ifon-history-nowedays-future

ГОРДІСТЬ КРІЗЬ РОКИ

КРАЩИЙ СТУДЕНТ ІФОН

«Кращий студент ІФОН» – студентський конкурс, який передбачає обрання щороку студента, який має високі навчальні, наукові, культурно-мистецькі і громадські показники. Від кожної академічної групи висуваються кандидати, які відповідають критеріям. Потім відбувається закрите онлайн-голо- сування, яке визначає переможця, який отримує перехідний Кубок директора.

2009 рік – Бойчук Каріна («Релігієзнавство»)

«Якзнання,отриманівІФОНі,знадобилисяв житті?Намоюдумку,длялюдиниосвіченоїпрофесія не має значення. Спеціаліст правого вуха буде обізнаний в анатомії загалом, як мінімум,

змистецтвом, соціальною ситуацією в світі, новинками кіно та географією, якщо він має гарну освіту та розвивається. Все це пишу тому, що, маючи кваліфікацію філософа-релігієзнавця, я працююмоделлю.Людидивуються,пишаються, цікавляться та перепитують про мою освіту дві- чі-тричі.Явважаючудовоюальтернативоюжити усвіті"гарних"іприцьомубути"розумною".Ясві-

домо обрала для себе цей шлях і жодного разу не пошкодувала, адже це таке чудове відчуття, коли ти можеш поділитися своїми знаннями

зтими, хто не мав змоги їх отримати. Це періодично надихає мене на нові звершення. Повірте, людей освічених світ поважає і цінує».

2011 – Олена Савчинська («Культурологія»)

«ІФОНдавменіможливістьчастково себе перемогти, перелаштувати, зрозуміти мої сильні сторони, збагнути, що я хочу спробувати в житті і до чого не хочу повертатися. Навчив цінувати те, що є, не стояти на місці, прагнути більшого, намагатися не звертати зайвої уваги на світ і не боятися боротись зі стереотипа-

ми. Зараз працюю у школі «Тріумф», більш за все мені подобається викладати Лего. У ТС Винахiдник я є адміністратором в студії і викладачем FFL».

421

ГОРДІСТЬ КРІЗЬ РОКИ

2012 – Ірина Чукань («Релігієзнавство»)

Ірина Чукань з першого курсу зарекомендувала себе як старанна, відповідальна, активна та працьовита студентка. Ірина виконувала обов’язки голови студентської ради гуртожитку№5НПУіменіМ.П.Драгоманова, профорга групи, секретаря Профбюро Інституту філософської освіти і науки. Бере участь в організації та проведенні заходів Студентської ради Інституту філософської освіти і науки, бере активну участь в удосконаленні роботи профкому університету, приймала

участьвміжнароднійпрофспілковійшколівМоскві,учасницяпроекту «Молодіжна політика країн Східного партнерства» в серпні 2013 (м.Тбілісі). В листопаді 2011 р. була нагороджена Золотою медаллю Драгоманова «За розбудову студентського самоврядування», стала «Кращим студентом ІФОН» у 2012 р.

Нині працює спеціалістом з організації залізничних перевезень в ТОВ «Карго-Експрес».

2013 – Наустінов Вадим, («Культурологія»).

«ІФОН дав найголовніше: він мені не заважав, не напружував, допоміг дійти висновку, що треба займатися тим, що тобі подобається і від чого ти «кайфуєш» душею. Він дав можливість отримувати цікаву для мене інформацію. Ніхто насильно не змушував вчити (я вчився у такий період, коли не примушували). Інститут подарував мені друзів і цікавих знайомих. Зараз працюю сценаристом-копірайтером промо-відділу телеканалу НЛО ТВ».

2014 рік – Піхут Владислав («Філософія. Суспільствознавство».)

