 с.

20.Medvin Y. Standard Theory of Memory and Its Hypothetical Metamorphosis / Medvin Yuri. – The Scientific Journal of Walden University, 2006.– № 2.– P. 25-31.

21.Психологический словарь / [под общ. Ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского].– 2-е изд., испр. И доп.– М.: Политиздат,– 1990.– 494 с.

64

РОЗДІЛ 4

ТЕОРЕТИЧНІЗАСАДИ МЕТОДУ КОРЕКЦІЙНОЇ СУГЕСТІЇ

4.1.Основні поняття гіпнотерапії

Сугестія – це психотерапевтичний метод лікування й розвитку особистості клієнта за допомогою професійного застосування технік навіювання та самонавіювання. Іноді сугестію або гіпноз розуміють як сукупність будь-яких психотехнік, які сприяють появі трансового стану у клієнта (наприклад, сенсорний голод, сенсорне перенавантаження, почуття страху, незручна поза тіла, раптовий біль тощо).

Існує понад 100 способів уведення людини в транс, при цьому розрізняють сугестію без гіпнотизації (сугестотерапія), власне гіпноз (гіпнотерапія) та сугестію внаслідок гіпнотизації (сугестогіпнотерапія) [1, С. 127-139]. Такий розподіл досить умовний, оскільки метод сугестії (гіпноз) неможливо застосувати без уведення клієнта в транс – від легкого до глибокого, якого можна досягти тільки внаслідок процедури гіпнотизації. Вчені по-різному трактують поняття гіпнозу, розглядаючи його в контексті таких напрямів як гіпнотерапія (М. Лебединський),

65

ІНТЕГРАТИВНІ МЕТОДИ

ПСИХОСИНТЕЗУ ОСОБИСТОСТІ

гіпнопсихотерапія (І. Вельвовський), гіпноаналіз та гіпносугестивна терапія (П. Буль). Більшість вчених і практиків узагальнюють напрями психотерапії,вякихзастосовуютьсугестію,називаючиїх«гіпнотерапія» чи «гіпнологія».

Як медичний напрям гіпнотерапія виникла ще на початку XІX століття і лише в минулому столітті стала науково обґрунтованим напрямом психотерапії (гіпнологія), який дозволяє ефективно навчатись та емоційно одужувати, позбавляючись від страхів, почуття провини, самокритики та негативних звичок (запізнювання, куріння, згризування нігтів, вживання нецензурних слів тощо). Історія гіпнотерапії пов’язана з іменами Франса Месмера, Жака Шарко, графа Каліостро, Володимира Бєхтєрева та навіть Ісуса Христа, який, на думку деяких вчених, здійснював гіпнотичний вплив своїм мовленням, розповідаючи історії-притчі [2, с.11]. За кордоном гіпноз часто застосовували в хірургії та стоматології як «замінник» анестезії [3]. У СРСР гіпноз застосовували переважно в психіатрії та у військовій підготовці в службах різного рівня секретності [4], [5].

Психолог, який працює в галузі гіпнотерапії називається гіпнотерапевт або гіпнолог. Не варто плутати терміни «гіпнотерапевт» і «гіпнолог» з поняттям «гіпнотизер», що означає людину, яка публічно демонструє можливості гіпнозу в різноманітних шоу та інших масових заходах. Той, на кого здійснюють гіпнологічний (гіпнотичний) вплив, а також суб’єкт, який знаходиться в трансовому стані називається гіпнотиком.

