
- •Визначення здоров’я та його складових. Критерії комплексної оцінки здоров’я.
- •Загальне уявлення про організм людини. Поняття «здоров’я», «хвороба», причини, симптоми, перебіг, наслідки хвороби.
- •Групи здоров’я. Критерії відбору у групи здоров’я.
- •Характеристика періодів дитячого віку. Комплексна оцінка нервово-психічного, фізичного розвитку.
- •Кровотечі. Класифікація, ознаки та способи тимчасового зупинення.
- •Види зупинення кровотечі. Особливості зупинки кровотечі у дітей.
- •Основні захворювання дихальної системи які потребують невідкладної допомоги.
- •Дихальна недостатність, її види, методи, пмдд.
- •Бронхіальна астма як інфекційно-алергійна хвороба. Характеристика нападу бронхіальної астми. Пмдд.
- •Кровохаркання та легенева кровотеча як ускладнення хвороб дихальної системи. Основні ознаки. Пмд.
- •Поняття «ішемічна хвороба серця». Стенокардія, його ознаки. Засоби надання пмдд.
- •Поняття «ішемічна хвороба серця». Інфаркт міокарда, його ознаки. Засоби надання пмдд.
- •Артеріальний тиск як показник серцево-судинної системи. Техніка виміру артеріального тиску.
- •Пульс, основні характеристики, техніка вимірювання. Правила визначення пульсу.
- •Профілактика захворювань серцево-судинної системи у дітей та підлітків.
- •Гіпертонічна хвороба та її ускладнення – гіпертонічна криза. Основні ознаки, пмдд.
- •Гостра серцева недостатність як ускладнення хвороб, її проявів, основні ознаки. Пмдд.
- •Поняття про гостру судинну недостатність. Непритомність, причини, ознаки. Пмдд при непритомності.
- •Шлунково-кишкові кровотечі як ускладнення хвороб внутрішніх органів. Характеристика кровотеч. Пмдд.
- •Основні захворювання сечовидільної системи, які потребують невідкладної допомоги.
- •Основні захворювання травної системи, які потребують невідкладної допомоги.
- •Рани їх класифікація та надання пмдд.
- •Поняття про переломи кісток, їх види, ознаки, ускладнення. Дмд.
- •Види та засоби транспортної іммобілізації, показання до застосування.
- •Пмдд при укушених ранах. Профілактичні щеплення.
- •Пмдд при хімічних, термічних, променевих ураженнях.
- •Пмдд при травмах ока.
- •Десмургія: визначення, види та типи пов’язок. Правила накладання бинтової пов’язки.
- •Закриті травми грудної клітини: удари м’яких тканин, переломи ребер, травматична асфіксія. Їх основні ознаки, ускладнення. Пмдд.
- •Відкриті травми грудної клітини та органів грудної порожнини, їх види, ознаки. Види пневмотораксу, їх абсолютні ознаки. Особливості надання пмдд.
- •Травматичний токсикоз, причини, місцеві та загальні ознаки. Пмдд. Ускладнення.
- •Закриті ушкодження та їх визначення, причини, види. Ознаки ударів, розтягів, розривів зв’язок, вивихів. Пмдд.
- •Закриті травми головного мозку, їх види, причини, основні ознаки струсу, удару та здавлювання. Пмдд.
- •Закриті та відкриті травми черепа, їх види, причини. Основні ознаки ударів м’яких тканин, переломів склепіння та основи черепа.
- •Травматичний шок та його перебіг. Основні ознаки. Пмдд. Поняття про знеболення при наданні пмдд.
- •Поняття та види травм, травматизації. Дитячий травматизм. Профілактика травматизму.
- •Реанімація, завдання реанімації. Показання до реанімації, правила та техніка проведення.
- •Порядок проведення реанімаційних заходів. Особливості проведення реанімаційних заходів у дітей.
- •Основні принципи застосування ліків. Шляхи введення ліків. Поняття «лікарська форма».
- •Особливості інфекційних захворювань. Поняття про інфекційний процес, періоди перебігу.
- •Імунітет, види імунітету, фактори які впливають на імунітет.
- •Грип, його особливості, збудник, джерело інфекції, шляхи передачі, ознаки, можливі ускладнення. Профілактика. Вплив інфекції на ембріон та на плід.
- •Снід – збудник, групи ризику, шляхи передачі, клінічні ознаки. Профілактика. Вплив інфекції на ембріон та на плід.
- •Кишкові інфекції, особливості цієї групи, збудники, шляхи передачі. Роль вчителя в профілактиці розповсюдження хвороб цієї групи.
-
Поняття про переломи кісток, їх види, ознаки, ускладнення. Дмд.
Переломом називають часткове або повне порушення цілісності кістки. Залежно від походження розрізняють вроджені та набуті. Вроджені переломи виникають у внутрішньочеревному періоді розвитку і є результатом неповноцінності кісткового скелету плоду. Виділяють акушерські переломи, що є наслідком родової травми. Набуті переломи бувають травматичні (механічні) та патогенні. Патологічні найчастіше виникають внаслідок розриву у кістці метастазу злоякісної пухлини, ураження туберкульозом або остеомієлітом, іноді вони з’являються після незначної травми. Травматичні (механічні) переломи виникають внаслідок механічних факторів під час падіння, від ударів, здавлювання, згинання кісток та інших травм.
Переломи називають відкритими внаслідок порушення цілісності шкіри, закритими – без порушення цілісності шкіри. Відкриті є дуже небезпечними оскільки є імовірність зараження інфекцією.