«ІФОНнадавбільшевпевненостіівідкривуменінеймовірніздібності «крутитись» і швидко приймати рішення – те, чого мені раніше так бракувало. Це, звичайно, і колосальний досвід, і велика валіза знань, і знайомства тощо. Дійсно, щиро радий цим знайомствам, дуже хочеться продовжити спілкування з багатьма людьми після

422

ГОРДІСТЬ КРІЗЬ РОКИ

закінчення навчання. Що ще дав мені ІФОН? Визнання, гарний досвід в організаційній роботі,веселімиті,якізгадуюютьсяізтеплотою тащироюпосмішкоюнаобличчі.Сподіваюсь, що ці відчуття з часом нікуди не зникнуть і назавжди залишаться в моєму серці. Постійно, ще з першого курсу, чув про те, що ІФОН любить мене, знаю, що моя любов до нього взаємна! Працювати? За час навчання оволодів багатьма різними професіями і знаю, що зможу знайти себе і реалізувати у будь-якій сфері. Я вже казав про те, що ІФОН дав мені впевненість у собі? Щиро дякую йому за це!»

423

СЛОВО ВИПУСКНИКА

ІФОН – ЦЕ ЛЮДИ

Скоріше за все, жанр, який очікується від випускника у такого роду книжках, – це мемуари. Навряд чи зможу втриматися в мемуарних рамках і трохи не забратися в аподиктику, тому одразу попереджаю про це читачів, особливо юних.

Головний спогад мого першого курсу та підготовки до вступу в університет – це відчуття події та відкриття. На той час вже встиг закінчити школу, здобути ще одну освіту і навіть рік попрацювати, тому вступ до університету означав для мене не просто нову соціальну роль, нові взаємодії та правила гри, а потрапляння в паралельний світ, куди доросла серйозність та песимізм не мають доступу. Якось так і вийшло.

Звісно, більшість моїх уявлень про університетську освіту постали в результаті читання художньої літератури та перегляду західних фільмів про коледжі та приватні школи, тому сприйняття її було скоріше романтичним, ніж реальним. Для когось це можливо б стало причиною розчарування, а от для мене – дороговказною ідеєю та

джерелом натхнення. Цьому, до речі, сприяв і сам наш Інститут (тоді Інститут філософської освіти і науки мав іншу назву – Інститут історії та філософії педагогічної освіти), який щойно відкрився і тому був «чистоюкнигою»,відкритоюдлязаписів.Наднами,першокурсниками, не тяжіли жодні традиції та умовності, а дирекція лише запрошувала та заохочувала створити справжній академічний простір та колектив. Тоді цим займалися наші прекрасні заступники директора, історики: Алла Анатоліївна Кравченко, дуже виважена, мудра людина, яка вміє вирішувати студентські проблеми (включно з екзистенційними) та Володимир Анатолійович Денисенко, який відрізнявся лібералізмом, надзвичайною близькістю зі студентами та почуттям гумору.

Були також у перші роки функціонування ІФОН-у дві старші групи релігієзнавців, яких «перекинули» з Соціально-гуманітарного факультету (тоді так називався Інститут політології та права), однак, вони опинилися в меншості і чомусь справжньої активності у розбудові Інституту, окрім одиничних винятків (Євген Горбонос, Геннадій Целковський, Ігор Рибкін тощо), не проявили.

425

СЛОВО ВИПУСКНИКА

Перші два курси ми активно відкривали університетський світ. Пам’ятаю, що нашому курсу було завжди все цікаво. Де бібліотеки, скільки у нас корпусів, як залізти в обсерваторію, що ховається у підвалі центрального корпусу за металевими дверима з табличкою «Радіація» тощо. Так само прискіпливо і уважно ми вивчали наших викладачі. Згадую, що на мене найбільше враження справляли професори, бо вони точно були наче з іншого світу. Також ніколи не забуду нашого першого куратора групи – Катерину Семенюк. Вона не відмовляла собі в невимушеності, могла у манері британської герцогині поскаржитися чи то на похмілля, чи то на мігрень, а потім ненароком зацитувати щось справді доречне з Гайдеггера. Думаю, що саме тоді багато хто з нас, несподівано для себе, став більше поважати чесність, професіоналізм та незалежність у судженнях.

