Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
дипломна робота 11111111111111.doc
Скачиваний:
58
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
21.21 Mб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені В.В.Докучаєва

Факультет лісового господарства

Кафедра лісових культур

і меліорації

Спеціальність 7.090.103 «Лісове господарство»

Освітньо кваліфікаційний рівень «Спеціаліст»

Кваліфікація «Інженер лісового господарства»

Дипломна робота допущена до захисту

Протокол №___ від _____ лютого 2012 р.

Зав. кафедрою: канд. с.-г. наук

Доцент_____________ О.Б.Величко

Дипломна робота

на тему: «Досвід створення культур сосни звичайної і проект створення культур на 2011 рік в Задеснянському лісництві ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство».

Студент – дипломник _____________________ Січко Р.В.

Керівник дипломної роботи_________________ Величко О.Б.

Консультанти:

З охорони праці____________________ О.М. Любимова

ХАРКІВ 2012

Зміст

Реферат-------------------------------------------------------------------------------- 4

Вступ ----------------------------------------------------------------------------------- 5

Літературний огляд з проблем підвищення росту та продуктивності

деревостанів. -------------------------------------------- ----------------------------- 7

Розділ 1. Природні умови та господарська діяльність державного лісового

підприємства ДП «Новгород-Сіверське л/г»

1.1. Місце знаходження, адміністративна приналежність,

структура, загальна площа ДП -------------------------------------- 10

1.2. Лісорослинні умови території ДП------------------------------------ 11

1.3. Економічні умови району і господарська діяльність

підприємства-------------------------------------------------------------------------- 14

Розділ 2. Короткий нарис історії створення і системи лісових культур сосни

звичайної в умовах свіжого субору, методи і способи створення лісових

культур на підприємстві ------------------------------------------------- 18

Розділ 3. Програма об’єкти і методика досліджень

3.1. Вибір об’єктів досліджень ----------------------------------------------- 23

3.2. Вивчення лісокультурного фонду Задеснянського лісництва за ревізійний період (2001-2011 рр.)------------------------------------------- ------ 24

3.3. Морфологічна характеристика сосни звичайної---------------------- 29

Розділ 4. Характеристика об’єктів дослідження та особливості росту культур

(за даними власних досліджень)

4.1. Характеристика об'єктів дослідження --------------------------------- 33

4.2. Особливості створення та росту культур сосни звичайної -------- 79

Розділ 5. Проекти створення лісових культур сосни звичайної на свіжих суборах та свіжих борах в Задеснянському лісництві (Н.-Сіверського ЛГ)

5.1. Характеристика лісокультурних площ , відведених під лісові культури

на наступний рік ---------------------------------------------------------- 88

5.2. Запропоновані типи лісових культур та їх обґрунтування ------- 89

5.3. Технологія створення запроектованих лісових культур----------- 96

5.4. Собівартість та економічна оцінка запроектованих

лісокультурних робіт--------------------------------------------------- 97

Розділ 6. Безпека життєдіяльності при виконанні лісокультурних робіт -- 100

Висновоки та пропозиції ------------------------------------------------------------- 110

Список використаної літератури --------------------------------------------------- 117

Додатки

Реферат.

Стан вивчення завдання дипломної роботи написаний на основі вивчення світового та вітчизняного досвіду вирощування насаджень сосни звичайної, для чого було використано 40 друкованих джерел наукової літератури по темі дослідження.

Роботу викладено на 104 сторінках друкованого тексту, таблиць 31, малюнків 8.

Робота складається з 6 розділів 15 підрозділів, висновків , списку посилань та додатків.

В тексті коротко викладені результати ходу росту насаджень сосни звичайної в лісо типологічних умовах А2, В2, С2, на староорних землях та землях лісогосподарського фонду (зрубах). Було дано характеристику ходу росту 18-ти ділянок лісових насаджень( 6 ділянок лісових культур 2005-2011 року; 6 ділянок середньовікових насаджень 1970-2011 року ; 6 ділянок старшовікових насаджень 1939 -2011року) створених в Новгород-Сіверському лісгоспі.

У першому розділі дана загальна характеристика території та лісорослинних умов в ДП „Новгород-Сіверське лісове господарство".

