ifon-history-nowedays-future

НАУКОВІ ТА АВТОРСЬКІ ШКОЛИ

концептуальну пару «людина – світ». У середині 90-х років ХХ століття у Київський світоглядно-антропологічній школі відбувся «екзистенціальнийповорот»,якийбуврозпочатийстаттеюВ.І.Шинкарука«Віра,надія,любов».ОднимізнайважливішихздобутківКиївської світоглядно-антропологічної школи є екзистенцiальна антропологiя

– напрям сучасної української фiлософiї, який розглядає світоглядну активність особистості в контексті її неповторного існування.

Школафілософськоїантропологіїякметаантропологiїпрофесора Н.Хамітова є подальшим розгортанням Київської світоглядно-антро- пологічної школи і може бути визначена як вчення про межі буття людини, його світоглядно-екзистенціальні виміри, умови комунікації в цих вимірах і архетипові основи культури. Метаантропологія як проект розвитку вітчизняної філософської антропології був запропонований у 1997 р. в книзі Н.В. Хамітова «Філософія людини: пошукмеж.Вступдометаантропології»,доякоїВ.І.Шинкарукнаписав передмову. Сьогодні метаантропологія як методологічна стратегія використовується й розвивається багатьма українськими та зарубіжниминауковцями,зокремавроботахС.А.Крилової,С.Мінєвої,Д.Парка, І.В. Степаненко та ін., що дозволяє говорити про формування напрямку і школи філософської антропології як метаантропології.

Звісно, поняття «метаантропологія» використовується й іншими авторами за межами Києва й України. Проте метаантропологія як напрям саме Київської світоглядно-антропологічної школи є осмисленням людського буття в буденному, граничному і метаграничному вимірах, що дає можливість прогнозувати перспективи еволюції людини і людства.

Школа філософської антропології як метаантропології значною мірою розвивається на базі кафедри філософської антропології НПУ імені М.П.Драгоманова і відділу філософської антропології Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України і має широкі наукові зв’язки з науковцями Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, Академією муніципального управління, Київським національним університетом імені Тараса Шевченка,ЦентромгуманітарноїосвітиНАНУкраїни,Товариством«Знання» України, Університетом сучасних знань, філософським факультетом СофійськогоуніверситетуіменіКлиментаОхридського,атакожзНаціональним університетом Гьонсан (м. Джинджу, Республіка Корея).

Метаантропологія як напрям української філософії може мати ін- тегрально-методологічне значення для сучасного соціогуманітарного знання як проект, що грунтується на структурації людського буття на буденний, граничний і метаграничний виміри, яким відповідають буденний, особистісний та філософський типи світогляду. Буденне

341

ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ ІНСТИТУТУ

буття людини формується волею до самозбереження й продовження роду, граничне – з одного боку, волею до влади, з іншого – волею до пізнання і творчості, метаграничне – волею до любові, свободи і толерантності.

На цій методологічній основі метаантропологія розгортається у футур-антропологію – науку, що прогнозує фундаментальні тенденції еволюції людини і людства і передбачає пов’язані з ними колізії. Вперше принципи такого проекту метаантропології були докладно обґрунтовані в книзі: Хамитов Н. Философия человека: от метафизики к метаантропологии. Кн. 1. Философия человека и его пределов: возможность метаантропологии. Кн. 2. Пределы мужского и женского: введение в метаантропологию / Н.Хамитов. – К., Ника-центр, М.: Институт общегуманитарных исследований, 2002. – 336 с.)

Значення метаантропології в сучасному соціогуманітарному знанні може бути осмислене у двох фундаментальних теорети- ко-методологічних виявах: як метатеорії наук про людину, її буття в культурі та соціумі, що інтегрує результати цих наук, та філософії трансцендування. В результаті філософська антропологія як метаантропологія може бути осмислена у широкому та строгому сенсі, що виражає специфічну подвоєність її завдань та предмету.

При обґрунтуванні концептуальних основ філософської антропології як метаантропології у строгому сенсі (власне метаантропології) граничне буття людини, а, почасти, й буденне, виходячи з традицій, укорінених у екзистенціальній та персоналістичній філософії, трактуються як корелят екзистенції, а метаграничне буття – як корелят трансценденції.Длявираженняспецифікиметаграничногобуттялюдини вводиться поняття антропо-трансценденції. Такий підхід продовжує теоретичні пошуки пізнього М.Шелера, М.Бердяєва та представників Київської світоглядно-антропологічної школи.

