40. Травматичний шок та його перебіг. Основні ознаки. Пмдд. Поняття про знеболення при наданні пмдд.

Травматичний шок – загальна реакція організму, що розвивається у відповідь на важке ушкодження з наступним розладом життєвих функцій організму. Залежно від причин та клінічного перебігу розрізняють:

Саме травматичний шок – виникає у осіб які зазнали травм з розтрощенням кісток і пораненням внутрішніх органів, що супроводжується масивною кровотечею.

Операційний шок – пов’язаний із тривалою операційної травмою, ушкодженням значних рефлексогенних зон і кровотечею.

Гемолітичний шок – розвивається через гемоліз (руйнування) еритроцитів при помилковому переливанні несумісної крові, отруєнні гемолітичними речовинами. При газовій гангрені.

Анафілактичний шок – при переливанні гетерогенної сироватки, при білковій несумісності крові донора та реципієнта.

Опіковий шок – після опіку 10% поверхні шкіри, після опіків ІІ, ІІІ, ІV ступенів.

Тяжкість шоку залежить від локалізації, обсягу травми, а також від інших факторів що погіршують його перебіг. Клініка: визначають дві фази шоку – еректильну і торпідну. Еректильна характеризується руховими і мовними збудженнями при збереженні свідомості, хворий скаржиться на різкий біль і вимагає швидкої допомоги від оточуючих, голос глухий, насторожений, відмічається пітливість, зіниці розширені, відмічається загальна гіпертензія. Торпедна фаза характеризується загальним тяжким станом і пригніченням майже всіх функцій організму, хворий не виражає скарг внаслідок загальмованості та депресії, дихання прискорене та послаблене, тиск і температура знижені, пульс частий, слабкого наповнення, обличчя вкрити липким потом, кіньцівки холодні.

ПМДД. Потерпілого потрібно звільнити від травмую чого агента, зупинити зовнішню кровотечу, зігріти його теплим одягом. Якщо органи черевної порожнини не пошкоджено йому дають випити гарячого солодкого чаю, кави чи вина. Корисний таким хворим також соляно-лужний напій (беруть чайну ложку питної соди й половину чайної ложки кухонної солі на 1 л води). У разі потреби проводять іммобілізацію імпровізованою шиною по раневій кінцівці та проводять штучну вентиляцію легень методом «рот у рот» або «рот у ніс», після того негайно транспортують до лікарні в положенні з низько опущеною головою. Транспортування повинно бути дуже обережним щоб не спричинити йому посилення больових відчуттів та не погіршити важкість стану хворого.

41. Поняття та види травм, травматизації. Дитячий травматизм. Профілактика травматизму.

Травматизм – однотипні ушкодження, які повторюються серед окремих груп населення.

Залежно від умов та характеру розрізняють такі види травматизму:

Промисловий чи виробничий – пов’язаний із характером виробництва, знаряддями праці й організацію методів її охорони.

Сільськогосподарський – виникає внаслідок падіння, забоїв, поранень сільськогосподарськими тваринами, ушкодження с/г технікою та реманентом. Особливістю такого травматизму є ускладнення ран.

Побутові – за характером поранення бувають різноманітні, виникають при прибиранні квартири, готуванні їжі тощо.

Дорожні – пов’язані з дорожніми автокатастрофами, при необережному переході вулиць.

Спортивний – недостатня підготовка спортсменів, чи недоброякісність спортивного інвентарю.

Дитячий травматизм – одна з прогресуючих соціальних проблем, яка не тільки загрожує здоров’ю і життю дітей, а й спричиняє переживання батьків та рідних. Найчастіше виникає удома та на вулицях, підчас ігор, у школі під час спортивних занять. К-ть травм у хлопчиків вища ніж у дівчат (3:1), що пояснюється їх рухливістю, сміливістю, відчайдушністю.

Профілактику дитячого травматизму слід проводити за допомогою таких заходів:

Адміністративних – упорядкування вулиць, міст, наявність достатньої кількості дитячих садків, регулювання дорожнього руху, обладнання дитячих та спортивних майданчиків, наявність у школах груп продовженого дня.

Агітаційно-виховних – аналіз причин дитячого травматизму, вироблення навиків та навчання правил поведінки дітей на вулицях, систематичне роз’яснення небезпеки вуличних і побутових травм, використання наочних посібників, які є в школі. Треба частіше обговорювати у дитячому колективі кожен випадок загибелі дитини від травм будь-якого характеру. Діти вразливі і там де не спрацьовує плакат, листівка, мультфільм сильний виховний вплив можу зробити розповідь про обставини загибелі ровесника.