Не буду лукавити і говорити, що все було виключно чудово і безхмарно. Були в нас і безталанні та ліниві викладачі, які більше розмовлялипрополітичнуситуаціюусвітітапросвоївласнідосягнення, ніж про предмет. Однак,нам пощастило івони, переважно, не читали філософські курси та не мали визначального впливу на наш світогляд. Окрім того, ми завжди над ними кепкували та серйозно до них не ставилися. Зрідка траплялись на нашому академічному шляху і волюнтаристи з хабарниками, однак магічним чином саме перед нашими студентами вони, раптом, виправлялися і ставали більш-менш нормальними викладачами. Як потім довідався, наш директор, професор Іван Іванович Дробот, дуже швидко ставив корупціонерів на місце і завжди оберігав ІФОН-івців від заробітчан із ступенями.

Про Івана Івановича взагалі можна багато розповідати. Він не тільки батько Інституту по статусу і праву, але й по своїй суті – вміє похвалити, підбадьорити, підтримати у скруті, але й з вихованням не забариться. Якщо потрібно, то може дати знатного прочухана. Разом із тим, впевнений, що за всі десять років існування ІФОН-у жодного студента не відрахували з Інституту з легким серцем, якщо тільки студент сам дуже цього хотів і сприяв цьому.

Величезний вплив на багатьох із нас справила Ванда Болеславівна Вишківська, яка не тільки прекрасно ввела нас у світ академічної педагогіки, але й допомогла відкрити цю науку у практичній площині. Вона настільки професійно і ясно викладала, що навіть через два-трироки,колиприйшовчаспедагогічноїпрактики,більшістьме- тодів, прийомів, принципів та правил у нас «вмикалися» автоматично. Єдиний, хто за роки навчання справив на мене в педагогічному плані враження була Надія Богданівна Адаменко, яка читала в нас курс з методики викладання філософії.

Знаковими стали і наші перші заняття із професорами Наталією

426

СЛОВО ВИПУСКНИКА

Григорівною Мозговою та Тамарою Вікторівною Розовою. Вони не тільки запам’яталися глибиною, але і значною мірою ввели нас у світ академічних традицій та «правил гри». Саме вони допомогли сформувати багатьом уявлення про академічну науку та надихнули до наукової творчості. Хоча, разом і з тим, відкрили очі, що не все так просто і однозначно у стосунках викладачів між собою.

Думаю, що такий саме значний вплив, як згадані вище професо- ри-філософи,накультурологівсправилипрофесориГалинаСергіївна Мєднікова,ЄвгеніяВіталіївнаБільченкотаЮліяВіталіївнаЮхимик,а нарелігієзнавців–ВікторДмитровичБондаренко,МиколаМихайло- вич Закович, Віталій Леонідович Хромець та Тетяна Олександрівна Котлярова. Вже за час нашого студентства всі вони встигли стати справжніми легендами серед студентів.

Також навряд чи забуду невимушені бесіди та дискусії з постійно провокативним та допитливим професором Володимиром Олександровичем Дорошкевичем, який був заповзятим «клієнтом» нашої бібліотеки на третьому поверсі і майстерно залучав студентську молодь до філософської полеміки. Також збережу у пам’яті нашу прекрасну викладачку фізичної культури Олександру Юріївну Алєксєєнко, яка дуже багато зробила для того, щоб іфонівці були розвиненими та активними. На жаль, ці дві людини зараз перебувають у кращому світі.

Не можна оминути увагою й інших викладачів, без яких важко було б назвати підготовку наших філософів, релігієзнавців та культурологів закінченою та ґрунтовною, наприклад: Олег Петрович Магеря,ОлегСергійовичКисельов,ІринаВікторівнаБогачевська,Ольга ОлексіївнаКирилова,БогданКостьовичМатюшко,ІгорГеннадійович Нємчинов,ГалинаОлександрівнаОстапчук,АллаЄвгеніївнаДорога, ІринаСергіївнаХромець,СергійІвановичТицький,ЯнінаДмитрівна Пруденко,СвітланаАнатоліївнаХрипко,ЛюбовВасилівнаДолинська, АльонаВасилівнаТемрук,Анна-МаріяБасаурі-Зюзіна,ТетянаПетрів- на Глушко, Людмила Анатоліївна Облова, Світлана Володимирівна Старожук,ОлексійВолодимировичЧеркасов,СергійВолодимирович Капранов, Ірина Сергіївна Хромець… Всі вони залишили глибокий слід у наших душах та розумі.