Метаантропологія у строгому сенсі слова та постантропологія (трансгуманізм) є альтернативні світоглядні та методологічні стратегії осмислення природи людини та її майбутнього – якщо метаантропологія робить акцент на цілісному розвитку людини, то постантропологія – на тілесних трансформаціях людини сучасного типу за допомогою різноманітних технологій.

Метаантропологія є філософською антропологією епохи фундаментальної антропологічної кризи – починаючи від їїекологічних ас- пектівізакінчуючиаспектамиментально-політичними.Уцьомуплані метаантропологія виступає антропологією взаєморозуміння, антропологією толерантності – системою ідей і концептів, завдяки яким відбувається усвідомлення неможливості досягти подолання антропологічноїкризисучасностічерезмонологічніісамодостатніметана-

342

НАУКОВІ ТА АВТОРСЬКІ ШКОЛИ

ративи. Метаантропологічний дискурс є виходом за межі замкнутих метанаративних структур у людському бутті, що відповідає реаліям епохи постмодерну.

Метаантропологія може бути розділена на персоналістичну й комунікативну. Персоналістична метаантропологія досліджує людське буття в екзистенціально-особистісних вимірах; комунікативна метаантропологія вивчає умови і логіку комунікації між різними людськими співтовариствами – у тому числі етноантропологічними. Тому комунікативна метаантропологія за необхідністю стає етноантропологією – вченням про екзистенціальну неповторність етносів і можливості комунікації між ними з огляду на цю неповторність. Метаантропологія як етноантропологія є наукою про умови комунікації етносуйособистостівусійїїекзистенціальнійповноті,виходячитим самим на актуальну проблему сучасності – проблему прав людини.

Метаантропологія у строгому сенсі може бути осмислена як методологія, що може бути евристично цінною для постановки й вирішення низки фундаментальних проблем буття сучасної людини.

У дослідженнях сучасного українського автора, доктора філософських наук, професора С.Крилової вибудовується проект соціальної метаантропології, який може бути значущим для соціальної філософії й соціології. Він полягає в тому, що використовує тріадичну методологію для розуміння людського буття, яка пропонується

впроекті метаантропології (буденне, граничне, метаграничне буття людини), але застосовує цю методологію не до людини як неповторної екзистенції та особистості, а до суспільства, а також до людини в контексті суспільства. Отже, в соціальній метаантропології мова йде про буденне, граничне, метаграничне буття суспільства та людини

всуспільстві. Соціальна метаантропологія та комунікативна метаантропологія – це дуже близькі, але не тотожні наукові напрями. Комунікативна метаантропологія має більш широкий предмет – вона досліджує комунікацію і на рівні індивідів, і на рівні груп – соціальну комунікацію. Якщо комунікативна метаантропологія досліджує і особистісну, і соціальну комунікацію, то соціальна метаантропологія досліджує передусім соціальну комунікацію в суспільстві.

Персоналістична і комунікативна тенденції метаантропології з’єднуються в метаантропології статі, що вивчає духовне і душевне як екзистенціальні вияви чоловічого та жіночого начал. Такий підхід відкриває нові евристичні можливості для філософії статі та гендеру, зокремарозумінняпричинвнутрішньоїсамотностічоловікатажінки, можливостігармоніївідносинміжниминарівніцілісноїдуховно-ду- шевної взаємодії, а також усвідомлення досягнень та втрат гендерноїрівностіусвіті.Усучаснійукраїнськійфілософіїстатітагендеру,

343

ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ ІНСТИТУТУ

заснованій на проекті метаантропології, ця концептуальна позиція розвивається в роботах українських дослідників Л.Гармаш, І.Зубавіної,Н.Нікішиної,М.Препотенської,О.Рубантаін.Усецеробитьметаантропологію методологічною і світоглядною основою низки напрямів сучасного психоаналізу, передусім актуалізуючого психоаналізу й андрогін-аналізу.

Метаантропологічний підхід був застосований у вивченні екзистенціальних вимірів віртуальної реальності Д.Свириденко, а також в дослідженнях впливу кіно і телебачення на природу сучасної людини,проведенихВ.Криловою(проектекранноїметаантропології).