Гіпнологнетількивпливаєнаорганізмклієнтачерезвпливнайого психіку,але й здійснює навчальну та реконструктивну функції стосовно його психічного здоров’я загалом. Тобто, окрім підтримки та розвитку наявних у людини психологічних захисних механізмів, він допомагає

66

РОЗДІЛ 4

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МЕТОДУКОРЕКЦІЙНОЇ СУГЕСТІЇ

їй усвідомити власні потенційні можливості, виробити нові, значно ефективніші моделі світогляду і поведінки та на основі усвідомлених особистісних ресурсів, навчитись повноцінно жити в світі реальних рішень та дій. Такі інтегративні ефекти досягаються клієнтом завдяки тому, що в трансовому стані його свідомість сприймає одноманітний подразник (наприклад, звуки метронома) і, концентруючись на ньому, відкриває якісно нові механізми уяви, завдяки якій всі навіювання гіпнолога (сугестії) легко включаються у зміст підсвідомого. Після гіпнотичного сеансу підсвідомі механізми самостійно діють на користь клієнта як закономірні психічні явища.

Отже, метод сугестії дозволяє клієнту не тільки позбутись психічних відхилень та розладів, але й розширити його самосвідомість (свідоме «Я») до рівня мало усвідомлюваних підструктур особистості (субособистостей), в яких полягають причини внутрішніх конфліктів, страхів та інших психологічних проблем.

Зазначимо, що трансовий стан не завжди передбачає плавний перехід до сонливості чи глибокого сну: він має місце в процесі виконання монотонних дій, а також в цілком активній діяльності, коли транс виникає раптового внаслідок сильного шоку (наприклад, неочікувана емоційно насичена інформація, сильний біль чи раптова небезпека можуть швидко нас «виключити»). Загалом транс розуміють як функціональний стан психіки та змінений стан свідомості,що поєднує чи опосередковує свідомі та несвідомі процеси [6]. Саме трансовий стан клієнта є однією з головних умов психосинтезу його особистості.

Зауважуємо, що у клінічній психології поняття «транс» вживають на позначення розладу свідомості, різновиду амбулаторного автоматизму (від франц. trance – страх, оціпеніня) [7, с. 222]. Однак у психосинтезі та інших напрямах психотерапії цей термін означає

67

ІНТЕГРАТИВНІ МЕТОДИ

ПСИХОСИНТЕЗУ ОСОБИСТОСТІ

видозмінений стан свідомості, що сприяє психічному одужанню. Досліджуючи східні вчення, Р. Ассаджіолі вживав поняття «транс», інтерпретуючи його як стан самозаглиблення – медитацію.

В сучасній гіпнотерапії можна виокремити директивний гіпноз, який вважають класичним у медицині, та гіпноз Мілтона Еріксона (недирективний) [8]. Останнім часом поширився метод регресивного гіпнозу, який розробив американський гіпнотерапевт Майкл Ньютон. Цей вид гіпнозу стоїть на межі наукового та метафізичного (парапсихологічного) підґрунтя і налічує безліч прихильників як в США, так і на заході Європи [9], [10]. Особливим попитом на послуги гіпнологів-регресіоністів користуються громадяни України та Росії, можливо саме тому, що в цих країнах плідно працюють послідовники М. Ньютона. Методично метод регресивного гіпнозу, надумкуЮ.Медвін,схожийнасенсомоторнийпсихосинтез.

Незалежно від виду гіпнозу, розрізняють три рівні трансу: легкий, середній та низький. Первинний етап гіпнозу (індукція) характеризується уведенням клієнта в легкий транс, коли його свідоме «Я» досягає рівня підсвідомості у зв’язкузі зниженням частоти нервових імпульсів в корі головного мозку з 14 – 30 Гц. (рівень бета) до 7 – 13 Гц. (рівень альфа). Відповідно розрізняють активний стан свідомості або бадьорість та стан сонливості, що супроводжується пасивним сприйманням зовнішніх подразників, розслабленням тіла та зниженням тілесних відчуттів. Саме такий транс ми переживаємо на першій фазі сну, коли слухові та тілесні відчуття поступово згасають, відбувається каталепсія очей (їх неможливо відкрити), виникають образиуяви,пригадуєтьсяминулеалесвідомістьщенезникає:людина може сприймати сильні подразники,реагуючі на зміни у зовнішньому середовищі, усвідомлювати позу тіла, місце, де вона знаходиться та інші обставини.

