ifon-history-nowedays-future

СЛОВО ВИПУСКНИКА

стосовно спеціальності. Обравши спеціальність «Культурологія», ми впевнено та усвідомлено йшли обраним шляхом. Під час навчання ми здобували знання й навички в галузі цілої низки вельми цінних дисциплін, поглиблено опановували різноманітні царини невичерпного світу культури – світу цінностей, творчості, злетів людського духу до досконалості й свободи. А було ще: цікавинки-зустрічі з митцями, живе спілкування із високістю творчості, мандрівки й подорожі, театри й музеї, одногрупники й однодумці, друзі й непримиренні вороги. За ці роки навчання ми отримали ґрунтовні знання та високопрофесійний досвід, які по цей час втілюємо в роботу.

Спеціальність «культурологія» готує висококваліфікованих фахівців у галузі як теоретичних знань, так і практичних технологій організації культурного процесу. Майбутні випускники, залежно від уподобань і обраної спеціалізації можуть або займатися теоретичними дослідженнями цікавих та ще не вивчених явищ і процесів світової й української культури в історичному й актуальному вимірах, або працювати у сферах прикладного культурницького менеджменту, паблік рилейшнз, продюсерства тощо.

Фахівці-культурологи вивчають культуру як цілісну систему, різноманітність культур у просторі й часі, закономірності соціокультурногожиттятаін.Культурологіяформуєособистістьізціліснимсучасним світобаченням, розвиває аналітичне мислення, що є запорукою подальшої успішної кар’єри молодого спеціаліста. Фахівець-культу- ролог має високу особисту культуру, широку ерудицію та розвинуту системупрофесійно-цінніснихорієнтаційіззначнимінтелектуальним потенціалом.

З роками все більше цінуєш те, що отримав, тому ми хочемо подякувати людям, які так багато зробили для нас за час навчання в Інституті філософської освіти і науки. Подякувати Івану Івановичу за те, що він нас надихав і надихає, подякувати викладачам за науку і вимогливість, подекуди за поблажливість. Для нас університет став рідною домівкою, ми й не помітили як цікаві студентські роки перейшли в не менш захоплююче навчання в аспірантурі та відповідальну роботу в дирекції Інституту.

Інституту філософської освіти і науки бажаємо яскравих звершень і процвітання, невичерпної енергії й жагучого наукового пошуку! У які б сфери не закинуло нас життя, який би куточок земної кулі не прихистив, будьте певні: ми гордо пронесемо звання випускника найкращого вишу країни – Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова! Нехай допоможе нам у цьому Бог!

431

СЛОВО ВИПУСКНИКА

СПОГАДИ СТУДЕНТА І ПОРАДИ ВИПУСКНИКА

Вступ до Інституту філософської освіти і науки став для мене довгоочікуваною подією. Школа вже із десятого класу стала прочитаною книгою. Тому після її закінчення почалися активні пошуки вузу для вступу. Блукаючи темними лабіринтами центрального корпусу НПУ імені М.П. Драгоманова, ми з мамою побачили напис: «Інститут історії та філософії педагогічної освіти». Перше враження запам’яталося назавжди: багато сонячного світ-

ла, усміхнені обличчя та зацікавлені саме в тобі очі студентів-пра- цівників штабу «Абітурієнт». Навіть дізнавшись, що вступатиму аж через рік, вони продовжували запевняти, що я не пошкодую. Мені пообіцяли, що буде цікаво, захоплююче, насичено. І я повірила. Дякую моєму другові Петру Дмитренку, на той час незнайомому студенту другого курсу, що переконав вступати саме сюди.

Хочеться звернути увагу студентського активу, що дуже важливо для учнів визначатися із майбутньою спеціальністю та вузом ще наприкінці десятого класу. І не останню роль у цьому відіграють Дні відкритихдверей,профорієнтаційнийнапрямокдіяльностіПрофкому та якісна робота штабу «Абітурієнт».