Метаантропологія як методологічна стратегія була використана М.Препотенською для дослідження екзистенціальних вимірів феномену риторики, а також для осмислення буття людини в сучасному мегаполісі (проект метаантропології міста). На основі проекту метаантропології С.Киселиця досліджує віру як екзистенціал, що проходить складні метаморфози в житті особистості.

Ключові концепти метаантропології «буденне, граничне й метаграничне буття людини» були задіяні О.Зайченко в аналізі рольової гри як феномену культури, Л.Тарасюк – у вивченні ініціації креативності в бутті людини, С.Зобіним – в аналізі кореляцій розвитку природного й штучного інтелекту, В.Клочковим – в осягненні феномену проблемності людського буття, Ф.Фоміним – у дослідженні трансформацій сім’ї в сучасній Україні.

Проект метаантропології виявився евристично плідним і в царині релігієзнавства, зокрема у проведенні компаративістського аналізу християнства та індуїзму, що знайшло своє відображення у роботах доктора філософських наук В.Матвєєва.

Значущою стає метаантропологія і в сучасному етичному й естетичному знанні. Метаантропологічний підхід, зокрема, представлений у словнику «Етика і естетика», виданому на грант Софійського університету ім. К.Охридського, в якому до українських авторів (Н. Хамітов,С.Крилова)долучиласязнанийуЄвропіетикСільвіяМінєва, що розвиває метаантропологічний підхід у царині біоетики.

Закономірним етапом розвитку школи філософської антропології як метаантропології стало створення при кафедрі філософської антропологіїНПУім.М.П.ДрагомановаЛабораторіїметаантропологіч- нихдосліджень.МетароботиЛабораторії–методологічнаінтеграція наукових напрямків, які розвивають професори кафедри.

Представники школи філософської антропології як метаантропології активно популяризують та впроваджують її ідеї. Так, протягом 10 років професори кафедри, доктори філософських наук Хамітов Н.В.таКриловаС.А.велиавторськіпрограми«Філософськідіалоги»

344

НАУКОВІ ТА АВТОРСЬКІ ШКОЛИ

та«Особистістьідоля»наРадіо-ЕраFM.ПрофесорН.В.Хамітовпро- вів більше 500 передач, професор Крилова С.А. – більше 400 передач, де розглядала проблематику людського існування.

Також професор Н.В. Хамітов протягом останніх семи років є ведучимтелепрограм«Свободадумки»,«Мистецтвожиття»та«Роздуми про вічне». Гостями цих телепроектів були професори НПУ імені М.П.Драгоманова:Т.І.Андрущенко,В.Б.Євтух,Н.Г.Мозгова,Ю.Г.Легенький, С.А. Крилова, Я.В. Любимий, В.О. Матвєєв та ін.

Учні професора Н.В. Хамітова, які захистили дисертації в методологічному річищі школи філософської антропології як метаантропології:

1.Крилова С.А. – захистила кандидатську дисертацію в 1997 р. на тему: «Безсмертя особистості як етико-екзистенціальна проблема».

2.Препотенська М.П. – захистила кандидатську дисертацію в 2006 р. на тему: «Екзистенційні виміри риторики».

3.Тарасюк Л.С. – захистила кандидатську дисертацію в 2011 р. на тему: «Креативність як феномен людського буття в культурі».

4.Зайченко О.Г. – захистила кандидатську дисертацію в 2012 р. на тему: «Рольова гра як феномен культури».

5.Фомін Ф. – захистив кандидатську дисертацію в 2013 р. на тему: «Еволюціясім’ївконтекстісоціокультурнихреалійсучасноїУкраїни».

6.Киселиця С.В. – захистила кандидатську дисертацію в 2013 р. на тему: «Віра як екзистенціал людського буття».

7.Клочков В.В. – заплановано захист кандидатської дисертації в 2015 р. на тему: «Проблемність людського буття: екзистенціальні виміри».

8.Войнов О.В. – заплановано захист кандидатської дисертації в 2015 р. на тему: «Честь як феномен людського буття».

9.Препотенська М.П. – заплановано захист докторської дисертації в 2015 р. на тему: «Буття людини мегаполісу: соціальні, культурні та екзистенціальні виміри».

Професор Н.В. Хамітов працює з аспірантами та пошукувачами ПашинськоюАгнесоюВалеріївною,ТкаченкоВладиславоюВікторівною,СмірновоюОлександроюДмитрівною,ПоліщукомКостянтином Олександровичем, Сулєймановою Лією Фарітівною.

