6. Характеристика періодів дитячого віку. Комплексна оцінка нервово-психічного, фізичного розвитку.

Переддошкільний вік (1-3 роки) характеризується поступовим удосконаленням функціональних можливостей дитячого організму. В цьому періоді проходить формування складних функцій мозку, швидкий розвиток мови. Проте психічні процеси, які швидко формуються, уміння, навички ще перебувають у стадії становлення, тому вони недостатньо стійкі. Діти легко збуджуються і важко при­стосовуються до будь-яких змін умов життя, з’являється велика ураз­ливість центральної нервової системи. Опірність організму дитини до різних хвороботворних впливів ще залишається значно зниженою, тому в цьому віці діти більше схильні до гострих захворювань, ніж на першому році життя.

На третьому році життя у дитини сповільнюється інтенсивність фі­зичного розвитку, яка характерна для перших двох років. Підвищується працездатність нервової системи (тривалість неспання збільшується на 6-6,5 год). Проходить дальший розвиток мови, сенсорики, орієнту­вально-пізнавальної діяльності, вдосконалюються рухи. Процес розвит­ку дитини третього року життя залежить від рівня, досягнутого нею до двох років. Зокрема, великі зміни у психіці, розумовий розвиток пов’язані з розвитком мови. Швидко збільшується словниковий запас. Мова у цьому віці стає основним засобом спілкування з дорослими та з ровесниками. Поступово підвищується опірність організму до шкід­ливих впливів зовнішнього середовища та фізична витривалість дітей.

Швидкий темп морфологічного і функціонального розвитку всіх орга­нів і систем, незавершеність імунітету сприяють тому, що діти ранньо­го віку хворіють від незначних порушень у харчуванні та гігієнічному догляді, від контакту з будь-яким інфекційним захворюванням. Кожна перенесена гостра недуга може бути причиною розвитку хронічних хвороб, сприяти відставанню у фізичному або нервово-психічному роз­витку дитини, між якими існує дуже велика взаємозалежність.

Для забезпечення нормального розвитку та повноцінного здоров’я дитини раннього віку велике значення має спостереження та особлива увага дорослих. Оскільки малюк не може організувати своє життя без тісного контакту з дорослими, його здоров’я і розвиток забезпечуються лише під час виконання завдань фізичного, розумового доброзичливо­го та естетичного виховання.

Дошкільний вік (3-7 років) характери­зується початком самостійного існування дитини, розширенням кон­тактів зі світом. Триває дальший морфологічний ріст і функціональне вдосконалення всіх органів і систем. До кінця дошкільного періоду по­чинається заміна молочних зубів. Відбувається інтенсивний розвиток інтелектуальних здібностей дитини. У цьому віці часто з’являються травми внаслідок великої допитливості малюка та відсутності власно­го досвіду. Тому правильна організація середовищ у дитячих закладах і вдома, введення у процес виховання елементів трудового і суспільного виховання є найкращим засобом профілактики можливих дефектів у розвитку та здоров’ї дитини дошкільного віку. Слід пам’ятати, що діти у цьому віці ще відрізняються підвищеною уразливістю, легко піддаються гострим дитячим інфекціям та іншим захворюванням.

Одне з основних завдань дошкільного закладу – підготовка дітей до школи. Дослідженнями підтверджено, що для деяких дітей (10-12 %) режим і програми початкової школи досить важкі. Проблему функці­ональної готовності (зрілості) окремих органів і систем дитячого ор­ганізму до виконання вимог школи («шкільна дорослість») вивчають педагоги, психологи, лікарі. Підтверджено, що деякі «недозрілі» діти повністю не можуть засвоїти навчальної програми, інші справляють­ся з навантаженням, але з надзвичайним напруженням організму, що може спричинити розвиток різних порушень їх здоров’я, зокрема не­врозів. Дітей, які своєчасно не оволоділи уміннями і навичками, перед­баченими програмою дитячого садка, вихователь скеровує до лікаря. Враховуючи його рекомендації, педагог проводить з такими дітьми ін­дивідуальні заняття. Таким чином, для здійснення завдань підготовки дітей до школи важливе поєднання зусиль лікарів і педагогів.

