43. Порядок проведення реанімаційних заходів. Особливості проведення реанімаційних заходів у дітей.

(№ 42+)

Дітям до трьох-п’яти років штучне вентиляція легень проводиться методом «із рота в рот і ніс». При цьому голова дитини відкидається назад. Той, хто надає допомогу робить глибокий вдих. Щільно, герметично охоплює відкритим ротом губи та ніс дитини і проводить вдих. Середня тривалість видиху повинна становити 1 с. Частота вдувань повітря 28-30 за хв. дітям до року, з кожним роком частота вдувань повітря зменшується за хвилину на 2 рази.

Непрямий масаж серця дітям до 12 років потрібно проводити однією рукою і робити при цьому 65-90 натисків за хв. новонародженим і дітям до року для зовнішнього масажу серця достатньо сили двох пальців. Частота натискувань 100-120 за хв.

44. Особливі методи серцево-легеневої реанімації та техніка її проведення.(№42)

45. Особливості) проведення реанімаційних заходів у дітей підліткового віку. (№42+№43)

46. Основні принципи застосування ліків. Шляхи введення ліків. Поняття «лікарська форма».

Лікарська форма або форма випуску — форма в якій випускаються готові до використання ліки. Лікарському засобу або лікарській рослинній сировині надається зручний для застосування стан, при якому досягається необхідний лікувальний ефект. Форми розрізняються головно за шляхом прийому ліків.

Кількісна

Розрізняють дозовані і недозовані лікарські форми:

• Дозовані: Капсули, Таблетки

• Недозовані: Гель, Мазь, Сироп, Екстракт, Еліксир, Емульсія, Лікарський олівець, Відвар

• Змішаного типу: Пластир (може бути як дозованою, так і не дозованої лікарської формою)

Якісна:

По агрегатному стану

• Тверді: Таблетки, Порошок, Капсули, Драже, Гранули, Карамель, Лікарський олівець

• М'які: Мазі, Креми, Паста , Гелі, ТТС, Супозиторії

• Рідкі: Розчини, Настоянки, Суспензії, Емульсії, Краплі, Сиропи

• Газоподібні: Аерозолі

Способами введення лікарських засобів є: 

1.Зовнішній спосіб: на шкіру; у вуха; на кон'юнктиву очей, слизову оболонку носової порожнини та піхви. 

2.Ентеральний спосіб: всередину через рот; під язик; за щоку; через пряму кишку. 

3. Інгаляційний спосіб - через дихальні шляхи. 

4.Парентеральний спосіб: внутрішньошкірно; підшкірно; внутрішньом'язово; внутрішньовенно; внутрішньоартеріально; в порожнині; внутрішньокісткової; в субарахноїдальний простір. 

Принципи застосування ліків:

• Доречність застосування лікарського препарату

• Його правильна форма введення

• Інформування щодо побічних ефектів, виникнень алергій

• Обов’язковий рецепт лікаря!

• Приймати ліки слід строго з дозволу лікаря і у чітко визначеній ним послідовності

• Самостійно збільшувати чи зменшувати дозу ліків не можна, так само як і самостійно їх вживати без консультації з лікарем

• Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я

47. Особливості інфекційних захворювань. Поняття про інфекційний процес, періоди перебігу.

Інфекція – сукупність біологічних процесів, в організмі людини або тварини, хвороботворних мікроорганізмів, що супроводжується комплексом реактивних процесів. Завершується інфекційне захворювання бактеріоносійством чи загибеллю мікробів. (б.пр. – впровадження і розмноження)

Мікроорганізми поділяються за типом дихання:

• Аеробні

• Анаеробні

За типом пристосованості до середовища:

• Сапрофіти – не спричиняють заразних хвороб

• Умовнопатогенні – в організмі є завжди але проявляються за певних умов зовнішнього середовища

• Патогенні – здатні спричиняти захворювання та виділяти токсини

До інфекційних захворювань відносяться ті які розвиваються як відповідна реакція організму на вторгнення і розмноження мікробів. Характерною і відмінною особливістю інфекційних захворювань є здатність збудника поширювати нові випадки захворювання, то інфекційні захворювання є заразними.

Інфекційні захворювання – історично сформована взаємодія сприятливого організму людини і мікроорганізмів.

Інфекційні процеси – сприятливість в певних умовах зовнішнього і внутрішнього середовища з виявленням явного чи прихованого патологічного процвітання, протиборство мікроорганізмів і хворого.

Характеристика розвитку інфекційних процесів:

1. Патологічність збудника залежить від

• Вірулентності (проникнення)

• Репродуктивності

• Токсичності

2. Захисний потенціал організму людини залежить від:

• Резистентності (несприятливість людини до інфекції)

• Реактивність стану (опірність)

3. Умови середовища існування:

• Патогенні збудники які викликають патогенні процеси, міра оцінюється як вірулентність. Різновиди вірулентності: рикетсії, бактерії, віруси, мікроскопічні чинники, простіші.

Місце проникнення інфекції: дихальні шляхи, порушення цілісності шкіри, рани, слизові оболонки.