345

НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС: ТРАДИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ

НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС: ТРАДИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ

Навчальний процес – це важлива складова цілісного педагогічного процесу та основний напрямок діяльності ІФОН, спрямований на реалізацію цілей освіти, становлення одночасно особистостей викладача і студента через розмаїття організаційних форм навчання. Структурно він містить компоненти навчальної, методичної та організаційної роботи.

Навчальний процес в ІФОН – це передусім також активна взаємодія, раціонально організоване спілкування професорів, доцентів, викладачів, асистентів та студентів. Джерелами розвитку навчального процесу є ті суперечності, що постійно виникають між динамічними, змінними вимогами

практики та змістом навчання за напрямом чи спеціальністю, вимогами до студентів та рівнем їх реальних можливостей в цей момент. Тому, актуалізація, розробка і впровадження в навчальному процесі інноваційних технологій навчання, заснованих на проблемності й міжпредметній інтеграції, на співробітництві і спілкуванні дозволяє успішно реалізовувати ідеї гуманізації й демократизації навчання, індивідуалізації й соціалізації особистості, активізує навчальну діяльность та її рефлексію.

Гарантією високої якості навчального процесу в ІФОН є його професійна організація як ціленаправлена управлінська робота з формування та ведення документації, планів і звітів діяльності інституту, вченої ради; розробки освітніх програм, їх ліцензування та акредитації; підготовки типових навчальних та навчальних робочих планів з календарними графіками та термінами навчання; складання розкладів занять, сесійно-семестрових та державних екзаменів;організаціїнаписаннястудентамикваліфікаційнихробіт, їх практичної підготовки, працевлаштування випускників; контролю відвідувань занять, дотримання розкладів та графіків усіма учасниками навчального процесу; моніторинг рейтингу викладацької діяльності тощо.

347

ПОЛІТИКА У СФЕРІ ЯКОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦЯ

Менеджмент навчального процесу забезпечує заступник директора з навчально-мето- дичної роботи.

рем-методистом дирекції працювала Невгад (Шиш) Наталія Анатоліївна.

У перший 2005-2006 навчальний рік в інституті навчалось 6 груп студентів денної форми навчання та 2 групи заочної форми навчання на новостворених ліцензованих спеціальностях «Філософія» (випускна кафедра філософії, завідувач кафедри проф. Волинка Г.І.) та «Культурологія» (випускна кафедра культурології, завідувач кафедри проф. Бондаренко В.Д.) освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр. На магістерському освіньо-кваліфікаційному рівні було розпочато підготовку спеціальності «Педагогіка вищої школи» (випускна кафедра історії освітньо-виховних систем і технологій, завідувач кафедри проф. Дем’яненко Н.М.). Студенти, які 2 роки навчались на спеціальності«Релігієзнавство»вструктурісоціально-гуманітарного факультету (нині Інститут політології і права) були переведені в Інститут історії та філософії педагогічної освіти відповідно на другий та третій курси.

Заочне відділення інституту в перший рік роботи було представленооднієюгрупоюпершогокурсуспеціальності«Релігієзнавство» та однією групою п’ятого курсу спеціальності «Педагогіка вищої школи».

Для розширення спектру підготовки спеціалістів вже з наступного 2006-2007 навчального року в підготовці бакалаврів з’явились новіспеціалізації:«Релігієзнавствотапрактичнапсихологія»,«Філософіятапрактичнапсихологія»,«Філософіятасуспільствознавство», «Культурологія (організація та управління культурно-екскурсійною діяльністю).

З 2007 по 2009 роки роботу заступника директора з навчаль- но-методичної роботи ІФОН виконувала кандидат історичних наук,

348

НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС: ТРАДИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ

доцент кафедри історії та філософії історії Кириченко Вікторія Георгіївна. Секретарями дирекції працювали Бровко Анна Георгіївна та Чорнойван Яна Василівна, а методистами заочної форми Довбик Наталія Валеріївна та Целуйко Вікторія В’ячеславівна.

