Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
опорний історія українИ 2007.rtf
Скачиваний:
37
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
1.21 Mб
Скачать

Зміни у суспільному розвитку західних областей України у повоєнні роки

  1. Значно вищі, ніж на сході УРСР, темпи промислового розвитку. Цьому сприяла чимала допомога з боку держави матеріальними та людськими ресурсами регіону;

  2. Суттєві якісні зміни у традиційних галузях господарства, поява нових галузей промисловості;

  3. Відкриття у західноукраїнських землях значних родовищ корисних копалин;

  4. Форсована колективізація сільського господарства;

  5. Формальне представництво у місцевих органах влади місцевого населення;

  6. Репресії проти населення Західної України та УПА, депортація.

  7. Ліквідація Української греко-католицької церкви після смерті у листопаді 1944 року митрополита А.Шептицького.

  8. Швидкий розвиток системи освіти в регіоні.

За 1946-1950 р.р. ціною величезного напруження сил народу було в основному відбудовано народне господарство України. Обсяг валової продукції промисловості республіки протягом 1946-1950 р.р. збільшився у 4,4 рази і перевищив рівень 1940 року на 15 відсотків. До кінця першої повоєнної п’ятирічки було відбудовано Дніпрогес, заводи “Азовсталь”, “Запоріжсталь”, шахти Донбасу, машинобудівельні заводи Києва, Харкова, Одеси, інших міст. За окремими показниками Україна випереджала розвинуті європейські країни. Але далеко не всі проблеми відбудовчого періоду були розв’язані. Значно відставали сільське господарство, легка, харчова промисловість, що спричинило низький рівень життя населення, який поглибився результатами грошової реформи 1947 р. і девальвацією. Низьким був рівень впровадження досягнень науково-технічної революції у виробництво. Наша країна опинилась перед необхідністю глибоких соціально-економічних змін.

Тема 11. Соціально-економічний розвиток України в умовах “відлиги” та в період загострення кризи радянської системи (1954-1985 рр.) (2 год.)

Назву історичному періоду, що розпочався зі смертю Сталіна, дала повість І.Еренбурга “Відлига”, яка була опублікована у 1954 році. Це влучна назва цілком точно характеризувала зміст перемін-потепління серед зими. Адже відразу після смерті Сталіна 5 березня 1953 року країна відчула полегшення. Ця дата стала своєрідною точкою відліку розгортання в державі складних, суперечливих і неоднозначних спроб трансформації тоталітарних структур, припинення репресій, послаблення ідеологічного контролю, критика культу особи стали першими ознаками процесу лібералізації.

Політична відлига спричинила нову хвилю “українізації”. Багато надій породив ХХ з’їзд, на якому крім багатьох інших питань, були висвітлені проблеми національної політики держави. У цей період відроджувався інтерес до національної культури, власної історії. Природно виникло таке явище суспільно-культурного життя, як шістдесятництво – рух творчої молоді, що стала ядром духовної опозиції режиму в Україні.

В Україні, як і у всьому Радянському Союзі, почалися економічні реформи, хоча вони носили незавершений характер. З середини 60-х років економіка України, незважаючи на значний потенціал, втрачає динаміку свого розитку. Вона продовжувала розвиватися суто екстенсивними методами. Виник і почав розвиватися дисидентський рух. Критичне становище, в якому опинився СРСР у середині 80-х років, диктувало необхідність радикальних перетворень, метою яких проголошувалася перебудова. Аварія на ЧАЕС стала поштовхом до пробудження українського суспільства.

План

1.Соціально-економічний розвиток України в умовах “відлиги”. Економічні реформи 50-х-першій половині-60-х років.

2.Україна в період загострення кризи радянської системи (1954-1985 рр.)

3.Дисидентський рух: концепція, напрями, представники.

Основні поняття: “відлига”, шістдесятники, дисиденти, “холодна війна”, реабілітація, тоталітаризм, застій, інтенсивний розвиток.

Суть кардинальних змін, що почались після смерті Сталіна, полягала у лібералізації радянського суспільства. Лібералізація знаходила свій вияв у припиненні компанії проти націоналізму, повному уповільненні процесу русифікації; реабілітації жертв сталінських репресій; зростання українського фактора в державному житті; розширенні прав республіки в економічній сфері. Розвиток та поглиблення цього процесу були основою десталінізації, яка стала особливо активною і радикальною після ХХ з’їзду КПРС (лютий 1956 р.)