- •О с н о в н і т е р м і н и
- •Вступ до курсу “Історія України. Витоки українського народу.
- •Тема 1. Київська Русь, її піднесення. Галицько-Волинська держава. (2 год.)
- •Предмет і завдання курсу “Історія України. Періодизація історії України. Джерела вивчення української історії
- •Політичний та соціально-економічний розвиток Київської Русі. Роль київських князів у державотворчих процесах
- •Основні етапи державного розвитку Київської Русі
- •Галицько-Волинське князівство – європейська держава
- •Тема 2. Українські землі у складі іноземних держав (хіv-хvі ст.) Україна у хvі-першій половині хvіі ст.) (2 год.)
- •Соціально-економічний та політичний розвиток українських земель другої половини хіv – першої половини хvі ст.
- •Кріпосні селяни
- •Генеза українського козацтва
- •Джерела формування козацтва
- •Та та ін.
- •Запорозьке (низове)
- •Козацтво (кінець хvі – початок хvіі ст.)
- •Козацько-селянські повстання кінця хvі- 20-30-х рр. Хvіі ст.
- •Тема 3. Національно-визвольна війна українського народу під проводом б.Хмельницького. Формування української держави в ході української національної революції хvіі ст. (2 год.)
- •Мета визвольної війни
- •Найхарактерніші ознаки Української козацької держави середини хvіі ст.
- •Полки – на чолі полковники (у різні часи було 36, 26, 16, 10)
- •Розбудова національної держави республіканського типу
- •Фінансова система
- •Тема 4. Україна в другій половині хvіі ст. “Руїна”: її соціально-політична сутність та наслідки (2 год.)
- •Причини та наслідки “Руїни”
- •Політика царського уряду на обмеження прав автономії Війська Запорозького у другій половині хvіі ст.
- •Причини поразки революції:
- •Тема 5. Гетьманщина у складі Російської імперії. Остаточна ліквідація української державності ( кінець xvіі-хvііі ст.) (2 год.)
- •Економічна і соціальна політика Івана Мазепи
- •Антиукраїнська політика Петра і
- •Формування нових відносин в економічній спільноті української народності
- •Політика самодержавства по знищенню гетьманства та автономії України
- •Наслідки колоніальної політики російського самодержавства на українських землях
- •Тема 6. Капіталістична еволюція України у складі Австро-Угорської та Російської імперій, її особливості у хіх столітті
- •Економічний розвиток України у першій половині хіх століття
- •Національно-визвольний рух в Україні у першій половині хіх століття
- •Кирило – Мефодіївське товариство
- •Тема 7. Україна на початку хх століття. Українська національно-демократична революція 1917-1920 рр. (4 год.)
- •Тема 8. Розвиток України в умовах утвердження тоталітарного режиму (1920-1938 рр.) (2 год.)
- •Тема 9. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.) (2 год.)
- •Таблиця людських втрат україни та інших країн світу в роки другої світової війни*
- •Тема 10. Становище України в повоєнний період (1946-1953 рр.) (2 год.)
- •Зміни у суспільному розвитку західних областей України у повоєнні роки
- •Тема 11. Соціально-економічний розвиток України в умовах “відлиги” та в період загострення кризи радянської системи (1954-1985 рр.) (2 год.)
- •Розширення повноважень України у складі срср (50-60-ті рр.)
- •Економічні реформи в кінці 50-х в першій половині 60-х років
- •Відмінності командної економіки від ринкової
- •Дисидентський рух в Україні 1965-1985 рр.
- •Тема 12. Відродження незалежності України. Суспільно-політичний розвиток України в умовах незалежності (6 год.)
- •Частка України у показниках колишнього
- •Розбудова української держави
- •Сучасна національна політика української держави та її вплив на державотворчі процеси України
- •Україна у новому геополітичному просторі
- •Помаранчева революція 2004 року: причини та наслідки
- •Українська державна символіка.
