8. Кровотечі. Класифікація, ознаки та способи тимчасового зупинення.

Кровотеча – витікання крові з судин внаслідок порушення цілісності її стінки.

Крововилив – дифузне просякання тканин кров’ю.

Гематома – накопичення крові в тканинах.

Причини кровотеч:

• механічна дія на органи та тканини – травмування стінки судин (уколи, порізи, тупі удари);

• патологічні процеси – розриви судини внаслідок зміни тиску (крововилив в оці);

• роз’їдання стінки судини – онкологічні процеси;

Сила кровотечі залежить від виду, діаметру судини, характеру рани, виду ушкодженої частини, від положення кровоточивої ділянки тіла.

Класифікація кровотеч залежно від виду судини:

1. Артеріальна кровотеча

1. При ушкодженні артерії

2. Клініка: пульсуюче витікання крові яскравого кольору,інтенсивність залежить від виду травмуючої артерії;

3. Найнебезпечніша кровотеча для людини, предмет травмування не виймається.

2. Венозна кровотеча

1. Вена

2. Клініка: витікання крові менш інтенсивне, повільне, рівномірно покриває раневу поверхню, кров темного кольору;

3. Поранення вен шиї (повітряна емболія) – целофанова, про резинова основа при ПМДД.

3. Капілярна кровотеча

1. Неглибоке пошкодження шкіри,слизових оболонок, кровоточивість всієї поверхні рани;

2. Припиняється сама, виняток – висока площина ушкодження та вік дитини;

3. Найнебезпечніша коли велика площина ураження.

4. Паранхіматорна кровотеча

1. Пошкодження паранхімальних органів, тобто в оболонці (печінки, нирки, серця, легені);

2. Небезпечність полягає у неможливості визначити кількість кровотечі, тиск крові на сам орган, виникає стискання життєво важливих органів через кількість крові яка накопичується внаслідок пошкодження судин, ніколи не припиняється самостійно;

3. Внаслідок цього видку кровотечі різко зменшується постачання крові до органів, систем органів.

Класифікація залежно від місця витікання крові:

• Зовнішні (всі види ран) – не складно діагностувати

• Внутрішні – мають латентний характер, важко діагностуються

• Приховані – у внутрішніх органах та оточуючих їх тканин, інтенсивність залежить від калібру судини

Класифікація за часом ушкодження:

• Первинні – травмування настають відразу

• Вторинні – виникають і різні строки після травмування, бувають ранні (перші 5 год) та пізні (у разі інфікування рани)

Надання ПМДД:

1. Самоспинення крові – накладання асептичної(!) пов’язки, виключення – гемофілія.

2. Медична допомога при кровотечі спрямована на її тимчасове спинення на місці нещасного випадку, травмування. Накладання стискуючої пов’язки, джгута (пов’язка, підвищене положення кінцівок, пальцеве стискання артерій, форсоване згинання кінцівки в суглобі, тампонада рани, накладання джгута закрутки).

3. Зручне фізіологічне положення

4. Транспортування

9. Види зупинення кровотечі. Особливості зупинки кровотечі у дітей.

Кровоспинні точки

Затиснути артерію пальцями з метою зупинки кровотечі можна за будь-яких обставин. Затискання проводиться не в рані, а вище - ближче до серця, перед накладанням джгута або пов'язки.

Щоб уміло й швидко спинити кровотечу цим способом, потрібно добре знати місця затискання артерій. Знаходять артерію за пульсом. Намацавши артерію, притискують її до найближчих кісток вище місця поранення до припинення пульсу і зупинки кровотечі.

Коли поранено обличчя, слід притиснути такі судини: на лобі – (1) скроневу артерію спереду від вуха; якщо рана на підборідді або щоці - (2) зовнішню щелепну артерію; при пораненні шиї або голови – (3) сонну артерію збоку від гортані до хребта.

При кровотечах у районі плеча і плечового пояса потрібно притиснути (4) підключичну артерію - до першого ребра в надключичній ямці або (5) пахвову артерію - до плечової кістки в підпаховій ямці.

При кровотечах із ран передпліччя притискують (6) плечову артерію з внутрішнього боку плеча до плечової кістки.

При кровотечах із ран стегна, гомілки і стопи притискують (7) стегнову артерію, (8) підколінну, (9) тильної поверхні стопи, (10) задню великогомілкову.

При пораненнях руки: (11) променеву, (12) ліктьову. Також при інших пораненнях: (13) черевну аорту.

Техніка накладання джгута

1. Накладають вище рани і якомога ближче до неї. Не можна накладати джгут у середній третині плеча через небезпеку придушення нерва і розвитку згодом паралічу руки.

2. Місце, де накладається джгут, спочатку захищають одягом, рушником, ватно-марлевою пов'язкою або іншими матеріалами.

3. Дуже розтягують гумовий джгут, роблять ним навколо кінцівки одне-два кільця і кінці фіксують гачком.

4. Якщо джгут накладено правильно, то кровотеча припиняється, пульс затихає і кінцівка блідне.

5. Наклавши на кінцівку джгут, рану закривають первинною пов'язкою і на ній позначають час накладання джгута або закрутки. Можна записати час на клаптику паперу і прикріпити його до пов'язки останніми обертами бинта або засунути під джгут.

6. Влітку джгут накладають на кінцівку не більш ніж на годину, взимку - на півгодини. Наприкінці цього часу потрібно, притиснувши пальцями відповідну артерію, ослабити джгут. Коли кінцівка порожевіє і потеплішає, джгут знову затягують. Усього джгут накладається не більш ніж на 2 години. У холодну пору року кінцівку із джгутом слід утеплити.

Техніка накладання джгута закрутки:

Методика така ж як для джгута. Для закрутки використовують хустку, косинку, пасок, краватку тощо. Накладають її вище місця поранення, кінець зав’язують вузлом з петлею, у петлю вставляють паличку, за допомогою якої закрутку затягують до зупинення кровотечі і закріплюють бинтом.