Для того, щоб мати додаткові можливості вступу на державну форму навчання, було вирішено піти на підготовчі курси. Саме там я вперше зрозуміла як це бути студентом: тобі більше ніхто нічого не диктує, не чекає, не дає списати, якщо ти щось не встиг. Професор Наталія Григорівна Мозгова своїми лекціями почала процес трансформації свідомості від учня до студента, від профана до маленького філософа. Хотілося б дуже їй подякувати за те, що показала, як необхідно вчитися по-справжньому. Перша не дуже хороша оцінка за модуль з філософії та пояснення Наталії Григорівни змусили вчитися під час різдвяних свят, звертатися до першоджерел, годинами сидіти в бібліотеці, а згодом –полюбити предмет вивчення. І це дало прекрасні результати – не лише вступ поза конкурсом, за результатами

432

СЛОВО ВИПУСКНИКА

підготовчих курсів, здача тестів на 198 балів із 200 можливих, але і швидка адаптація до вимог та умов студентського життя.

Саме тоді я зрозуміла, якщо виникають проблеми із вивченням якоїсь навчальної дисципліни в цілому чи частини матеріалу, не можна здаватися, особливо, коли на допомогу завжди готові прийти висококваліфіковані, уважні та доброзичливі викладачі ІФОНу.

Перша моя велика перемога як студентки сталася рівно через тиждень після початку навчання. Студенту з Київської області дуже важко заселитися в гуртожиток через відносно невелику відстань. Так як їздити з Білої Церкви чи знімати квартиру в Києві я не мала можливості, відсутність гуртожитку означала для мене припинення навчання, втрату усіх мрій та сподівань, чого я не могла собі уявити. Я набралася сміливості та прийшла разом із заявою на поселення до директора інституту. Іван Іванович дуже уважно вислухав мої пояснення щодо неможливість навчання за відсутності гуртожитку, обіцянки бути відмінницею та активісткою. Хоча на той момент це вже не були порожні обіцянки – допізна вчилася в бібліотеці, спробувала долучитися до роботи Профбюро, цікавилася роботою Студентської ради, мистецьким проектом «Щоденник». Саме на зборах оргкомітету «Щоденника» на мене чекала радісна новина щодо поселення. Величезне спасибі професорові Івану Івановичу Дроботу, який тоді в мене повірив! Після такого я вже просто не мала морального права схибити чи працювати у півсили.

Ніколи не варто здаватися і думати, що обставини – проти тебе. Досі впевнена, що отримала гуртожиток ще й тому, що не опустила руки, а почала робити те, що захоплювало і було важливим. А ще переконалася, що адміністрація загалом та Іван Іванович зокрема, завжди готові допомогти, чують думки, пропозиціїта прохання студентства.

Дуже важливо мати людину, яку хотілося б наслідувати. Найкраще, якщо для студента-першокурсника таким буде хтось із студентських лідерів. Прагнучи бути схожою на Антона Дробовича, Володимира Волковського, Сергія Русакова я почала активно долучатися до студентського самоврядування. Якщо виникала нагода спробувати себе у чомусь новому на теренах інституту, я ніколи не відмовлялась, бо це ж так цікаво! Допомога в організації проектів, висловлення та обговорення пропозицій, часті збори та безперервний процес продукування ідей зробили мій час, вільний від лекцій, семінарів та бібліотек, неймовірно насиченим та цікавим. Так як, згідно рейтингу, студенти-лідери посідали місця у першій «десятці», навчання не втрачало своєї важливості для мене.

Студентським лідерам завжди треба пам’ятати, що вони – це об-

433

СЛОВО ВИПУСКНИКА

личчя інституту, на них рівняються, їхні вчинки обговорюють, за ними уважно слідкують та, можливо, прагнуть наслідувати. Тому потрібно давати приклад не лише в громадській роботі, але і в навчанні та науці. Того ж самого потрібно прагнути й іншим студентам

– зробити студентські роки різноманітними та наповненими емоціями, спогадами, подіями. Адже другого такого шансу проявити себе не буде.

