23. Шлунково-кишкові кровотечі як ускладнення хвороб внутрішніх органів. Характеристика кровотеч. Пмдд.

(дивитись №8+)

При виразці шлунка і дванадцятипалої кишки та деяких інших кишкових захворювань, а також внаслідок варикозного розширення вен стравоходу нерідко спостерігається блювота кольору кавової гущі (виділяється вона тьмяними згустками, а іноді і яскраво-червоною кров’ю). Блювання кров’ю може бути разовим (незначними частинами) і багаторазовим, що загрожує життю хворого. Кровотеча приєднується до інших симптомів кишкових захворювань (біля після їжі, печія, блювання), проте інколи є першою ознакою виразки шлунку чи іншої шлункової хвороби.

Ознаки. Картина хвороби значною мірою залежить від к-ті та швидкості виділення крові. При невеликих кровотечах блювання може навіть не відбуватись, однак хворий відчуває короткочасну слабкість, запаморочення, тобто в нього розвивається недокрів’я. велика кровотеча супроводжується загальною слабкістю, запамороченням, блідістю шкіри з восковим відтінком, появою холодного поту, послабленим чи прискореним пульсом та непритомністю. Криваве блювання настає не відразу, а після переповнення шлунка. При швидкій і великій кровотечі у блювотних масах з’являється червона кров, інколи зі згустками. Під час повільнішої кровотечі кров під впливом шлункового соку змінює своє забарвлення, набирає кольору гущі кави. У деяких випадках блювання немає, кров із шлунка і дванадцятипалої кишки надходить у кишечник і лише чорні дьогтеподібні випорожнення свідчать про шлункову кровотечі.

ПМДД. Навіть при загальному задовільному стані хворого спостерігається незначна шлункова кровотеча, яка згодом може відновитись. Перед транспортуванням до медичного закладу хворому потрібно забезпечити спокій, лежаче положення, заборонити рухатись, покласти пухир із льодом на ямку під грудьми. У лежачому положенні його негайно на носилках дуже обережно, навіть тоді, коли тривале блювання припинилось, транспортують у хірургічне відділення лікарні. Якщо настав колапс, на місці події вживають заходів щодо виведення потерпілого з важкого стану.

При виразках дванадцятипалої кишки та інших ділянок кишечнику й деяких його захворюваннях може статись значна кровотеча у отвір кишечнику. Вона характеризується втратою крої, а потім появою чорних випорожнень.

Із розширених вен у ділянці заднього проходу при геморої та інших захворюваннях прямої кишки можливі виділення незмінної чи змішаної з калом (при випорожненні) крові. Такі кровотечі звичайно незначні, але вони часто повторюються.

ПМДД. Під час кишкової кровотечі потрібно забезпечити хворому спокій, лежаче положення, покласти лід на живіт. Не слід годувати його, давати проносні ліки, ставити клізму!

При значних кровотечах із заднього проходу рекомендується покласти пузир із льодом на крижову ділянку.

24. Основні захворювання сечовидільної системи, які потребують невідкладної допомоги.

Ниркова колька – це раптовий біль у поперековій ділянці, в підребер’ї та на всій відповідній половині живота. Біль викликаний утрудненням відтоку сечі й спазмом сечоводу. Найчастіше затримка сечовиділення залежить від проходження по сечоводу солей (піску), каменів і згустків крові.

Біль не рідко з’являється під час сну, віддає у пахвову ділянку, промежину, головку статевого члена та яєчка – у чоловіків; у статеві губи, рідше в стегно і поперекову ділянку – у жінок.

Ознаки. Хворі неспокійні, не можуть знайти зручного положення яке б полегшило їхні страждання. У них з’являється прискорене болісне сечовипускання або затримка сечовиділення, нудота, блювання, запори, здуття живота. Ниркова колька триває від кількох хвилин до кількох днів.

Після усунення перешкоди для відтоку сечі настає повне видужання.

ПМДД. Хворого треба вкласти у ліжко до поперекової ділянки йому кладуть грілку або роблять звичайну теплу ванну. Дозволяється пити негарячий час і теплу мінеральну воду. Ці заходи вживають тільки під час повторних нападів, коли причина кольки відома, - скажімо, наявність каменів у нирковій мисці. У всіх інших випадках чекають прибуття лікаря. При сечовипусканні необхідно зібрати сечу для дослідження. Після припинення кольки хворий повинен обстежитися для з’ясування причин появи цього захворювання. Якщо колька довго триває потрібно викликати швидку.

Гострий цистит – запалення слизової оболонки сечового міхура. Частіше трапляється у жінок, ніж у чоловіків, у різних вікових групах. Первинний цистит виникає у первинно здоровому організмі, а вторинний ускладнює інші захворювання або аномалію органів статевої чи сечової системи (звуження сечівника), дивертикул (випинання стінки) сечового міхура, аденому, рак передміхурової залози, камені та пухлини сечового міхура та ін.

Етіологічно виділяють інфекційний, хімічний, токсичний, термічний, радіаційний, лікарський, аліментарний, нейрогенний, післяопераційний цистити.

Клініка. Гострий цистит виникає раптово, через декілька годин після переохолодження чи іншого провокуючого фактора. Основними симптомами є поява частого і болісного сечовипускання, біль у ділянці сечового міхура, піурія (виділення гною з сечею). Позиви та сечовипускання частішають кожні 20-30 хв. Виникає нічне нетримання сечі, яке частіше спостерігається у дітей. В інших випадках може статись затримання сечі.

Симптоми гострого циститу зазвичай зникають через 2-3 доби. Однак при затягування перебігу захворювання необхідно провести додаткові медичні обстеження для уточнення причини запального процесу. Гострому циститу властиві часті рецидиви, особливо у жінок.

ПМДД. –«-