Другий розділ містить сучасний стан питання, досвід створення культур сосни звичайної в Задеснянському лісництві ДП „Новгород-Сіверське лісове господарство".

Третій розділ містить програму робіт, основні положення методики досліджень та об'єми виконаних робіт.

В матеріалах четвертого розділу дано лісівничий опис, лісокультурна та лісотаксаційна характеристика вивчених насаджень, висвітлено результати дослідження росту і стану чистих і змішаних за складом деревостанів сосни звичайної.

П'ятий розділ містить інформацію про запроектовані лісові культури на 2011 рік в Задеснянському лісництві ДП „Новгород-Сіверське лісове господарство"

Ключові слова: лісові культури, лісовідновлення, лісорозведення, склад насадження, деревні породи, схема змішування, схема розміщення

Вступ

Ліси вкривають третину земної поверхні, тому вони важливий компонент біосфери, який ще називають легені землі так як синтезують вуглекислий газ до кисню. Ліс також забезпечує населення в деревині та іншій лісовій продукції, а також ліс виконує водоохоронну та ґрунтозахисну роль.

Важко переоцінити значення невтомної, хоч, може, і не завжди помітної і належним чином оціненої праці для України, її народу, її землі. Адже, навряд чи багато хто знає, що кожен другий гектар українських лісів - рукотворний, тобто посаджений, виплеканий і збережений поколіннями лісівників.

Незважаючи на величезну шкоду, якої завдала лісоводству діяльність людини, на небувалі за своїми масштабами війни, революції, техногенні катастрофи, важко назвати ще хоч одну галузь природокористування, де позитивний вплив людської діяльності був би настільки відчутним і вагомим.

А мова ж іде не просто про прекрасне місце відпочинку багатьох людей чи про джерело сировини для деревообробної та харчової промисловості, хоч важливість всього цього не підлягає сумніву.

І навіть часто повторювана фраза: "Ліс - легені планети" не вичерпує всіх аспектів, що зумовлюють унікальне значення лісової роботи для людей.

Розведення лісів стає ключовою проблемою збереження річок і боротьби з ерозією ґрунтів, боротьби з суховіями і катастрофічними явищами природи.

Адже не секрет, що та біда, з наслідками якої ми ще й зараз, втрачаючи величезні ресурси, боремося в Закарпатті, могла б і не трапитись, якби в останні десятиліття більш уважним було ставлення до карпатських лісів.

Тож збереження і примноження наших лісів, особливо в Донбасі, Криму, на Херсонщині та Миколаївщині, в Карпатах - не просто добре побажання.

В планетарному масштабі лісові насадження відіграють найбільш значну роль по стабілізації кисневого балансу .

Ліс є джерелом деревної сировини для всіх галузей народного господарства. З деревини отримують більше 20 тис. різноманітних матеріалів, продовольства та сировини. Особливо зросла потреба у деревині в зв’язку з розвитком хімічної промисловості, оскільки в результаті хімічної переробки деревної сировини отримують велику кількість виробів широкого вжитку та технічних продуктів як то целюлоза, папір, тканина, спирт, сировину для лікарських речовин.

Ліс є джерелом продуктів харчування, оскільки наші ліси багаті на плоди горіхових , гриби та ягоди –чорниця, брусниця, клюква, малина , ожина. Також в лісових масивах ведеться заготівля лікарської сировини якої нараховується 12 тис. видів. Використовують лісові угіддя також і для збору меду.

Ліс –соціальний та рекреаційний фактор, що сприяє формуванню естетичного розвитку людей та їх відпочинку.

Зважаючи на збільшення потреб в деревині людство змушене збільшувати обсяг заготівель лісових матеріалів, що в свою чергу викликає негативні явища, тому постає питання збільшувати та покращувати лісові масиви шляхом штучного створення деревостанів, оскільки природне відновлення лісових площ займає тривалий час. Штучне поновлення лісу передбачає закладання насадження шляхом садіння сіянців, саджанців, живців чи посівом насіння. Передбачається також не тільки лісовідновлення на ділянках, що вийшли з лісового користування, а й лісорозведення на територіях які під лісом ніколи не були, чи були дуже давно і ґрунти втратили властивості притаманні лісам. Лісорозведення проводиться також на непридатних для сільського господарства землях для створення захисних лісів та на заболочених місцях. У наш час на таких площах закладають велику кількість лісових насаджень, тому одним із перших завдань лісокультурного виробництва є високопрофесійна діяльність та організаційні можливості всього лісокультурного комплексу, починаючи від заготівлі насіння і закінчуючи сіянням та садінням лісу а також доглядом за ним.