Навчання – найважливіша складова студентського життя – видавалося мені чи не найцікавішим. Нам викладали такі дисципліни, які я завжди хотіла вивчати, і, за моїм уявленням, їх мала знати кожна інтелігентна та освічена людина. Спосіб викладання не залишав байдужим нікого з нашої групи. Йдучи вулицею ми відшуковували знаки та символи, гуртом ходили до парламентської бібліотеки, ночами готувалися до іспитів з історії зарубіжної культури та історії образотворчого мистецтва, створивши телефонний конференц-зв’я- зок не менше як для 5 одногрупників одночасно, а потім решту ночі уві сні дивилися «мультики» із репродукцій картин, які протягом дня намагалися запам’ятати.

Хочеться сказати величезне спасибі професору Галині Сергіївні Мєдніковій за те, що навчила відшуковувати та формулювати концепцію – основу для розуміння культурних процесів; професору Євгенії Віталіївні Більченко за співзвуччя наукових інтересів та глибинну медитацію, яку дарували її лекції, а також доценту Юлії Віталіївні Юхимик за високу вимогливість та мою улюблену книжку Янсон Х.В., Янсон Э.Ф. «Основи історії мистецтв», до якої мала постійний доступ у бібліотеці під час підготовки до пар та іспиту.

Від того, як ти навчаєшся сьогодні, залежить те, яким спеціалістом ти станеш у майбутньому. Набагато легше вивчати матеріал поступово, ніж взятися за голову на останніх курсах. Такі навчальні дисципліни, як філософія, культурологія, релігієзнавство, дизайн не можуть залишити байдужими нікого. Кожен може віднайти щось цікаве та потрібне саме для нього. Варто лише пошукати, або звернутися за порадою до викладача.

Наприкінці першого курсу я вирішила спробувати свої сили у науці, тому, що про її важливість постійно говорили старшокурсники. Пам’ятаю муки творчості в останню ніч перед виступом на пленарному засіданні студентської звітно-наукової конференції «Освіта і наука у вимірах ХХІ століття». Дуже відповідально для першокурсниці та її дебютного дослідження виступати перед усім інститутом. Величезне спасибі за допомогу в підготовці та подоланні моїх власних страхів Володимиру Волковському та за підтримку і схвальний відгук Антону Дробовичу. Завдяки їхнім настановам я стала спер-

434

СЛОВО ВИПУСКНИКА

шу заступником, а потім і виконувачем обов’язків голови Профбюро ІФОН, головою секції культурології НТСА ІФОН, продовжувала бути активістом Студентської ради інституту.

Нізащо не можна втрачати можливості спробувати себе у різних сферах, адже тільки так стане зрозумілим чого ти насправді хочеш

ічого ти вартий. Ніколи наперед не можна сказати, що якісь вміння та практичні знання тобі не знадобляться в майбутньому. Головне – навчитися їх застосовувати.

Безперечно, усі мої вміння не стали зайвими. На п’ятому курсі я почала працювати у відділі аспірантури і докторантури НПУ імені М.П. Драгоманова на посаді старшого інспектора зі студентської наукової роботи. Неодноразово беручи участь у конференціях, круглих столах та семінарах, організовуючи їх, я вже мала певний досвід і тому мала сили виконувати поставлені переді мною завдання. Проблемою була фактично повна відсутність документації та необхідність її створення з нічого. Але творчий підхід, який був основою усіх проектів студентів ІФОН, та уміння створювати документацію Профбюро стали мені у нагоді. Дякувати покійному проректорові з наукової роботи, професору Григорію Івановичу Волинці, що він цілковито підтримав мої нововведення і не звільнив з робочого місця, коли я підчас подорожі з іфонівцями до с. Млинки зламала ногу.

Після завершення магістратури для мене навіть не стояло питання про те, чим я хочу займатися далі. Я з першого курсу прагнула стати аспіранткою. Зараз мої перші спроби тез видаються мені по-ди- тячому наївними та необґрунтованими, але саме завдяки їм я можу показати себе як науковець.

Коли мені випала нагода влаштуватися на посаду екскурсовода в «Я Галерею» Павла Гудімова, вагалася недовго. Знання, які я отримала під час проходження екскурсійної практики та на лекційних заняттях, дали мені можливість почуватися більш впевнено, ніж інші мої колеги без відповідної освіти. За півроку плідної роботи була переведена на посаду заступника з питань теорії, історії культури та мистецтвознавства. Для того, щоб бути готовою до різних проектів,

ізараз тримаю деякі конспекти лекцій у шафці галереї, адже це прекрасний засіб систематизувати знання та почерпнути інформацію, яку важко віднайти самостійно.

