36. Травматичний токсикоз, причини, місцеві та загальні ознаки. Пмдд. Ускладнення.

Травматичний токсикоз, або Синдром тривалого здавлювання (Синдром тривалого стиснення) — синдром тривалого розтрощування тканин — виникає при тривалому стисканні ділянок тіла важкими предметами або при тривалому перебування в одному положенні на твердій поверхні. Синдром тривалого здавлювання (СТЗ) (травматичний токсикоз, м’язово-нирковий синдром, краш-синдром) – надзвичайно тяжке пошкодження, яке може виникати при тривалому здавлюванні тканин через усмоктування продуктів порушеного обміну речовин.

У розвитку травматичного токсикозу розрізняють три періоди: ранній, проміжний та пізній.

• Ранній період характеризується збудженням. Потерпілий намагається звільнитися від предмета, що його здавлює, просить допомоги.

• Після перебування у такому стані протягом 1,5—2 год розвивається проміжний період. В організмі починають проявлятися токсичні явища. Збудження проходить, потерпілий інколи впадає в дрімотний стан, відчуває загальну слабкість, сухість у роті, спрагу.

• В пізній період стан людини різко погіршується: знову з'являється збудження, неадекватна реакція на навколишній світ, потерпілий марить, може бути озноб, блювання. Зіниці потерпілого спочатку сильно звужуються, а через деякий час розширюються. Пульс слабкий, частий. У тяжких випадках наступає смерть

ПМДД: суть допомоги та лікування полягає якнайшвидшому звільненні потерпілого від стиснення та здійснення лікувальних заходів, спрямованих на зменшення інтоксикації, плазмо втрати, нормалізацію функції нирок та печінки. На місці події відразу після звільнення кінцівки, необхідно оцінити її життєздатність. Якщо активні рухи в кінцівці збереглися, то джгут недоцільно накладати. У цьому випадку рекомендується туге бинтування від місця здавлювання до периферії. Бажано обкласти кінцівку холодом. Якщо утруднені навіть пасивні рухи в суглобах, тобто спостерігається закляканням кінцівки, то накладають джгут проксимально від місця здавлювання та доставляють потерпілого до лікарні.

37. Закриті ушкодження та їх визначення, причини, види. Ознаки ударів, розтягів, розривів зв’язок, вивихів. Пмдд.

Закриті ушкодження – травматизація тканин та органів, викликана впливів зовнішніх факторів, без порушення цілісності шкірних покровів і видимих слизових оболонок. Серед закритих ушкоджень розрізняють забої, розтягнення, розриви, здавлювання, струси. Закриті ушкодження часто спостерігаються у м’яких тканинах та органах черевної, грудної, тазової порожнини.

Забій – є наслідком дії тупого знаряддя на різні ділянки шкіри, яка викликає ушкодження тканин і органів без порушення цілісності шкірних покровів. Ознаки: біль, припухлість, синці, порушення функцій, що залежить від сили пошкодження, розмірів гематоми. ПМДД: прикладають холод, накладають стискуючу пов’язку, надають підвищене положення забитій ділянці. При великих гематомах роблять пункцію і відсмоктують кров. При забої суглобу – накладають стискуючу пов’язку, забезпечивши таким чином нерухомість суглоба, поверх пов’язки накладають холодний предмет протягом першої доби.

Розтягнення – ушкодження м’яких тканин, викликане тягнучою силою без видимого порушення цілісності тканин. Ознаки: біль, припухлість, крововилив, порушення функції і розрив тканин.

Розрив – виникає від сильного скорочення або розтягнення м’язів. Розтягнення і розрив інколи є наслідком швидких рухів у суглобах, що виходять за межі їх фізіологічної можливості. Ознаки: біль, припухлість, крововилив у м’які тканини і порушення їх функцій. При розриві внутрішніх зв’язок суглобів, настає біль, іноді настає клацання і хрускіт у суглобі, він залишається у зігнутому положенні, розгинання неможливе. ПМДД: забезпечення стану спокою, для зменшення болю слід прийняти 0,25-0,5 г анальгіну та амідопірину, до ушкодженої ділянки прикласти холод, провести транспортну іммобілізацію.

Вивихи – повне або часткове роз’єднання суглобових поверхонь двох або більше сполучених кісток, при якому розривається суглобова сумка і зв’язковий апарат. Якою суглобові поверхні кісток не стикаються, то вивих називається повним, якщо ж стикаються – неповним, або підвивихом. Бувають травматичні (внаслідок механічної травми), вроджені (результат недостатньої або неправильного розвитку суглобових поверхонь у плода), патологічні (розвиваються при захворюваннях, таких як туберкульоз), звичні (повторюються декілька разів). Ознаки: раптовий біль, нерухомість, деформація, вимушене положення кінцівки. ПМДД: ввести знеболювальне. При вивиху плечового суглоба фіксація здійснюється за допомогою шини, косинки чи пов’язки Дезо. При вивиху у ліктьовому суглобі кінцівку іммобілізують у такому положенні, в якому вона перебувала у момент вивиху, використовують для цього транспорту шину або підручні засоби. При вивихах суглобів нижньої кінцівки треба провести транспортну іммобілізацію за допомогою транспортних шин або підручних засобів у такому положенні, в якому перебуває уражена кінцівка. До ураженої ділянки прикласти холод.