51. Снід – збудник, групи ризику, шляхи передачі, клінічні ознаки. Профілактика. Вплив інфекції на ембріон та на плід.

СНІД, або Синдром набутого імунодефіциту — тяжке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який уражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням.

Збудний: ВІЛ

Симптоми: У більшості людей після зараження ВІЛ не спостерігається жодних симптомів. Іноді через кілька днів після інфікування з'являються симптоми, що нагадують грип: збільшення лімфовузлів, лихоманка, утрата 10 % ваги тіла впродовж двох місяців, слабкість. Проте ці симптоми за кілька тижнів минають самі по собі. Безсимптомний етап розвитку хвороби може тривати до 10 років.

Групи ризику: молоді люди, вагітні ВІЛ інфіковані та хворі на СНІД жінки, що можуть передати вірус дитині.

Шляхи передачі: з кров’ю, від матері до дитини, статевим шляхом.

Клінічні ознаки:

Виділяються чотири стадії ВІЛ-інфекції:

• Безсимптомне носіння.

• Хвороба по типу генералізованої лімфаденопатії.

• СНІД-асоційований комплекс.

• Власне СНІД, що має летальний наслідок.

Латентний період характеризується відсутністю проявів хвороби. По суті, він представляє собою безсимптомне носіння. Термін цього періоду – від кількох місяців до кількох (5-15) років. У дітей відмічається більш короткий термін інкубації, і клінічні прояви захворювання у них виникають значно раніше (тижні, місяці). Специфічні серологічні реакції з використанням спеціальних діагностичних тестів дозволили встановити групу клінічно здорових осіб, які мають антитела до ВІЛ. Ці люди знаходяться в стадії безсимптомного носіння, або інкубації, і можуть бути джерелом інфікування інших людей.

 По закінченню інкубаційного періоду настає фаза, яка характеризується як генералізована лімфаденопатія (персистуюча генералізована лімфаденопатія, синдром лімфаденопатії, синдром пролонгованої немотивованої лімфаденопатії). Вважається, що ця стадія є перехідною в розвитку інфекційного процесу. У хворих на декількох ділянках тіла збільшуються лімфатичні вузли (не менше двох груп лімфатичних вузлів за виключенням пахової області). Лімфовузли при пальпації не болючі або слабко болючі, з оточуючою клітковиною не пов`язані, їх рухливість зберігається, розмір до 1-3 см в діаметрі. Симптомокомплекс зберігається не меньше ніж 3 місяці.

 Ураження шкіри і слизових оболонок часто є першою ознакою переходу процеса в СНІД-асоційований комплекс або СНІД. Для СНІД-асоційованого комплексу характерні такі ж симптоми, ознаки та імунологічні порушення, як і у хворих на СНІД, але вони меньше виражені. У таких хворих інфекції, що викликані умовно-патогенними мікроорганізмами, носять локальний характер. Може знижуватись маса тіла, відмічаються нездужання, втома і сонливість, втрата апетиту, неприємні відчуття в області живота, діарея без наявної причини, лихоманка, приступи нічної пітливості, головний біль, зуд, аменорея, лімфаденопатія і збільшення селезінки. Розвивається виражене зниження працездатності, зростає загальна слабкість, пітливість. Одна із характерних ознак – доволі швидке (протягом тижнів або місяців) зменшення маси тіла, різке схуднення хворих на 10% і більше. Майже у всіх хворих має місце діарея хронічного характеру, не пояснювана іншими причинами.

Клініка власне СНІД в цілому представляє сукупність факторів, що створюють важку клінічну ситуацію, характер якої визначений опортуністичними інфекціями.

Вплив на плід. Є три шляхи передачі інфекції від матері до дитини: пренатальний (внутрішньоутробний), натальний (пологовий), постнатальний (післяпологовий). Серйозні прояви хвороби пов’язані із впливом ВІЛ на ЦНС , що призводить до суттєвих порушень її функцій, з’являється ВІЛ-енцелофапатія. Проте основною проблемою залишається ураження імунної системи, на цьому фоні виникають численні захворювання у постнатальний період.

Профілактика: здорове статеве життя, особливо це стосується молодих людей, щорічний прохід медобстеження, контрацепція, відвідування вагітною лікаря протягом усього перебігу вагітності, відсутність прямого контакту із кров’ю інших людей.