Інфекційна доза – мінімальна кількість мікроорганізмів яка впровадилась безпосередньо в організм людини.

Інфекційні хвороби характеризуються:

• Специфічністю

• Контагіозність – індекс інфекції що визначається здатністю збудника передаватись в певній популяції (% перехворілих осіб у популяції за певний період)

• Циклічністю – розвиток конкретного захворювання обмеженого в часі, супроводжується циклічністю і зміною клінічних проявів.

В процесі динаміки інфекційного захворювання, будь якого, виділяємо три характерні періоди:

1. Інкубаційний – до появи первинних ознак, характерний для екзогенних інфекцій, впровадження, накопичення мікроорганізмів, токсикація до порогової величини (t = 1 год-декілька років)

2. Продромальний – в цей період для інфекційного захворювання характерні висока втомлюваність, температура, головний біль (t=24год-48год)

3. Клінічна картина – перша стадія: наростання клінічних симптомів; друга стадія: прояви специфічних ознак; третя стадія: розпал; четверта стадія: згасання (реконвалісцесія – повторюваність, хронічна форма, одужання, летальний, одужання із залишковими явищами, бактеріоносійство). Види хронічної форми: бактеріоносійство, змішана, вторинна (інфекційя спричинає висипи), суперінфекція (повторне захворювання), реінфекція.

Класифікація механізмів передачі

1. Повітряний (кір, краснуха, туберкульоз, дифтерія, коклюш, грип)

2. Фекально-оральний (кошково шлункові, дизентерія, сальмонельоз)

3. Гематогенні (правець, абсцес, вірусний гепатит) – через порушення цілісності шкірних покровів, через сполучну тканину організму

4. Контактні: зоонози (сказ, лепто склероз, токсоплазмоз, сибірська виразка) та хвороби що передаються статевим шляхом (гонорея, сифіліс, СНІД, геніальний герпес, хламідіоз)

48. Класифікацій інфекційних хвороб, їх профілактика. Поняття про дезінфекцію.(№47+)

Профілактика інфекційних захворювань в цілому являє собою ряд заходів, спрямованих на зниження факторів ризику або запобігання захворювання населення на різні хвороби та підтримання високого рівня здоров’я населення.

Найбільш чутливим і відкритим для різних вірусів та інфекцій є дитячий організм в силу ще не достатньо розвиненого імунітету і низької опірності організму вірусно-мікробних атакам. Найчастіше піддаються впливу інфекцій дихальна і травна системи дитини. При цьому чим молодша дитина, тим більше ризик зараження або розвитку різних ускладнень хвороби.

Профілактика інфекційних захворювань у дітей ділиться на два види: специфічну і неспецифічну.

Специфічна профілактика, що передбачає проведення спеціальних медичних заходів, буває двох видів:

- Пасивна, тобто профілактика захворювань шляхом введення в організм вже готових імунних сироваток, глобулінів та інших спеціальних компонентів, що підвищують захисні сили організму;

- Активна, тобто профілактика захворювань шляхом стимуляції вироблення в організмі імунних тіл шляхом введення вакцини.

В даний час профілактичні щеплення чи імунопрофілактика є основним способом запобігання різних інфекційних захворювань у дітей. Але в той же час щеплення є предметом безперервних суперечок, як серед медиків, так і серед батьків. Головною причиною суперечок є можливі ускладнення після проведення вакцинації у дітей.

Дезінфекція, знезаражування — комплекс заходів (дезінсекція, дератизація) щодо знищення у середовищі життєдіяльності людини збудників інфекційних хвороб (дезінфекція) та їх переносників — комах (дезінсекція) і гризунів (дератизація).

Дезінфекційні заходи поділяються на такі види:

• Профілактичні дезінфекційні заходи — заходи, що проводяться у житлових, виробничих, навчальних, санітарно-побутових та інших приміщеннях, будівлях і спорудах, на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, в інших можливих місцях розмноження переносників збудників інфекційних хвороб. Профілактичні дезінфекційні заходи проводяться ліцензованими суб'єктами господарської діяльності на підставі відповідних договорів з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами;

• Поточні дезінфекційні заходи — заходи, що систематично проводяться у закладах охорони здоров'я, на об'єктах громадського харчування та на підприємствах харчової промисловості, у приміщеннях масового перебування людей (підприємства побутового обслуговування населення, навчальні та культурно-освітні заклади тощо), а також у житлових приміщеннях під час перебування в них інфекційних хворих чи бактеріоносіїв. Поточні дезінфекційні заходи проводяться по декілька разів на день залежно від епідемічної ситуації. Поточні дезінфекційні заходи проводяться працівниками відповідних підприємств, установ, організацій, а в жилих приміщеннях — хворими на інфекційні хвороби, бактеріоносіями, членами їх сімей тощо;

• Прикінцеві дезінфекційні заходи — заходи, що проводяться в осередку інфекційної хвороби після видалення з нього джерела інфекції. Заключні дезінфекційні заходи проводяться установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Порядок проведення профілактичних, поточних і прикінцевих дезінфекційних заходів встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я з урахуванням особливостей збудників інфекційних хвороб, факторів передачі інфекції тощо.