Про більшість із цих хороших людей можу розповісти не одну цікаву і повчальну історію, однак, якщо піддатися цьому бажанню, то ця книга стане набагато товстішою. Загалом у нас було дуже багато яскравих і талановитих викладачів, про яких, я певен, потрібно писати окремі фоліанти зі спогадами їх студентів та аспірантів.

Якщо вже зайшла мова про персоналії, то хотів би також згадати молодших іфонівців (та їх друзів), без яких наш Інститут теж ніколи

427

СЛОВО ВИПУСКНИКА

не був би таким, яким є зараз. Мені приємно, що серед них дуже багато моїх друзів, однак головне не в цьому, а в тому, що вони любили Інститутідужебагатойомудали.Цеекс-головиПрофбюроІнституту

– Ігор Рибкін, Дмитро Вергун, Наталія Ляшенко; екс-голови студентської ради Інституту Сергій Русаков, Сергій Савченко, Павло Селіванов; екс-голова студентської ради гуртожитку Іра Чукань; екс-голо- ви Студентського наукового товариства Інституту Віталій Туренко та Марійка Розпутна, а також Євген Шушкевич, Ольга Казєва, Наталка Нос,ВолодимирВолковський,АннаЯценко,ВікторіяВасиленко,ГеннадійЦелковський,ЄвгенГорбонос,КарінаБойчук,АндрійСкладан, Олена Ломачинська, Катерина Приймак, Анна Бадюл, Ольга Курна, Костянтин Поліщук, Ірина Ткач, Геннадій Левіт, Оксана Степанюк, ВіталійТємофєєв(Тєма),ДмитроКузнєцов,ЮліяНіколаєнко,СвітланаВойцеховська,ОльгаАзаркінаічисленнідрузіІФОНу,якілюбили його та завждибули поруч – дядько Сашко, Павло Ваксютенко, Юрій Розпутько, Ася Медко, Олександр Равчев, Микола Давидюк, Максим Кокотчіков, Ольга Міненко, Олена Міненко, Дар’я Москаленко, АндрійАндрєєв,ОлександрКозинець,ІринаСавченко,СтаніславЦибін, та багато інших. Готуючи розповідь про такий великий колектив та його друзів, може статися, що хтось залишиться поза увагою, тому, якщо когось забув, то перепрошую.

Приємно, що, згадуючи історію нашого Інституту, у пам’яті виринає стільки імен. Переконаний, що наш Інститут став таким, яким він є, завдяки особистостям. Звісно, нам є ще куди рости, однак це зростання можливе тільки завдяки таланту і натхненню людей, які тримаються разом, об’єднані ідеєю солідарності, навчаються і навчають в Інституті філософської освіти і науки. Дуже важливо про це пам’ятати і завжди виходити з того, що добре, дружнє і професійне партнерство студентів, аспірантів та викладачів створюють академічний дух, інститути, факультети і, зрештою, університет. Без цієї комунікації і праці, взаємної поваги та людяності неможлива ані наука,анідобробутсуспільства.Думаю,щоІФОНзавждибувпривітним простором свободи, де професіоналізм, доброта, чуйність, патріотизм,креативністьіпочуттягуморуцінувалисяпонадусеінше.Якщо ми пам’ятатимемо про це і не дамо ніколи бюрократії, чинопоклонству, снобізму, гордині та корупції (як грошовій так і кумовській) пе- ремогтивстінахІФОН-у,товіндіятимеіпрославлятименашукраїну ще не одну сотню років.