Літературний огляд з проблем підвищення росту та продуктивності деревостанів.

Проблема підвищення продуктивності та якості лісів гостро стала в повоєнні роки. Уже у кінці 50-х та на початку 60-х років XX ст. з'явилися роботи з цього питання. Серед них 4-е видання "Проблеми підвищення продуктивності лісів" (1959-1961 pp.), монографії П.В.Воропанова, О.О.Молчанова (1971), В.В.Смирнова (1971), Д.Ф.Соколова, Є.Ф.Іваницької (1971), Н.А.Мойсеєнка (1972), В.К.М'якушка (1978), В.Г.Атрохіна (1980), С.А.Генсірука (1980) та ін. Вийшли численні публі­кації у наукових журналах, наприклад, В.В.Протопопова (1970), А.І.Уткіна (1970, 1975), А.І.Пітікіна (1974), В.С.Шумакова (1975), В.П.Григор'єва, В.К.Гвоздєва (1978), В.Г.Атрохіна, Є.Ю.Афоніна (1984) та ін.

За даними С.А.Генсірука (1980), у Держлісфонді України питома ва­га насаджень з повнотою 0,6-0,5 становила 40%. Коефіцієнт викорис­тання потенціальної продуктивності лісових земель не перевищував 0,7.

На кінець другого тисячоліття справа дещо поліпшилася, але низькоповнотні ліси в Україні становлять більше чверті вкритих лісовою рослинністю земель. Тому підвищення продуктивності лісів вважалось однією з головних задач лісоводів.

До першорядних систем заходів щодо підвищення продуктивності лісів слід віднести викладені у публікаціях Артеменка, Тюкова, Ярмольської (1960), Георгієвського (1960), Мелехова (1962), Логгінова (1965) та інших учених. Так, у пер­шій із названих публікацій, акцент зроблений на заліснення лісових та нелісових земель, реконструкцію малоцінних насаджень, осушення за­болочених лісів. Усе це розроблялося для умов України. М.П.Георгієвський запропонував заходи у цілому для лісів України, включивши у систему заліснення непокриті лісом землі, насінництво та селекцію, ре­конструкцію насаджень, лісоосушення, заміну порослевих насаджень насіннєвими, використання попереднього поновлення, введення підліс­ку та створення другого ярусу, підвищення родючості ґрунту, своєчасне проведення рубок догляду, раціональне використання деревини тощо.

І.С.Мелехов пов'язав заходи щодо підвищення продуктивності з руб­ками лісу: збереження молодняка при лісозаготівлях та заходи стосовно поліпшення його росту; раціональна розробка деревини та повніша її утилізація; повніше використання приросту шляхом проведення несу цільних рубок; поліпшення ґрунтових умов шляхом вогневої дії, введен­ням певних порід тощо; поліпшення складу молодняків освітленнями та прочистками; осушувальні меліорації тощо.

Пропозиції Б.Й.Логгінова, у цілому, стосувалися України, до них на­лежали: докорінне поліпшення лісорослинних умов осушенням пере­зволожених земель; захист лісів від хвороб та шкідників; покращання охорони лісів від пожеж; подальше вдосконалення агротехніки штучного лісопоновлення, підвищення рівня ведення лісового господарства у кол­госпних лісах; раціональне використання лісосічного фонду, поглиблене використання лісосічних відходів.

Академік А.Б.Жуков ще у 1956р. поділив заходи щодо підвищення продуктивності лісів на такі групи:

Ті, що підвищують продуктивність шляхом суттєвої зміни факто­рів середовища.

Спрямовані на більш повне використання деревостаном потенціальної родючості ґрунту.

Такі, що поліпшують якість існуючих лісостанів та прискорюють процеси дозрівання лісу.

Спрямовані на усунення причин, що призводять до зниження продуктивності лісу.

Підвищують ступінь використання лісосічного фонду.

