Характеристика шляхів транспорту

Види доріг	Довжина доріг, км
	Усього	У тому числі:
		Лісогосподарські (по типам)				Загального користування
		І	ІІ	ІІІ	Разом
Всього доріг:	317	16	156	106	278	39
залізні дороги	10	-	-	-	-	10
- ширококолійні	10	-	-	-	-	10
автомобільні	307	16	156	106	278	29
-з твердим покриттям	75	4	-	42	46	29
- ґрунтові	232	12	156	46	232	-

Територія підприємства недостатньо забезпечена мережею доріг. Слід зазначити, що стан ґрунтових доріг на окремих ділянках незадовільна. У дощову пору року і на весні багато з них стає непридатними для руху автотранспорту, що впливає на вивіз деревини.

Недоступних ділянок для автотранспорту немає.

Облік доріг ведеться задовільно.

Роль лісового господарства в економіці району

Господарська діяльність підприємства спрямована на вирощування високопродуктивних деревостанів, отримання крупно мірної деревини, формування оптимальної структури ландшафтів для відпочинку населення без порушення природного лісового середовища, а також підвищення водоохоронної та полезахисної ролі лісів.

Показники рівня ведення лісового господарства підприємства(середній розмір лісокористування – 3,4 м³/га, а середній приріст –4,6 м³/га) вказують на високу інтенсивність ведення лісового господарства.

Технічна оснащеність підприємства достатня для виконання виробничих завдань, але з урахуванням стану частина механізмів підлягає заміні та оновлення по мірі зносу.

Ступінь забезпеченості транспортними засобами складає 94 ℅.

Загальне число працюючих складає 366 чоловік, що задовольняє потребу в персоналі на 99,5℅. Кадрами постійних працівників підприємство забезпечене на 76,6℅. Недостатня кількість працівників компенсується за рахунок тимчасових та сезонних працівників.

Основні форми організації праці на підприємстві – це в основному малі комплексні бригади і сезонні ланки.

Штат підприємства укомплектований і достатній для виконання поставлених завдань .

Роль лісового господарства в економіці району розташування підприємства значна та багатогранна. Основний напрямок ведення лісового господарства спрямований на задоволення потреб народного господарства у деревині , товарах народного споживання , харчових продуктах лісу та інше.

Загальна потреба району в деревині задовольняється з місцевих лісів на72,8 ℅ у тому числі з лісів підприємства на 53 ℅.

Окрім задоволення потреб народного господарства у деревині і продуктах побічного користування, ліси підприємства мають велике захисне, санітарно-гігієнічне та рекреаційне значення. Вони сприяють накопиченню і збереженню вологи в ґрунті, захищають орні угіддя від вітрової ерозії, що зберігає родючість ґрунтів і підвищує врожайність сільськогосподарських культур.

Ліси підприємства розташовані в основному поблизу або навколо населених пунктів, де вони впливають на людину, створюючи сприятливий мікроклімат для її існування . Вони очищають атмосферу від пилу та різних аерозолів, насичують повітря корисними для людини іонами, поповнюють запаси кисню в повітрі, виділяють фітонциди, слугують гарними місцями відпочинку населення.

Розділ 2. Короткий нарис історії створення і системи лісових культур сосни звичайної в умовах свіжого субору, методи і способи створення лісових культур в ДП «Н.-Сіверське л/г»

Для розв'язання проблеми безперервного і невиснажливого лісокористування, вирощування високопродуктивних лісових насаджень відповідно до типу лісорослинних умов, одержання максимального лісівничого ефекту при мінімальних затратах першорядне значення має відтворення лісових ресурсів шляхом створення лісових культур. Навіть у багатьох типах лісу, де природне відновлення порід відбувається добре, щоб запобігти заміні головних порід другорядними, доцільно вдатися до штучного лісовідновлення. Саме лісові культури повинні збагатити породний склад лісів, не допустити його збіднення. Склад штучного насадження мусить відповідати конкретному типу лісу, інакше знижується продуктивність, цінність культур, погіршується їх санітарний стан. Крім того, слід брати до уваги складні взаємозв'язки між деревними породами: цінні породи з меншою конкурентоздатністю можуть випадати зі складу насадження або рости погано.