Відмінності командної економіки від ринкової
Командна економіка |
Ринкова економіка |
Базовими принципами командної економіки є: - централізм, що реалізується через процес планування; - пріоритет “політичного”; - командна система управління; - зрівнялівка. |
Базовими принципами ринкової економіки є: - інтенсивний економічний розвиток; - економічні свободи, що базуються на приватній власності, і вільній підприємницькій діяльності; - конкуренція; - вільне ціноутворення. |
Дисидентський рух в Україні 1965-1985 рр.
В умовах наростання застійних явищ у суспільстві (перша половина 60-х- 80-ті рр.), які проявлялися в політичній, економічній та ідеологічній сферах, як реакція на всі ці кризові явища виникає дисидентський рух, у центрі уваги якого постають три основні проблеми: права людини, свобода совісті та національний суверенітет. Опозиційний рух в УРСР та взагалі в СРСР, у 1965-1985 р. прийнято називати дисидентським. У перекладі з латини диседент означає “незгодний”. У радянських енциклопедіях термін “дисидент” розглядався як історичний, його пов’язували з епохою релігійних війн у Західній Європі. Вважалося, що в СРСР незгодних бути не може. Для цього керівники державної партії зробили все можливе й неможливе.
Проте в СРСР усе-таки виник і почав розвиватися дисидентський рух як рух незгодних, рух інакомислячих. Масовим він не став, але саме з ним пов’язані основні напрямки перетворення тоталітарного суспільства на демократичне.
Проявами дисидентського руху стали протест проти антинародних дій партійно-державного режиму, недотримання ним конституційних положень та очевидних порушень соціальної справедливості. Його представники в Україні спочатку виступили проти недоліків існуючої системи, ігнорування марксистсько-ленінських ідей, порушення законів, прав людини, свободи слова, совісті (віросповідання), друку, за вільний розвиток української мови і культури, за правду історії українського народу.
Ідеологія дисидентства, зароджена як сумнів у доцільності окремих ланок існуючої системи, поступово викристалізувалась у тверде переконання необхідності докорінних змін у суспільстві.
В українському дисидентському русі можна виділити чотири основні напрями:
Самостійницький напрям. Найрадикальнішим, а тому й найбільш переслідуваним був самостійницький напрям. Його прихильники виступили за державну незалежність України, яку планували здобути мирними засобами, хоча окремі з них не відкидали можливості збройного виступу.
Національно-культурницький напрям. Національно-культурницький напрям представлений насамперед такими шістдесятниками як літературні критики І. Дзюба та І. Світличний, літературознавець М.Коцюбинська, мовознавець З.Франко та інші, базувався на необхідності духовного культурного відродження українського народу, передусім його національної самобутності, історії, традицій, мови. Поборники національно-культурних прав протестували проти цілеспрямованої русифікаторської політики, нищення пам’яток історії та культури, незаконних арештів, утисків національної інтелігенції тощо.
Релігійне дисидентство. Релігійне дисидентство мало на меті боротьбу за фактичне, а не декларативне визнання свободи совісті.
Правозахисний напрям. Правозахисний напрям дисидентства виступав на захист невід’ємних прав людини, за дотримання конституції і законів, примат особи перед державою.
Характерна риса усіх трьох напрямів дисидентства – відстоювання національних інтересів українського народу, тобто органічне включення у сферу своєї діяльності національного фактора. Специфіка дисидентського руху полягає у тому, що він, будучи реальною опозиційною силою, фактично не мав ні власних організаційних структур (партій, об’єднань), ні цілісної загальної програми. Ідеологічний спектр дисидентського руху в Україні був надзвичайно широким: від марксистської платформи (П.Григоренко) до націонал-комуністичної (І.Дзюба), а від неї аж до платформи, близької інтегральному націоналізму Д.Донцова та ідеології ОУН (В.Мороз).
У період перебудови і здобуття незалежності значною мірою були легалізовані та використані традиційні дисидентські лозунги: гласність демократизація суспільного життя, правова держава, відкрите суспільство та інші.