21

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для самостійної підготовки студентів з дисципліни

«Організація забезпечення військ медичним майном»

Тема №9 Завдання і принципи організації медичного забезпечення військ. Органи управління і підрозділи медичного постачання.

Заняття 1,2

Тема №9 Завдання і принципи організації медичного забезпечення військ. Органи управління і підрозділи медичного постачання.

Заняття 1,2

Відомо, що від рівня забезпеченості медичної служби медикаментозними, бактерійними препаратами, антибіотиками, інструментарієм, іншими предметами медичного призначення багато в чому залежить своєчасність і ефективність надання медичної допомоги пораненим і хворим, успіх їхнього лікування, обсяг проведення профілактичних, санітарно -гігієнічних і протиепідемічних заходів.

Військово -медичне постачання - один з найважливіших напрямків роботи медичної служби. Воно являє собою комплекс заходів, спрямованих на повне, безперебійне, своєчасне забезпечення медичним майном військових частин, з'єднань, медичних установ.

Роль військово -медичного постачання значно зростає в умовах сучасної війни. Наявність на оснащенні Збройних Сил сучасних засобів збройної боротьби, значно збільшені їхні можливості визначають складний, винищувальний характер війни. Санітарні втрати будуть величезні. Більш складною буде їхня структура. Медичним установам прийдеться виконувати поставлені завдання з великими перевантаженнями. А це буде причиною масових санітарних втрат, на етапах медичної евакуації та потреби величезної кількості медичного майна в необхідному асортименті, великих моральних, фізичних і психологічних сил всього особового складу медичної служби, у тому числі провізорів -організаторів медичного постачання.

1. Історія розвитку, завдання і принципи медичного постачання, його значення в загальній системі організації медичного постачання військ.

Вітчизняна військова медицина виникла в XVII на початку XVІІІ століття в зв'язку з державотворенням і створеними регулярними збройними силами. У попередні періоди існували лише окремі недосконалі елементи військово-медичної організації.

Наприкінці XVІІ століття Петро І створив національну російську регулярну армію. Була піддана перебудові і військово-медична організація. Зародження фарамії зв'язане з Аптекарським наказом, завданням якого було забезпечення армії медичною і лікарською допомогою. З'явилися перші аптеки. Вони займалися виготовленням лікарських засобів в основному з рослинної сировини, здійснювали постачання перев'язувальним матеріалом, хірургічними інструментарієм, лікарськими предметами.

Надалі , у зв'язку з веденням бойових дій і появою великої кількості поранених і хворих виникла необхідність розширення обсягу медичної допомоги. А це вимагало збільшення арсеналу лікарських засобів. Створюється "Казенна верхня аптека", "Головна аптека", в інтересах наближення постачання до військ створюються перші польові похідні аптеки.

Бурхливий розвиток промисловості і мережі залізниць наприкінці XІХ і початку XX століття дозволило переглянути організацію медичного забезпечення і всю систему постачання військ. Але обсяг майна в польових аптеках був великим, а це ускладнювало їхнє пересування. Частини й установи не могли вчасно одержувати необхідні медикаменти, перев'язувальні засоби, хірургічні інструменти й ін.

Починаючи з 1918 року був прийнятий цілий ряд заходів для створення запасів медичного майна і максимальне наближення баз медичного постачання безпосередньо до військ.

Велику Вітчизняну війну (1941-1945 р.) медична служба Червоної Армії зустріла цілком оснащеною медичним майном і з відпрацьованою системою медичного постачання. Однак, у результаті несприятливо сформованої в початковому періоді війни загальної стратегічної обстановки у театрі воєнних дій і серйозних помилок в ешелонуванні запасів були втрачені значні кількості медичного майна. Війна зажадала внесения серйозних коректив в організаційні принципи медичного постачання. Був встановлений новий порядок постачання, відповідно до якого медичне майно підрозділялося на майно "бойового забезпечення" і майно "поточного постачання". Майно "бойового забезпечення" включало короткий перелік тих предметів, що витрачалися в період бойових дій військ і необхідні для порятунку життя поранених і хворих. Воно відпускалося поза всякою чергою по фактичній потребі. Забезпечення медичним майном здійснювалося за схемою "Центр - фронт - армія - дивізія - полк". Незважаючи на цілий ряд прийнятих мір, різного роду реорганізацій, медичне постачання, як окрема дисципліна, одержало своє остаточне оформлення в 1943 році зі створенням у Ленінграді Кафедри Військово-Медичного постачання при Військово-Медичній Академії.

