5.2 Сутність і необхідність кредиту

Кредит (англ.credit) – об'єктивна економічна категорія. Походить від латинського слова creditym – щось, передане іншому з упевненістю повернення. Найбільш визнаним визначенням кредиту є наступне.

Кредит відображає економічні відносини, які виникають між кредиторами з приводу звуженої вартості, яка передається у тимчасове користування на умовах строковості, платності і повернення

Способом організації кредитних відносин є позичка. Тому що кредит – економічна категорія, тобто економічні відносини, те правильно формулювати не «видати кредит, одержати кредит», а «видати позичку, одержати позичку».

Кредит – це вартісна економічна категорія, невід'ємний елемент товарно-грошових відносин.

У теж час кредит – категорія історична. З'явившись у період розкладання первіснообщинного ладу через майнову диференціацію громади, він досяг найбільш високого рівня розвитку при капіталізмі. У сучасному суспільстві кредит є такою же невід'ємною реальністю,як і в цілому обмін результатами суспільної праці.

Деякі дослідники розглядають кредит з юридичної точки зору – як договір, угода про позику або позичку (оформляється юридично).

Закордонні економісти визначають кредит, як «надання товарів, послуг або засобів в обмін на обіцянку оплати в майбутньому» [ , стор. 8]. У цьому випадку сутність кредитних відносин розглядається в матеріальному і моральному аспекті.

Таким чином, складність у визначенні сутності кредиту полягає в тому, що кредит – багатобічне поняття. У ньому виявляється вартісний, комерційний, юридичний і моральний зміст, засноване на довірі.

Усі ці аспекти кредиту сконцентровані в особливому товарі, якому можна назвати позичковим. Це приводить до виникнення дискусійних питань із приводу позички грошей і позички капіталу.

Сутнісне розходження позички грошей і позички капіталу визначається специфікою забезпечення гарантії зворотності позички. При позичці грошей позичка забезпечується ліквідною дебіторською заборгованістю, що підвищує швидкість оборотності оборотних коштів підприємств.

Банківська позичка грошей представляє собою таку позичку, в основі якої відбувається рух грошей лише як платіжних засобів, які не супроводжуються відповідним розширенням виробництва

У теж час завдяки позичці грошей підвищується питома вага найбільше інтенсивно працюючих активів, тому позичка грошей непрямим образом впливає на збільшення дійсного капіталу.

При позичці капіталу позичка забезпечується зобов'язаннями позичальника про погашення позички в обумовлений договором термін, підтверджений бізнес-планами, розрахунками окупності кредитуемого проекту.

Банківська позичка капіталу – це позичка, в результаті використання якої досягається ріст промислового виробництва та дійсного капіталу в їх фізичному виражені

У періоди підйому економіки зростає попит на позичковий капітал, використовуваний для покупки засобів виробництва, отже, позичка капіталу впливає на розширення виробничого потенціалу країни.

Виникнення кредиту зв'язане безпосередньо зі сферою обміну, де власники товарів протистоять один одному як власники, готові вступити в економічні відносини. Один з партнерів (позикодавець, кредитор) готовий надати іншому (позикоодержувачеві, позичальникові) гроші (майно) на певний строк з умовою повернення еквівалентної вартості, як правило, з оплатою цієї послуги у вигляді відсотків.

Можливість виникнення і розвитку кредиту пов’язана з кругообігом та обігом капіталу. Основою кредиту являється повернення, яке виступає загальною властивістю кредиту, яке відрізняє його від інших економічних категорій

Зворотність не виникає сама по собі: вона базується на матеріальних процесах, завершенні кругообігу вартості, її вивільненні, що являє собою підготовлений ґрунт для погашення позичок.

• одночасна наявність тимчасово вільно матеріальних та грошових ресурсів у одних власників і потреби в них у інших;

• відповідність строків можливого надання грошових засобів і строків можливого їх визволення після використання;

• довіра потенційного кредитора потенційному позичальнику;

• дотримання двосторонньої матеріальної вигоди суб’єктів, які надали та отримали позику.

У процесі кругообігу капіталу вільні ресурси, що вивільняються в одних господарських ланках, можуть бути використані в інші. Справа в тім, що в різних галузях і підприємствах час виробництва і реалізації продукції неоднаково. Коли продукція в одного виробника готова, у покупця може не виявитися досить засобів для її придбання. Різна швидкість обороту засобів у різних, тісно зв'язаних між собою, господарських організацій вимагає залучення кредитів для забезпечення безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції.

Об'єктивна необхідність кредиту обумовлена також комерційною організацією керування підприємствами в умовах ринку, коли на кожнім підприємстві в процесі безперервного кругообігу індивідуального капіталу виникає потреба в додаткових сумах або, навпаки, тимчасово вивільняються грошові ресурси.

За допомогою кредитних відносин ці коливання гнучко регулюються, і підприємства дістають кошти, необхідні їм для нормальної роботи.

Тимчасово вільні грошові кошти виникають і в держави. Надходження коштів у бюджет і їхню витрату не завжди збігається за часом, тому у визначені періоди утворяться вільні грошові кошти бюджету і різних фондів, які можна використовувати як кредитні ресурси.

У населення в зв'язку з перевищенням доходів над поточними витратами також виникають грошові нагромадження.

Отже, виникнення тимчасово вільних коштів є об'єктивним явищем, а умови ринкової економіки вимагають їхнього ефективного використання. У зв'язку з цим виникає необхідність у кредиті.

Таким чином, потреба в існуванні кредиту викликана необхідністю:

• подолання протиріч між постійним утворенням вільних засобів у окремих господарюючих суб’єктів держави і населення і ефективним використанням їх для потреб відтворення;

• забезпечення в масштабах макроекономіки неперервності кругообігу в умовах функціонування підприємств з різнобою тривалістю технологічного циклу;

• створення додаткових засобів обігу і розвитку платежів, основаних на кредитній емісії грошових знаків і безготівкових засобів;

• безперервності в роботі суб’єктів господарюючої діяльності.