У процесі становлення ці роки були особливими з позиції розширення спеціальностей інституту. Зокрема відбувся перший набір першокурсників денної форми навчання на напрями підготовки «Дизайн» (за видами), та «Реклама та зв’язки з громадськістю». Це здавалося ризикованою справою. Багато хто зі скепсисом та іронією ставилися до самої ідеї підготовки таких фахівців в інституті гуманітарного спрямування. Проте менеджерський талант директора інституту та професійне бачення професорсько-викладацького складу новоутвореної випускної кафедри «Дизайну та реклами» (завідувач кафедрипроф.ЛегенькийЮ.Г.)довелидоцільністьцихнамірів.Ключем до успіху стало розуміння напрямку підготовки «Дизайн» як сучасноїпріоритетноїсферидіяльності,щоохоплюєрізнівиміриосвіт- ньої,мистецької,конструктивно-будівної,рефлективної,рекламноїта інших ознак культури.

Перевагою ІФОН на відміну від інших освітніх закладів, що здійснюють підготовку у цьому напрямі, є присвоєння випускникам кваліфікації вчителя за умови виконання психолого-педагогічної, методичної та практичної програми підготовки відповідно до галузевого стандарту педагогічної освіти, адже згідно з державним стандартом «Дизайн» (за видами) передбачено таку можливість. Загалом, на сьогодні в ІФОН створені всі необхідні умови для успішного навчання і професійної підготовки фахівців з дизайну (за видами «Дизайн інтер’єру» і «Дизайн одягу»). Філософська складова змісту навчання виводить на розуміння дизайнерської діяльності як певних комунікативних технологій, де психологія, естетика, мистецькі

реалії утворюють можливість психоделічних технологій дизайну як широкої метасистеми культури.

Кириченко В.Г. була координатором створення пакету ECTS Інституту філософської освіти і науки НПУ імені М.П. Драгоманова з фахової підготовки бакалаврів напрямів підготовки та спеціальностей «Релігієзнавство», «Філософія», «Культурологія», «Дизайн», «Реклама та зв’язки з громадськістю» як першого довідника структури та організації адміністративного та навчального устрою інсти-

349

ПОЛІТИКА У СФЕРІ ЯКОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦЯ

туту для абітурієнтів, студентів, викладачів та закладів-партнерів.

З 2009 року і донині заступником директора з навчально-методичної роботи є кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії Адаменко Надія Богданівна. Обов’язки секре- таря-методиста успішно виконує Грицай Вікторія Михайлівна, а методиста заочної форми навчання – Басич Юлія Михайлівна (до 2010 року секретарем-методистом працювала Чорнойван Яна Василівна, а методистом заочної

Адаменко Н.Б. форми – Хіміч Анна Анатоліївна).

Станом на 2009 рік в ІФОН було проліцензовано усі нині наявні напрями підготовки ОКР «Бакалавр» «Спеціаліст», але головним завданням команди дирекції

була їх акредитація та відкриття можливостей ліцензування спеціальностей «Релігієзнавство», «Філософія», «Культурологія», «Дизайн (за видами)» ОКР «Магістр». Підтвердження спроможності надалі готувати фахівців актуалізувало передусім питання контингенту студентів, кадрового потенціалу та якості освіти.

Відтак, контингент студентів ІФОН на початок 2009-2010 навчальногорокускладав486осіб:381студентденноїформинавчання, з них за державним замовленням – 267 осіб (70,1 %), за контрактом

– 114 осіб ( 29,9 %); на заочному відділенні – 105 студентів, з них за державним замовленням – 69 осіб (65,7 %), за контрактом – 36 осіб (34,3 %). Екстернат – 3 особи. Навчальний процес тоді забезпечували 115 викладачів, з яких 63 особи – штатні, а 52 особи – сумісники. Фахівців вищої кваліфікації штатних викладачів – 46 осіб (73 %), з яких 12 осіб (19 %) – доктори наук, професори, 34 особи (54 %) – кандидати наук, доценти. 14 осіб (22 %) штатних викладачів – пенсіонери. Середній вік викладачів становив 41 рік. Успішність студентів також була визначальним чинником якості освіти: за результатами зимової заліково-екзаменаційної сесії абсолютна успішність студентів складала 97 %, якісні показники – 69 %. За результатами літньої заліко- во-екзаменаційної сесії абсолютна успішність студентів складала 93 %, якісні показники – 68 %. Державна атестація випускників: абсолютна успішність складала 99 %, якісні показники – 87 %.

Наведені статистичні дані, що розширено та деталізовано склали основу ліцензійних та акредитаційних справ, та, головне, щоденна праця кожного викладача і кожного студента забезпечили наявність усіхсертифікатівпроакредитаціюнапрямівтаспеціальностей,зяких проводиться підготовка фахівців в ІФОН денної та заочної форм нав-

350