Досвід Великої Вітчизняної війни зажадав перегляду комплектно-табельного медичного майна, перегляду комплектно -табельного оснащення з урахуванням надходження на постачання нових предметів і збільшення обсягу продукції, що випускається медичною промисловістю в післявоєнний період.

Після короткого екскурсу в історію розвитку й удосконалення медичного постачання розглянемо значення, завдання і принципи медичного постачання в загальній системі медичного забезпечення військ.

Військово -медична служба, штатна організаця Збройних Сил України, вирішує комплекс різних по цілям і змісту задач, пов'язаних з медичним забезпеченням, укомплектуванням медичної служби особовим складом і його підготовкою до вмілих дій у бойових умовах, захистом частин і установ медичної служби від зброї масового ураження, їхньою охороною й обороною. На військово -медичну службу покладається також ведення медичної розвідки, вирішення питань керування, військово -медична підготовка, ведення обліку і звітності.

Усі перераховані напрямки діяльності медичної служби важливі. Однак основним з них є медичне забезпечення, що у воєнний час організується і проводиться для збереження боєздатності і зміцнення здоров'я особового складу, найшвидшого лікування і повернення в лад поранених і хворих, попередження виникнення і поширення захворювань у військах.

Одним з важливих напрямків роботи медичної служби є військово-медичне постачання, що являє собою комплекс заходів, спрямованих на безперебійне забезпечення медичним майном, медичною і санітарною технікою військових частин і медичних установ Збройних Сил. Які це заходи? Їх багато. Основні з них, це планування, заготівля, прийом, нагромадження і збереження запасів медичного майна, відпуск медичного майна частинам і установам, організація експлуатації і ремонту медичної апаратури і техніки, контроль за раціональним, ощадливим і дбайливим (цілеспрямованим) використанням матеріальних коштів .

Відомо, що від рівня забезпеченості медичної служби медикаментами, антибіотиками, кровозамінниками, бактерійними препаратами, дезінфекційними і дератизаційними засобами, перев'язувальним і шовним матеріалом, інструментами, приладами, апаратами й іншими предметами медичного призначення багато в чому залежить своєчасність і безперервність надання медичної допомоги пораненим і хворим, обсяг лікувально-діагностичних, санітарно-гігієнічних і профілактичних заходів.

Точність діагнозу, ефективність лікування, успіх складної операції залежать не тільки від досвіду, таланту лікаря, але і від наявності і доброякісності медикаментозних засобів, якості інструментарію, справності апаратури. Тому питання медичного постачання як у мирний, так і у воєнний час повинні знаходитися в центрі уваги не тільки органів медичного постачання, але й усіх категорій лікарського складу, особливо начальників медичної служби. Саме тому медичному постачанню у свій час велику увагу приділяли такі видатні представники військової медицини, як М.І. Пирогов, 3.П. Соловйов, М.М. Бурденко, Б.К. Леонардов та інші.

Леонардов підкреслював, що мало мати все в достатніх кількостях, треба ще уміти вчасно і правильно його використовувати, інакше величезні скарби медичних засобів не тільки не дадуть бажаного результату, але й можуть призвести до непоправного збитку для медичної служби. Він стверджував: "Військовий лікар повинен бути не тільки тактиком, не тільки адміністратором і керівником, але і постачальником". (Б.К. Леонардов. "Військово-санітарна служба у військовому районі", М., 1931).

Роль військово -медичного постачання значно зростає в умовах сучасної війни. Наявність на оснащенні різних засобів збройної боротьби, значно збільшені їхні можливості визначають складний, винищувальний характер війни. Санітарні втрати будуть величезні. Значно будуть відрізнятися умови їхнього виникнення, структура. Медичним установам прийдеться виконувати свої завдання по наданню допомоги пораненим і хворим з великими перевантаженнями. А це зажадає подачі в місця масових санітарних втрат, на етапи медичної евакуації великої кількості медичного майна в необхідному асортименті, величезних моральних, фізичних і психологічних сил.