Оскільки природні насадження більш стійкі та довговічні, ніж штучно створені, процес природного відновлення цінних порід, зокрема дуба і сосни під наметом стиглих насаджень, є темою багатьох наукових досліджень. Висновки наукових досліджень свідчать про складність процесу лісовідновлення в лісах України. Відновлення дуба в його корінних типах лісорослинних умов — судібровах і дібровах — відбувається здебільшого незадовільно, переважно зі зміною порід (на граб та м'яколистяні). У дібровних типах лісу в урожайні роки з'являється лісове природне відновлення дуба, яке протягом двох-чотирьох років відмирає через брак світла, конкуренцію кореневих систем материнського деревостану та заглушення порослю другорядних порід — граба, осики, берези, липи. Після головної рубки дубових насаджень відновлення відбувається за рахунок порослі дуба з незначною участю насінних екземплярів. Значна кількість екземплярів дуба в підрості спостерігається подекуди в суборевих типах лісорослинних умов (зокрема, в Західному Поліссі). Тоді можна сформувати складне насадження з сосни в першому та дуба в другому ярусах. Природне відновлення на соснових зрубах відбувається незадовільно, в недостатній кількості або зовсім відсутнє. Здебільшого спостерігається зміна сосни м'яколистяними породами (головним чином березою).

Заміна дуба та сосни в їх корінних типах лісу менш цінними породами природним шляхом пояснюється їх слабкою конкурентоздатністю в боротьбі з трав'яною рослинністю, періодичністю плодоношення, знищення насіння гризунами, повільним ростом у молодому віці тоді як самосів граба, берези чи осики росте дуже швидко, а їхня поросль — ще інтенсивніше.

Внаслідок осушувальних меліорацій, зниження повноти деревостанів прохідними рубками, випасу худоби, рекреаційних навантажень тощо спостерігається послаблення плодоношення дерев. Це особливо стосується однієї з найцінніших порід — дуба, який має найвищу продуктивність у корінних типах — дібровах. Підріст дуба трапляється у вигляді торчків і лише у зріджених деревостанах. Після рубки природне відновлення супутніх порід заглушує рідкі сходи дуба. Тому найбільш ефективним і надійним шляхом відновлення дібров є створення, лісових культур.

У типах лісорослинних умов, які не зазнали активного впливу людини, під наметом насаджень природне відновлення переважно задовільне. В місцях інтенсивної лісогосподарської діяльності часто спостерігається заміна головних порід супутніми як наслідок поганих урожайних років дуба, сосни, бука. Підріст головних порід, що з'являється під наметом спілих деревостанів, внаслідок суцільних чи останнього прийому поступових рубок улітку з використанням тракторного трелювання майже повністю знищується, тому на зрубах здебільшого треба створювати суцільні лісові культури. Крім того, затрати на догляд за підростом дуба у 3 — 5 разів вищі, ніж затрати на догляд за культурами, створеними рядовим способом чи в коридорах. Тому при суцільних рубках необхідне переважно штучне лісовідновлення, що забезпечить відновлення лісів з необхідним складом деревних порід. При цьому повною мірою слід використовувати природне відновлення як головних, так і супутніх порід. Таке лісовідновлення є змішаним і широко застосовується на практиці.

Описуючи створення лісових культур на підприємстві потрібно сказати, що територія розміщення господарства знаходиться в Поліссі. Українське Полісся має нахил до низовини Прип’яті, а з півдня його оточують підвищення з висотами до 300-400 м. Ґрунти – дерново-підзолисті, що розвиваються на флювіогляціальних пісках. Менш поширені болотні і заболочені землі. Клімат помірний. Середньорічна сума опадів 550-650 мм, середньорічна температура – 5,5 °С.

Враховуючи вci цi особливості природних насаджень (три­валий перiод вiдновлення корiнних деревостанiв, їх рiзний вік, нерівномірне зiмкнення крон, занижену продуктивнiсть i вихiд сортиментiв) в районах інтенсивного господарювання, до яких вiдноситься бiльша частина України, перевагу вiддають штучно­му вiдновленню лiсу.

Закладання штучних лісових насаджень в ДП «Н.-Сіверське л/г» почалося з суцільних культур, так званої системи наступних лісових культур (культур на зрубах). Створення суцільних лісових культур – це заліснення території з відносно рівномірним розміщенням посадкових місць на площі, що забезпечує формування насаджень з висаджених рослин.