Всіх нас вітаю із прекрасним ювілеєм і VivatAlma Mater!

428

СЛОВО ВИПУСКНИКА

ДЕСЯТЬ РОКІВ ПОТОМУ

«Так як не може бути нічого більш прекрасного.., ніж досягнення істини, то, очевидно, варто займатися філософією, яка і є пошуком істини» П'єр Гассенді

На перший погляд здається, що 10 років – короткий термін, але, якщо це стосується існування одного з підрозділів НПУ імені М.П. Драгоманова, то й не зовсім. Мова йде про Інститут філософської освіти і науки, адже за цими роками його існування – людські долі, чиїсь успіхи, радості, усмішки, а часом і сльози, смуток. Дозвольте і мені, як випускнику ІФОН, сказати кілька теплих і добрих слів на його адресу і адресу його співробітників.

Хотів би подякувати перш за все кафедрі філософії в особі її завідувача

Мозгової Наталії Григорівни! Дякую, що, як мій науковий керівник, фактично з перших студентських років і до захисту кандидатської, вона багато чому мене навчила. Причому, це навчання – передання мудрих порад, яке відбувалася не тільки в контексті написання статей, магістерської роботи, кандидатської дисертації, а й взагалі

– життя, такого, яким воно є. Величезне спасибі Вам і низький уклін за все!

Сердечна подяка всьому і кожному особисто професорсько-ви- кладацькому складу кафедри філософії, тим, хто вже на пенсії (проф. Юрію Олександровичу Федіву), тим, кого вже, на превеликий жаль, немає серед нас (проф. Григорію Івановичу Волинці і Володимиру Олександровичу Дорошкевичу), вічна та світла їм пам'ять … . Щиро бажаю усім викладачам здоров’я нових творчих успіхів.

Хотів би окремо подякувати директорові Інституту – проф. Івану Івановичу Дроботу, без мудрого керівництва якого, ІФОН не став би таким, яким ми його знаємо, яким він є – відомим далеко за межами Києва й України.

Звичайно ж, величезне СПАСИБІ Ректорові НПУ імені М.П. Драгоманова, член-кор. НАНУ, академіку НАПН, проф. Андрущенку Віктору Петровичу, чия ідея заснувати Інститут стала реальністю.

429

СЛОВО ВИПУСКНИКА

Інститут, за роки навчання (студентські та аспірантські), став для мене не просто «alma mater», в ньому я навчився писати статті, тут вперше читав повноцінні лекції та проводив семінари, вперше багато чого переосмислив, але не тільки те, що стосується історії філософії, або тих чи інших філософських наук, а й, взагалі, навчився критично мислити у ставленні до себе.

І на завершення хочу щиро побажати всього самого найкращого, новихтворчихуспіхівусьомуколективурідногоменіІнститутуфілософської освіти і науки НПУ імені М.П.Драгоманова!

Vivat academia! Vivant professores!

ЕРУДИЦІЯ І ЦІННОСТІ

Життя кожної людини непередбачуване і швидкоплинне. І кожен з нас, проживши певний проміжок часу, розпочинає новий період свого життя. Вступаючи до університету, ми відкриваємо для себе нову, нелегку, проте надзвичайно цікаву сторінку дорослого життя, в якому місце для університету залишається назавжди, але для кожного із нас постає «свій університет». Комусь

– маревом і недосяжністю мрій, комусь – боротьбою з волею батьків, комусь – доцільністю, необхідністю, а комусь – просто лінивою бай-

дужістю.

Університет – це не просто будівля, де ви будете відвідувати пари та складати іспити, – це, передусім, можливості. Захочете – можна тут навчатися, зростати творчо, науково, професійно, а можна й… обираєте – самі, але й відповідатимете, перш за все, перед собою. Він принесе Вам радощі та переживання, труднощі та перемоги, нові враження і добрих друзів.

Переступивши поріг Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, а саме Інституту філософської освіти і науки, ми відкрили нову сторінку нашого життя. Перебуваючи перед нелегким вибором майбутнього фаху, виникало безліч запитань

430