Кредит – самостійна економічна категорія

Сутність кредиту – сукупність економічних відносин, виникаючих між кредитором і позичальником з приводу передачі вартості у тимчасове користування

Специфічна властивість - повернення

Специфічні функції Перерозподільча Створення кредитних засобів обігу і заміщення готівкових грошей безготівковими Стимулююча

5.4. Форми кредиту

Специфіка кредиту як економічної категорії виявляється в його суб'єктах і об'єктах.

Суб'єкт кредитної угоди – учасник кредитних відносин, що виникають при наданні позички.

Суб’єктами кредитних відносин виступають кредитори, позичальники і гаранти.

Кредитори: банки, кредитні союзи, страхові і інвестиційні компанії, пенсійні фонди, населення, суб’єкти господарюючої діяльності, організації, держава.

Позичальники: держава, організації, суб’єкти господарюючої діяльності, населення, пенсійні фонди, страхові і інвестиційні компанії, кредитні союзи, банки.

Гаранти: – суб’єкти господарюючої діяльності і населення, відповідаючі своїми активами за виконання позичальниками зобов’язань перед кредитором

Отже, суб'єктами кредитних відносин можуть виступати ті самі особи (фізичні і юридичні, резиденти і нерезиденти).

Кредитором можна вважати суб'єкт, що добровільно надав позичку позичальникові на визначених умовах, позичальником – суб'єкт, що одержав позичку і зобов'язаний у термін її повернути, сплативши кредиторові відповідна винагорода за її надання.

Основна відмінність позичальника від кредитора в тім, що позичальник, як правило, повинний використовувати позичку з метою одержання доходу, достатнього для повернення і виплати відсотків, що свідчить про економічну залежність позичальника від кредитора.

Гаранти (посередники) - особи, що гарантують кредиторові виконання позичальником фінансових зобов'язань; у випадку невиконання зобов'язань боржником гарант несе відповідальність.

Об'єктами кредитування можуть виступати цінність (річ) або виробничий процес у цілому, що викликають потреба в позичці і заради яких полягає кредитна угода.

На практиці об'єктами кредитування можуть бути: товарно-матеріальні цінності, виробничі витрати, потреби в засобах для завершення розрахунків, розрив між доходами і витратами, закупівля і переробка сільськогосподарської сировини, цінні папери, інвестиції і т.д.

Кредит як економічна категорія має свої форми. Форма кредиту – це зовнішній прояв кредитних відносин, спосіб існування змісту, сукупність ряду елементів, що визначають специфіку кредитних відносин.

1. В залежності від звуженої вартості

3. В залежності від суб’єкта кредитних відносин

2. В залежності від об’єкта кредитних відносин

Товарна, грошова та змішана

Комерційний, банківський, державний, міжнародний

Споживчий, іпотечний,

лізинговий

Види кредитів по різним критеріям

Рис. 5.2. Класифікація форм кредиту

Класифікацію форм кредиту проводять по декількох базових ознаках.

1. У залежності від позиченої вартості розрізняють товарну, грошову, і змішану (товарно-грошову) форми кредиту

Грошова форма переважає в сучасних економічних відносинах, при якій як позичену вартість виступають кошти.

Товарна форма кредиту історично виникла раніше грошової. Товарну форму можна визнати в тих кредитних відносинах, у яких надання і повернення позичених засобів відбувається у формі товарних стоимостей.

Змішана форма кредиту використовується при погашенні грошових позичок постачаннями товарно-матеріальних цінностей, або навпаки, якщо позичка була надана у формі товару, а погашена грішми.

2. У залежності від об'єктів кредитних відносин.

Споживчий кредит. Як особлива форма кредиту він полягає в наданні розстрочки платежу населенню при покупці товарів тривалого користування. Об'єктом кредитування є споживчі нестатки населення. Специфіка споживчого кредиту полягає в тім, що позичальниками в даному випадку є фізичні особи, що беруть позичку на задоволення своїх особистих потреб.

Іпотечний кредит – це кредит, забезпечений заставою нерухомого майна. Відмінні риси іпотеки полягають у наступному:

- іпотека, як і всяка застава, є способом забезпечення належного виконання іншого (основного) зобов'язання – позики або кредитного договору, договору оренди, підряду;

- предметом іпотеки завжди є нерухомість. До нерухомого майна відносяться земельні ділянки й усе, що з ними зв'язане, - підприємства, житлові будинки, інші будинки і спорудження;

- предмет іпотеки залишається у володінні боржника; останній залишається власником, користувачем і фактичним власником цього майна;

- договір кредитора і боржника про встановлення іпотеки оформляється спеціальним документом – заставної - яка підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Лізинговий кредит - особлива форма кредитних відносин, предметом яких є майно, передане в тимчасове користування на умовах терміновості, зворотності, платності.

