42. Реанімація, завдання реанімації. Показання до реанімації, правила та техніка проведення.

Реанімація – наука; комплекс активних і своєчасних заходів по відновленню життєво важливих функцій організму, порушення яких спостерігається під час травматичних ушкоджень, критичних станів та післяопераційних періодів.

Завдання реанімації:

1. Вивчити закономірності вмирання організму і відновлення його функцій;

2. Профілактика термінальних станів;

3. Розробка найбільш удосконалених методик оживлення організму;

(під термінальним станом розуміють останній етап життя людини: важка стадія шоку, стан агонії, довготривалий колапс, клінічна смерть), короткий період часу після припинення кровообігу, але незворотні дії у корі головного мозку ще не відбулись.

Реанімація проводиться при відсутності дихання, припинення роботи серцево-судинної системи або поєднанні цих станів.

Термінальний стан виникає при кровотечах, опіках, отруєннях, супроводжується втратою свідомості.

Порядок проведення реанімаційних заходів:

1. Ознаки життя

2. Ознаки смерті

3. Прохідність дихальних шляхів та її відновлення

4. Штучна вентиляція легень, непрямий масаж серця

Ознаки життя: (виявити за 20-30с)

1. Наявність серцевих скорочень

2. Наявність пульсу на артеріях (сонна стегнова, пахова)

3. Наявність дихання (рух грудної клітини, пара на люстерці)

4. Наявність реакції зіниць на світло

Ознаки клінічної смерті:

6. Відсутність пульсація на сонній та стегновій артеріях

7. Зупинка дихання

8. Розширення зіниць

9. Непритомний стан

10. Шкіряні покрови набувають блідого або ціанотичного (синьо-бурого) відтінку

Послідовність дій у визначенні ознак життя і клінічної смерті:

1. Визначити притомність: реакція на звукові і фізичні подразники

2. Визначити відсутність дихання: за рухом грудної клітини та наявність теплого повітря при вдиху

3. Визначення кровообігу: поставити пальці правої руки на проекцію сонної артерії, а іншою – дивимось на реакцію зіниць

4. Візуально в цей же момент оцінюємо стан шкірних покровів

Послідовність методів оживлення:

І. – забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, звільнення дихальних шляхів від слизу та сторонніх предметів, ревізія ротової порожнини (вилучити кров’яні, блювотні чи слинні маси з ротової порожнини, голова потерпілого при цьому нахилене на бік)

ІІ. – штучна вентиляція легень «з рота в рот», «з рота вніс» : висунути вперед і дороги нижню щелепу, що унеможливлює западання язика, голова потерпілого запрокинута, під лопатки кладеться валик, так щоб ніс був перпендикулярно стелі.

Послідовність дій на другому етапі:

1. Положення постраждалого на спину (тверда основа);

2. Стояти з лівого боку від потерпілого;

3. Підкласти долоню лівої руки під потилицю, підняти, таким чином виправити хребет;

4. Першим та другим пальцем лівої руки натиснути на лоб потерпілого;

5. Великим пальцем закрити ніс, попередньо прикрити рот серветкою;

6. Зробити глибокий вдих, при форсованому вдисі повинен бути закритий ніс і відкритий рот, при пасивному видиху – шия розтягнута, ніс і рот відкриті;

7. Спостерігати за рухом грудної клітини постраждалого, якщо рухається – перший етап зроблено правильно;

8. Після першого пасивного видиху, ви робите пасивний вдих

9. Частота = 16 раз/хв.; перший 5-10т вдувань за 30 с; за 1 хв – 12-16 вдувань. Дітям при травмах щелепи «з рот а врот». «з рота в ніс» при травмах нижньої щелепи і після 10 років (1 раз-с). до 1 року – 20-30 вдихів за хв.

ІІІ. – непрямий масаж серця

Послідовність:

1. Положення потерпілого на спині, тверда основа, дотримання першого і другого етапів

2. Визначення мечоподібного відростку, бо він припадає на центр серця

3. Покласти пальці на грудину

4. Великі пальці спрямовані до голови, пальці розходженні, права рука знаходиться на основі лівої

5. Маленьким діткам робимо непрямий масаж серця двома пальцями – вказівним і середнім.

6. Ознаки життя перевіряємо через кожні 2 хв