Основні симптоми переломів: деформація, патологічна рухомість і крепітація (кістковий хруст), біль, порушення функцій ушкодженої кінцівки. При відкритих переломах – порушення цілісності шкірних покровів або слизових оболонок та наявність уламків у рані.
Ускладнення. Травматичний шок – найчастіше виникає при закритих і відкритих, переважно роздроблених і багато осколкових переломах, а також при неправильно проведеній іммобілізації. Велика зовнішня і внутрішня кровотеча може спричинити гостре недокрів’я. жирова емболія – не часте, але дуже небезпечне ускладнення переломів довгих трубчастих кісток, яке виникає внаслідок проникнення жиру з кістково-мозкового каналу в ушкоджені вени.
ПМДД. При переломах полягає у зменшенні болю і створенні спокої ушкодженій кінцівці. При відкритих переломах потрібно спинити кровотечу й попередити вторинне інфікування рани. З метою зменшення болю внутрішньом’язово ввести ненаркотичні анальгетики. Якщо наявна рана, то на неї накласти асептичну пов’язку. Кісткові уламки, які виступають, не можна запихати в рану. При відкритих переломах з артеріальною кровотечею накласти кровоспинний джгут. Дуже важливим моментом при закритих і відкритих переломах є створеннях нерухомості кісткових уламків шляхом іммобілізації. Іммобілізацію застосовують при переломах кісток, ушкоджених суглобів, нервів, великих ушкодженнях м’яких тканин, пораненні великих судин та опіках великої площини.
-
Види та засоби транспортної іммобілізації, показання до застосування.
Слово «іммобілізація» означає «нерухомість», і під іммобілізацією розуміють створення нерухомості (спокою) пошкодженої частини тіла. Іммобілізація застосовується при переломах кісток, пошкодженнях суглобів, нервів, великих пошкодженнях м'яких тканин, важких запальних процесах кінцівок, пораненні великих судин і обширних опіках. Іммобілізація буває двох видів: транспортна і лікувальна. Транспортна іммобілізація, або іммобілізація на час доставки хворого в стаціонар, незважаючи на те що є тимчасовим заходом (від декількох годин до декількох днів), має велике значення як для життя потерпілого, так і для подальшого перебігу і результату ушкодження. Здійснюється транспортна іммобілізація за допомогою спеціальних шин, шин, виготовлених з підручних матеріалів, і шляхом накладення пов'язок.
Транспортні шини поділяються на фіксують і поєднують фіксацію з витяжкою. З фіксують найбільше поширення отримали шини фанерні, дротяно-сходові, дощаті,картонні. До поєднує фіксацію з витяжкою належать шини Томаса - Виноградова та Дітеріхса. При транспортуванні на далеку відстань використовуються також тимчасові гіпсові пов'язки. Фанерні шини виготовляються з тонкої фанери і застосовуються для іммобілізації верхніх і нижніх кінцівок. Дротяні шини (типу Крамера) виготовляються двох розмірів (110x10 і 60 x10 см) із сталевого обпаленого дроту і мають форму сходів. Завдяки можливості надати шині будь-яку форму (моделювання), дешевизні, легкості і міцності сходова шина отримала широке розповсюдження. Сітчаста шина виготовляється з м'якої тонкої дроту, добре моделюється, портативна, проте недостатня міцність обмежує її застосування. Шина Дитерихса сконструйована радянським хірургом М.М. Дітеріхс (1871-1941) для іммобілізації нижньої кінцівки. Шина дерев'яна, пофарбована. Останнім часом шину виготовляють з легкого нержавіючого металу. Гіпсова пов'язка зручна тим, що її можна виготовити будь-якої форми. Іммобілізація цієї шиною особливо зручна при пошкодженні гомілки, передпліччя, плеча. Незручність полягає в тому, що при транспортуванні в цій шині треба вичекати час не тільки до затвердіння, але і до висихання, особливо в зимовий час. Так як на місці події не завжди виявляються шини для транспортної іммобілізації, доводиться користуватися підручним матеріалом або імпровізованими шинами. Для цієї мети використовують палиці, дощечки, шматки фанери, картону, парасольки, лижі, щільно скачану одяг і ін Можна також прибинтувати верхню кінцівку до тулубу, а нижню до здорової ноги - аутоіммобілізація. Основні принципи транспортної іммобілізації наступні:
1. Шина обов'язково повинна захоплювати два, а іноді і три суглоба.
2.При іммобілізації кінцівки необхідно по можливості надати їй середньофізіологічному положення, а якщо це неможливо - такий стан, при якому кінцівка найменше травмується.
3. При закритих переломах необхідно до закінчення іммобілізації провести легке і обережне витягування пошкодженої кінцівки по осі.
4. При відкритих переломах вправлення уламків не виробляється - накладають стерильну пов'язку і кінцівку фіксують у тому положенні, в якому вона знаходиться.
5. Знімати одяг з потерпілого не потрібно.
6. Не можна накладати жорстку шину прямо на тіло: необхідно підкласти м'яку підстилку (вата, сіно, рушник і т.д.).
7. Під час перекладання хворого з нош пошкоджену кінцівку повинен тримати помічник.
8. Треба пам'ятати, що неправильно виконана іммобілізація може принести шкоду в результаті додаткової травматизації. Так, недостатня іммобілізація закритого перелому може перетворити його у відкритий і тим самим погіршити травму і погіршити її результат.