Молодший шкільний вік (від шести-семи до десяти років) харак­теризується подальшим розвитком функцій півкуль головного мозку, змінюється співвідношення між основними фізіологічними процесами – збудженням і гальмуванням, кора головного мозку все більше домі­нує над підкорковою ділянкою з її вегетативними центрами. На цей фізіологічний процес виразно впливають умови навколишнього се­редовища, зокрема виховання і навчання дитини, а також її особистий «життєвий досвід».

Посилено розвивається м’язова та ендокринна системи, зокрема статеві залози впливають на формування будови тіла та психофізіологічних процесів в організмі хлопчиків та дівчаток. Так зі сторони ендокринних залоз відзначається вплив секреції статевих залоз, поси­люється гормональний вплив щитовидної залози, зберігається і навіть збільшується значення гіпофізу та помітно послаблюється роль загруднинної залози (тимусу). В цьому віці часто виникає астенія (підвище­на втомлюваність), якій, в основному, сприяють умови життя дитини; порівняно часто виникають ендокринні дисфункції (порушення функ­ції). У патології дітей молодшого шкільного віку частіше, ніж у дітей дошкільного віку, спостерігаються ревматизм, вроджені захворювання серця, нервової системи та ін.

Останнім періодом розвитку дітей є період статевого дозрівання (пубертатний період – підлітковий вік). Підлітковий вік характеризу­ється тим, що хвороби мають своєрідний відтінок: частіше зустріча­ються психоневрози, функціональні розлади серцевої діяльності, ано­малії (відхилення) статевої системи. Гострі дитячі інфекції виникають рідко. Значні загострення може дати туберкульоз. Перебіг більшості за­хворювань в основному такий самий, як і в дорослих.

Закономірності росту і розвитку дитини:

• Поступовість і необоротність

• Надійність біологічних систем, регулювання процесів в організмі, коли забезпечений оптимальний перебіг з екстремальною мобілізацією можливостей

• Нерівномірність і безперервність рості та розвитку, гетерохронія

Фізичний розвиток – сукупність морфологічних і функціональних ознак організму основою якого є біологічні процеси зумовлені факторами спадковості, навколишнього середовища і виховання. (здоров’я, спадковість, навколишнє середовище, харчування, загартовування, фізичне навантаження)

Комплексна оцінка фізичного розвитку:

1. СОМАТОМЕТРІЯ

а)антропометрія – способіи і прийоми вимірювання тіла (зріст, маса, окружність голови, окружність грудної клітини)

б)довжина верхніх і нижніх кінцівок

2. СОМАТОСКОПІЯ – виміри хребта, черепу, грудної клітини, постави, кінцівки, розвиток мускулатури і підшкірної жирової тканини, виникнення і зміна зубів, вторинні статеві ознаки

3. ФІЗІОМЕТРІЯ – виміри пульсу, тиску, життєвої ємкості легень, частоти вдихів, сили кисті, тонусу.

7. Хвороба, визначення, періоди розвитку. Характер перебігу хвороби. Особливості захворювання у дітей. (дивитись №2+)

Новонароджений, який виріс в стерильних внутрішньоутробних умовах, ще не адаптувався до умов зовнішнього середовища, він ще не контактував з хвороботворними збудниками. Захисні сили новонародженого слабкі. Особливостями грудного віку є також недостатнє вироблення антитіл і нездатність утворювати клітинний бар’єр навколо вогнища інфекції. У зв’язку з цим захворювання у грудних дітей і дітей молодшого віку розвиваються швидко і мають тенденцію до поширення по всьому організму.

Наприклад, невеликі гнійники на шкірі немовляти можуть легко стати причиною загального захворювання – сепсису. Захворювання в ранньому дитячому віці характеризуються також одночасним ураженням декількох органів.

Так, запалення легенів у дитини може супроводжуватися ураженням печінки та нирок, проносом,симптомами подразнення мозкових оболонок. Важкий стан може розвинутися практично відразу ж після початку захворювання.

Особливістю дитячого віку є також швидке виснаження резервів організму в ході хвороби. Наприклад, у грудних дітей і дітей молодшого віку при сильному проносі і блювоті легко розвивається зневоднення, яке саме по собі викликає вкрай важкий стан. У дорослої запасів поживних речовин вистачає на 7 – 8 днів, у дитини ж при голодуванні резерви виснажуються протягом 3 – 4 діб. У зв’язку з цим немовля з сильним проносом небезпечно залишати вдома. Ось чому педіатри особливо наполягають на госпіталізації таких дітей.