Лізингові операції не відносяться до традиційних банківських операцій і одержали широке поширення у світовій банківській практиці відносно недавно. У 70-х роках ХХ століття в США кожен п'ятий банк з активами понад 100 млн. долари брав участь у розвитку лізингу, загальна кількість банків, що здійснюють лізингові операції перевищило 500. В наступні роки стали широко використовувати лізингові операції банки Японії, Великобританії, Франції й Австралії. Розвиваються лізингові відносини й в Україні.

3. У залежності від суб'єктів кредитних відносин розрізняють наступні форми кредиту: комерційний, банківський, державний, міжнародний. Вони відрізняються друг від друга складом учасників, специфікою кредитування, об'єктом позичок, динамікою, величиною відсотків і сферою функціонування. Усім їм властиві специфічні форми відносин і методи кредитування.

Комерційний кредит - кредит, наданий підприємствами один одному. Базою для виникнення комерційного кредиту є різна тривалість виробництва і реалізації товарів у різних товаровиробників. Виникає ситуація, коли одні підприємства вже мають готову продукцію для реалізації, а інші - їхні потенційні покупці - ще не продали свої товари й у зв'язку з цим не можуть оплатити чужий товар.

Для оформлення комерційного кредиту використовується вексель – боргове зобов'язання покупця перед постачальником.

Банківський кредит. Банківський кредит являє собою рух позичкового капіталу, наданого банками в борг за плату на умовах забезпеченості, терміновості, зворотності. Зворотність кредиту, будучи основною його властивістю, є присутнім на всіх етапах руху позичкового капіталу: залучення, розміщення, одержання і використання банківських позичок здійснюються на поворотній основі.

Державний кредит. Державний кредит – це така форма кредиту, при якій кредитором або позичальником є держава. Історично раніш став розвиватися державний кредит, при якому держава виступала як позичальник.

Міжнародний кредит – це кредит, наданий державами, банками, юридичними і фізичними особами одних країн державам, банкам, іншим юридичним і фізичним особам інших країн на умовах терміновості, зворотності, платності. Рух позичкового капіталу може здійснюватися як за допомогою посередників, так і без їхньої участі.

Кожна форма кредиту при здійсненні конкретної кредитної угоди, з урахуванням її специфіки, поділяється на види. І в цьому випадку як економічна категорія реалізує себе у виді позичок.

Під видом кредиту слід розуміти конкретне використання кредитних відносин банку з позичальниками, які мають особливі, специфічні організаційно – економічні ознаки (характеристики) кредиту і супроводжуються юридичними процедурами і фіксуванням в бухгалтерському обліку

7.5. Роль і границі кредиту

Кожна форма кредиту має безліч або кілька видів позичок. Наприклад, банківські позички можна класифікувати за багатьма критеріями: по ступені ризику, по терміну, по забезпеченню, по видах позичок, по механізму видачі і погашення позичок і т.д.

5.5. Роль і границі кредиту

Питання про ролі кредиту в сучасних умовах має значення не тільки для формування теоретичних основ його розвитку, але і для розвитку практичних заходів впливу банків на ефективність кредитних відносин. Останнє досягається використанням банківськими працівниками специфічних принципів (правил, установок) при організації кредитних відносин.

Роль кредиту – це результат, до якого приводить функціонування кредиту при виконанні його специфічних функцій і використанні принципів його організації.

До основних специфічних принципів кредитування відносяться:

Для того, щоб визначити роль кредиту і його специфіку в конкретних умовах застосування, необхідно аналізувати результат використання кредитних відносин на наступних рівнях:

I рівень: уточнення специфічної ролі кредиту в певні періоди розвитку економіки

II рівень: вияснення специфічної ролі кредиту в певних областях його використання

I рівень: специфічна роль кредиту у визначені періоди розвитку економіки. У залежності від якості використання кредиту в економіці результат може бути позитивним для її розвитку або негативним.

Для сучасної української економіки специфічна роль кредиту виявляється в наступному: в умовах неузгодженої взаємодії кредиту, фінансів і цін кредит з активного інструмента підвищення ефективності виробництва перетворюється в гальмуючий фактор.

Підвищення ролі кредиту не можна доводити тільки ростом кредитних вкладень, розширенням границь його використання. Зазначені процеси можуть свідчити про кількісний, а не про якісні зміни в застосуванні кредиту. Вплив кредиту на економіку може бути позитивним лише при оптимальному рівні кредитних вкладень.

Щоб досягти оптимального рівня, варто вирішити питання про границі застосування кредиту.

Кількісні межі кредиту пов’язані з кількісним обмеженням або розширенням кредитних ресурсів

Якісні межі кредиту – межі, за котрими кредит може негативно впливати на мікро - , так і на макрорівні

Обсяги кредитних ресурсів, необхідних для розвитку економіки залежать:

на макрорівні:	від росту обсягів виробництва, зміни його структури, задач оптимізації величини коштів в економіці.
на мікрорівні:	від можливості кредиторів (населення, суб'єктів господарської діяльності, банків) і позичальників (банків, суб'єктів господарської діяльності, населення).