Пізніше А.Б.Жуков та А.С.Бузикін усю систему підвищення продук­тивності лісів розглядали як складний комплекс взаємозв'язаних абіо­тичних та біотичних факторів, що характеризуються чотирма рів­нями: кліматичним, едафічним, біоценотичним та фізіологобіохімічним.

Кліматичний рівень - розповсюдження лісів та накопичення фіто-маси у них залежить від величини радіаційного балансу земної поверх­ні, кількості опадів.

Едафічний рівень - живлення, водний, тепловий та повітряний режими.

Біотичний - міжвидові та внутрішньовидові взаємини у лісостанах, трофічні зв'язки. Цей рівень піддається регулюванню лісогосподарськи­ми заходами - рубками, внесенням добрив тощо.

Фізіолого-біохімічний рівень включає у себе найважливіші життєві процеси: фотосинтез, транспірацію, тощо. Кожен з вищих у даній ієрар­хії рівнів впливає на нижчий та служить для нього верхнім рівнем.

Проф. В.Г.Нестеров вважав, що вирішення проблеми підвищення продуктивності лісів повинне базуватися на більш досконалих методах лісовирощування, перш за все, правильним просторовим розміщенням дерев залежно від лісорослинних умов та шляхом поліпшення цих умов відповідно до вимогливості деревних порід.

На підвищення деревної продуктивності, окрім природних факторів, впливають організаційні, господарські та економічні умови ведення лі­сового господарства. З цієї точки зору проф. М.М.Горшенін склав сис­тему заходів, яка передбачає: організаційні заходи; заходи, які впли­вають на деревостан; заходи, що впливають на лісорослинні умови.

Організаційні заходи:

- раціональне використання деревини у процесі заготівлі, транспор­тування, переробка відходів виробництва;

- заліснення непридатних для сільськогосподарського використан­ня земель;

захист від шкідників і хвороб;

протипожежні заходи;

- попередження втрат від стихійних явищ (вітровалу, бурелому, сніголому тощо);

будівництво мережі постійних лісових шляхів і волоків;

- механізація лісогосподарських робіт з урахуванням біології лісу;

прогресивна організація всіх лісогосподарських заходів на основі концентрації робіт з циклічним охватом території лісництв.

Заходи, які впливають на деревостан:

- правильний вибір способів головних рубок відповідно до типу лісу;

- збереження ґрунту, підросту і залишених на корені дерев при лі­созаготівлях;

- реконструкція розладнаних низькоповнотних і невдало створених деревостанів;

- насінництво та селекція деревних порід;

- підбір порід і схем змішування відповідно до лісорослинних умов;

- введення у звичайні культури потрібної кількості сіянців швидко­рослих порід відповідно до лісорослинних умов;

- створення плантацій і спеціалізованих господарств із швидкорос­лих порід поблизу споживача;

- систематичне і якісне проведення рубок догляду, масовий відбір кращих форм, екотипів протягом кількох поколінь;

- правильний вибір методів очистки місць рубок і сприяння природ­ному поновленню з врахуванням типу лісу.

Заходи, що впливають на лісорослинні умови:

- двостороннє регулювання водного режиму осушуваних лісових територій;

застосування мінеральних добрив;

- регулювання стоку і боротьба з ерозією ґрунту;

- збереження і підвищення природної родючості лісових ґрунтів за­вдяки створенню мішаних насаджень, підтримці оптимальної зімкнутості, складу і будови деревостанів;

- введення підліску і другого ярусу з порід, які підвищують родючість ґрунту;

- вогневий або механічний вплив на ґрунт;

- вапнування і гіпсування ґрунту;

- біологічна меліорація піщаних ґрунтів шляхом посіву люпину, ін­ших з родини бобових рослин.

РОЗДІЛ 1. Природні умови та господарська діяльність державного лісового підприємства «Новгород-Сіверське лісове господарство»

    1. Місцезнаходження, адміністративна приналежність, структура, загальна площа державного підприємства.

ДП “Новгород-Сіверське лісове господарство”, Чернігівського державного лісогосподарського об’єднання „Чернігівліс” розташований північно-східній частині Чернігівської області, на території Новгород-Сіверського, Семенівського, Сосницького та Коропського адміністративних районів і на території Шосткінського району Сумської області.