Якщо жити повноцінним студентським життям – і навчання, і розваги, і наука, і організаційна робота, – студентські роки не лише запам’ятаються надовго, а й покладуть прекрасний старт для подальшої діяльності. Але тільки після важкої та виснажливої роботи отримуєш можливість не просто бути обраним, а обирати. Саме працювати на себе, для себе та наперекір усім, хто в тебе не вірить, привчив

435

СЛОВО ВИПУСКНИКА

ІФОН. Цьому принципуСПАДОКніколи не зраджую.

Студентська пора ... Як багато приємних, барвистих, воістину душевних, які надовго запам'ятовуються, моментів наповнюють її. Це особливий щабель розвитку людини, перехід до більш самостійною, усвідомленого життя. Це період, коли людина остаточно дорослішає і отримує професійні знання та вміння. Звичайно ж, кузнею кваліфікованих фахівців вищої ланки є університет, інститут, академія. Я, як і багато інших, вдячна долі за те, що студентські роки пройшли в стінах чудового і рідного Інституту філософської освіти і науки, де кожен куточок відомий і наповнений дорогими серцю спогадами, де активно і енергійно "кипить" життя студентів, де розкриваються таланти, з'єднуються долі і народжуються надії.

А як цікаво і захоплююче було вчитися, опановувати основи і глибини знань. Скільки нерозгаданих таємниць і незрозумілих питань було в цей період. Але наші дорогі викладачі допомогли не заплутатися, пом'якшити тернистий шлях навчання, пояснити і упорядкувати наші не цілком зміцнілі уявлення про професію і життя. Так, викладачі – це наші надійні, мудрі радники, справедливі і добрі наставники. Вони з теплотою і великою участю завжди готові були допомогти, підтримати у важкій ситуації. За це я їм безмежно вдячна і відчуваю до них найніжніші почуття.

Згадуючи і як книгу гортаючи епізоди студентського життя, розумієш, як бурхливо насичена вона яскравими, веселими подіями, як швидко пролетіли п'ять років, і ось уже рік, як я покинула стіни університету і стала дипломованим фахівцем. Я пам'ятаю всі переживання, злети, падіння і розчарування, які зустрічалися мені на шляху. Нові знайомства, знання і досвід були для мене безцінними скарбами на шляху самовдосконалення та самоосвіти. Заразяпрацюювчителемушколі,томуя,якніхто,знаю,наскільки важливо те, що дає нам інститут. Друзі, які завжди підтримають, підкажуть і допоможуть; любов до всього нового; знання, вміння, навички, які я вдало застосовую у житті і на роботі. Я вдячна за

436

СЛОВО ВИПУСКНИКА

підготовку, за уроки життя і за виховання кращих якостей в мені.

Япобачила, як повинна працювати освітня система – завантажувати учнів знаннями, не вимагати від них неможливого, а наполегливо, методично, послідовно вчити їх вчитися. Я повірила в себе

ісвої сили, я побачила, що педагог – це не суворий суддя або байдужа до тебе людина, а друг і помічник, людина, яка може тебе направити, надихнути і допомогти отримати знання, вміння і навички.

Явдячна викладачам за їх терпіння, витримку і мужність у вихованні у всіх студентах "Особистості". Я вдячна їм, що кожен день, вони допомагали мені дізнаватися щось нове, робити дивовижні відкриття, захоплююче розповідали про нові науки. Величезне спасибі Вам за все, що Ви для нас робите! Викладач торкається до вічності: ніхто не може з точністю сказати, на якому етапі життя закінчується його вплив. Його благородна місія порівняна з мистецтвом, яке дарує нам, студентам, справжнє натхнення і веде за собою до світла. Спасибівикладачамзаїхнюпрацю,ентузіазм,терпіння,мудрість,талановитість і духовність.

Яз гідністю прийняла естафету виховання, з гордістю несу її, і з величезним задоволенням буду передавати її майбутньому поколінню.

437