12. Бронхіальна астма як інфекційно-алергійна хвороба. Характеристика нападу бронхіальної астми. Пмдд.

А́стма бронхіа́льна — алергічне захворювання, що спричиняє задишку.

Астматик — це людина, що є хворою на бронхіальну астму. Астма частіше всього з'являється у віці 2-3 років.

На відміну від астми серцевої, бронхіальна астма є самостійним захворюванням, не зв'язаним з хворобами серця.

Етіологія. Приступи астми бронхіальної зумовлюються спазматичним скороченням м'язів стінок дрібних і середніх бронхів. Спазм виникає внаслідок рефлекторного подразнення блукаючого нерва. Одночасно підвищується виділення слизу, що виробляється внутрішнім шаром стінки бронхів, настає гострий набряк слизової оболонки бронхіальних шляхів і звуження просвіту бронхів.

Приступи бронхіальної астми виникають переважно вночі, тривалість їх — від одної до кількох годин. Приступ може викликати перевтома, нервові переживання.

Ознаки приступу: задуха, явища кисневого голодування організму, виділення склоподібної мокроти; в легенях вислуховуються свистячі хрипи. А також підвищене серцебиття.

 ПМДД. Забезпечити прохідність органів дихання. Покласти голову потерпілого на бік, аби не западав язик. Забезпечити доступ повітря. Заспокоїти потерпілого.

13. Кровохаркання та легенева кровотеча як ускладнення хвороб дихальної системи. Основні ознаки. Пмд.

Розрізняють легеневе кровохаркання та кровотечі. Кровохаркання характеризується наявністю прожилків, домішок крові у харкотинні, або слині, окремих плювків крові. При легеневій кровотечі відкашлюється значно більше чистої крові одномоментно, безперервно або з перервами. В залежності від к-ті виділення крові за добу розрізняють малі (до 100 мл), середні (до 500 мл) та профузні (понад 500 мл) кровотечі.

За патогенетичними ознаками кровохаркання можна поділити на такі групи: псевдокрововхаркання, кровохаркання без захворювань легень, кровохаркання при не туберкульозних захворюваннях і кровохаркання при туберкульозі легень.

При псевдо харканні хворий не відкашлюється, а переважно випльовує дещо змінену кров без домішок харкотиння.

До кровохаркання без захворювання легень відносять кровохаркання, яке виникає внаслідок захворювань серцево-судинної системи.

Кровохаркання при не туберкульозних захворюваннях виникають внаслідок хвороб дихальної системи: бронхіту, пневмонія, інфаркт легень, злоякісні та доброякісні пухлини тощо.

Кровохаркання які ускладнюють різні форми туберкульозу легень та бронхів складають четверту групу.

Патогенез кровохаркання і кровотеч дуже складний і може бути зумовлений комплексом різних чинників, серед яких основне значення має стан легеневих кровоносних судин. Це специфічні та неспецифічні ураження легеневих судин, запальна ерозія і розрив легеневих артерій та вен; застій у малому колі кровообігу, виражена алергізація організму, що призводить до підвищення проникності судин і діапедезного кровохаркання.

ПМДД. Забезпечення хворобу умов оптимального психічного в фізичного спокою. Дуже важливим є психічне заспокоєння хворого, переконливе і співчутливе слово того, хто надає допомогу. Хворобу необхідно забезпечити строгий постільний режим. оптимальним є напівлежаче підвищене положення, при якому легше буде відхаркуватись кров, і це сприяє меншому кровонаповненню верхньої частини тіла. Не дозволяти хворому різко і швидко рухатись в ліжку, змінювати положення, стримувати кашель. Розмовляти дозволяється спокійно та небагато. У приміщенні повинно бути багато свіжого холодного повітря. До приходу лікаря на груди хворого кладуть мішечок з льодом чи снігом. Можна вдихати кисень. Давати пити гіпертонічний розчин кухонної солі (1 ст л на склянку води), пити невеликими ковтками протягом 30-60 хв, що сприяє підвищенню осмотичного тиску в середині судини, і припливу тканинної рідини, багатої на тромбопластин, у кровоносні судини. Якнайшвидше госпіталізувати хворого.