Загальна площа підприємства за даними лісовпорядкування 1991 року складає 31468 га.

Найменування лісництв, місцезнаходження контор і загальна площа наведена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Адміністративно-господарська структура і загальна площа підприємства.

Назва лісництв, місцезнаходження контор

Адміністративний район

Загальна площа, га

1

2

3

Володимирівське

С. Ясне

Н.-Сіверський

Семенівський

4476

Грем’яцьке

С. Грем’яч

Н.-Сіверський

4556

Кіровське

С. Кірове

Н.-Сіверський

3554

Задеснянське

С. Бирино

Н.-Сіверський

2294

Лосківське

С. Лоска

Н.-Сіверський

Сосницький

Коропський

4258

Краснохутірське

С. Красний Хутір

Н.-Сіверський

Семенівський

5546

Узруївське

С. Узруй

Н.-Сіверський

5016

Всього

31468

Поштова адреса контори підприємства:16000, Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. К. Маркса 15/а

    1. Лісорослинні умови території ДП

По лісорослинному районуванню території розташування ДП “Новгород-Сіверське лісове господарство” відноситься до зони українського Полісся, підзони Новгород-Сіверське Полісся.

Клімат району характеризується помірною континентальністю. Зима порівняно недовготривала з частими відлигами. Літо також з великою кількістю сонячних днів. Найбільш холодним є місяць січень, найтепліший – липень.

Кліматичні чинники, які негативно впливають на ріст і розвиток деревної рослин включають:

  • Пізні весняні і ранні осінні заморозки, які пошкоджують пагони молодих рослин;

  • Сухі південно-східні вітри, інколи викликають значний відпад культур.

За лісорослинними умовами територія підприємства відноситься до зони мішаних лісів.

Клімат району помірно-континентальний. Характеризується порівняно м’якою зимою, теплим літом і значною кількістю опадів.

Коротка характеристика кліматичних умов району розташування підприємства наведена в табл. 1.2. Дані наводяться на основі матеріалів багаторічних спостережень Новгород-Сіверської метеостанції.

Середньорічна температура повітря складає +5,7°C.Найхолодніший місяць січень (-7.2°C), найтепліший – липень (+18.8°C). Тривалість безморозного періоду складає 150-160 днів. Максимальна температура в липні–серпні досягають +38.0°C, а мінімальна у січні – лютому -37.0°C лише в окремі роки Проте значного негативного впливу на ріст і розвиток деревної і чагарникової рослинності ці коливання не виявляються, оскільки спостерігаються лише в окремі роки і тривають недовго. Взимку бувають відлиги. Великі морози спостерігаються рідко.

Середньорічна кількість опадів по району розташування підприємства складає 580 мм. Максимум опадів (41%) загальнорічної кількості припадає на літні місяці, найменша кількість – на зимові (16%).Незначна кількість опадів, випадаючих на початку вегетаційного періоду, врівноважується рослинністю з однієї сторони, незначним випаровуванням завдяки невисокій температурі повітря з іншої – вмістом у ґрунті достатньої кількості вологи, накопиченої в результаті розтавання снігу. Тому в цілому розподілення опадів протягом вегетаційного періоду слід визначити цілком сприятливим для зростання деревної і чагарникової рослинності.

Середня за рік відносна вологість повітря складає 78%, максимальною вона буває в грудні (89%), а мінімальною у травні(60%).

Сніг, як правило випадає в середині листопада. Найперші випадання снігу бувають в кінці вересня, найбільш пізні - на початку грудня. Зимовий період триває з 15 листопада до 20 березня. Стійкий сніговий покрив встановлюється з середини грудня і лежить до кінця березня. Товщина снігового покриву в лісі досягає 50 см. Середня кількість днів у році зі сніговим покровом – 105.

Середня глибина промерзання ґрунту дорівнює 30–50см і залежить не тільки від температури і товщина снігового покриву, але й від водно – фізичних умов ґрунту. Так, болота й заболочені ділянки лісу промерзають значно менше (до 15–25см), а деякі з них (при значному сніговому покриві) зовсім не промерзають, особливо в місцях виходу на поверхню ґрунтових

Таблиця 1.2