68

РОЗДІЛ 4

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МЕТОДУКОРЕКЦІЙНОЇ СУГЕСТІЇ

Нижчі рівні свідомості, коли мозкові хвилі досягають рівня коливань тета (4 – 6 Гц.) та дельта (0,5 – 3,4 Гц.), характеризуються більш глибоким трансом, при якому відсутня чутливість, зникає свідомість, а на фазі глибокого сну (дельта-рівень) з’являється амнезія. Саме тому, прокинувшись, ми не можемо одразу пригадати зміст наших сновидінь.

Гіпнолог, який допомагає клієнту досягти рівня легкого та середнього трансу (альфа-рівень та тета-рівень свідомості), підтримує фокус його свідомого «Я» на голосових інструкціях, що принципово відрізняє стан природного неглибокого сну від трансового стану в процесі гіпнозу, коли слова гіпнолога добре усвідомлюються клієнтом і впливають на його підсвідомі процеси. Таким чином відбуваєтся трансформація підсвідомих елементів психіки клієнта, що сприяє психічному одужанню та вирішенню багатьох особистісних проблем, які у стані бадьорості людиною не усвідомлюються.

Зазначимо, що легкий транс належить до феноменів психосоматичного розслаблення внаслідок зосередженої концентрації свідомості на певному об’єкті будь-якого виду сприймання (внаслідок фокалізації). До зовнішніх ознак трансу належать: суцільне розслаблення м’язів, незначні мимовільні м’язові реакції, розширення зіниць, тривала фіксація погляду, асиметрія обличчя, уповільнення миготливих дій, нерухома постава, глибоке дихання, зниження частоти серцебиття, зниження реакції на навколишні подразники, збліднення чи почервоніння окремих ділянок шкіри, рівний тон ідеомоторних реакцій (спонтанність рухів), часткова втрата чутливості шкіри, дискоординація у тілесних рухах.

«Повернувшись» зі стану середнього трансу (тета-рівень свідомості) клієнт не пам’ятає, про що розповідав гіпнологу, тому його мовлення необхідно фіксувати за допомогою аудиоапаратури

69

ІНТЕГРАТИВНІ МЕТОДИ

ПСИХОСИНТЕЗУ ОСОБИСТОСТІ

чи письмового протоколювання. Така фіксація дозволяє клієнту прослухати свої підсвідомі «откровення» після гіпнологічного сеансу. Якщо клієнт знаходився у стані легкого трансу, його мовлення також варто фіксувати, щоб досягти довірчих з ним стосунків та уникнути непорозумінь, пов’язаних з безпечністю процесу гіпнозу.

4.2.Медичні та соціально-психологічні погляди на процес гіпнотизації

Гіпноз дуже часто розуміють як змінений (альтернативний) стан свідомості, тобто як власне транс, а не метод гіпнотерапії. З

цього приводу протягом ХХ століття у США та країнах Західної Європи точились палкі наукові дискусії: одні вчені вважали, що транс є причиною гіпнотичних реакцій, інші розуміли змінений стан свідомості як наслідок тільки психосоціальних чинників (рівня навіюваності, установок тощо) [11]. Сучасні психологи визнають, що гіпноз є ефективним психотерапевничним методом, відкидаючи абсолютно полярні погляди на його механізми та проблему детермінації гіпнотичних реакцій і трансового стану.

Отже, думка про те, що трансовий стан під час гіпнологічного сеансу – це змінений стан свідомості, призвела до появи двох протилежних поглядів. Згодом більшість теорій про гіпноз як метод можна було звести до єдиного розуміня його суті. Так, сучасні дослідження гіпнологічного (гіпнотичного) впливу спрямовані на перевірку його результативності і включають інтегративне використання змінених станів свідомості та соціально-психологічних чинників, що дозволяє гіпнотерапевтам ефективно корегувати різні психологічні проблеми особистості.

70