При створенні суцiльних культур на постiйне мiсце одно­часно висаджують сiянцi вcix деревних порiд. В умовах розташування підприємства переважна більшість лісових насаджень створюється з сіянців сосни звичайної, як в чистому, так і з додаванням рядів берези повислої. В кiнцi першого або другого року пiсля створення лiсових культур висаджують сiянцi на мicце вiдмерлих. При створенні часткових культур на вiдновлених зрубах рiзниця в вiцi не перевищує 8-10 pоків. От­же, штучнi суцiльнi культури є одновiковими.

Розрізняють наступні методи створення лісових культур: сівба, садіння і комбінований метод.

Сівба лісу — це створення лісових культур шляхом висівання насіння деревних і чагарникових рослин на лісокультурну площу. Цей метод створення лісових культур менш трудомісткий, ніж садіння, однак і менш ефективний. Сіють восени або навесні. Краще сіяти навесні в найбільш ранні строки з тим, щоб сіянці краще використовували наявну в грунті вологу, швидше вкорінювалися і накопичували максимальну кількість фітомаси протягом вегетаційного періоду.

Культури, створені висіванням, у перші роки життя важко переносять несприятливі погодно-кліматичні умови, терплять від конкуренції трав'яної рослинності і природної порослі й тому вимагають довготривалого й ретельного догляду. Добрі результати дає весняна сівба насінням, що вже наклюнулося. Метод сівби відповідає самій природі лісовідновлення: ліс, створений сівбою, більш довговічний, ніж створений садінням. Це пояснюється насамперед відсутністю деформації кореневої системи та інших пошкоджень сіянців, які неминуче виникають при викопуванні, транспортуванні та садінні. Сівбу доцільно також проводити під наметом деревостану (попередні культури), який через два-три роки буде вирубуватися.

Ефективність створення культур сівбою передусім залежить від оптимального поєднання екологічних факторів — тепла, вологи та аерації грунту, від строків, норми висіву, глибини та способів висівання насіння, від ретельності доглядів за грунтом і сходами. Після появи сходів необхідною стає наявність ще двох екологічних факторів — світла й поживних речовин у грунті. Забезпечити в необхідній кількості усі перелічені фактори, що зумовлює обмеженість застосування посіву лісу, здебільшого не вдається.

При осінній сівбі нема потреби стратифікувати насіння і зберігати їх протягом зими, сходи з'являються ранньою весною і ростуть інтенсивно. Однак основні недоліки — поїдання насіння гризунами, пошкодження посівів весняними заморозками або вимокання їх — можуть звести нанівець усі зусилля лісівників.

Глибина сівби залежить від розміру насіння, часу сівби, механічного складу грунту. Дрібне насіння висівають на меншу глибину, ніж крупне, восени насіння висівають більш глибоко, ніж навесні, на глинистих грунтах — мілкіше, ніж на суглинкових або супіщаних. На легких грунтах — піщаних, супіщаних — насіння шпилькових порід висівають на глибину 1,5—2,0 см, на суглинкових — 1,0—1,5 см, жолуді — на глибину 4—8 см, горіхи — 6— 10 см.

При створенні лісових культур використовують п'ять способів сівби насіння.

Рядкова сівба передбачає висівання насіння рядами з однаковими шириною міжрядь і глибиною сівби.

Стрічково-лункова сівба передбачає висівання насіння в лунки, розміщені в рядку на однаковій відстані одна від одної, по декілька насінин в одну лунку.

При сівбі біогрупами насіння висівають гніздами-площадками переважно квадратної форми, площею 1 м2, на яких міститься кілька лунок (наприклад, п'ять, у вигляді конверта). Уперше цей спосіб був запропонований В.Д.Огієвським під назвою густої культури дуба місцями.

При стрічковій сівбі два або декілька рядків зближуються між собою в стрічку. Відстань між рядками в стрічці становить ЗО—40 см, а відстань між стрічками значно більша — 3—5 м.

При сівбі врозкид насіння висівають на всю лісокультурну площу. Одним з видів цього способу є аеросівба.

Садіння лісу — створення лісових культур шляхом висаджування сіянців або саджанців на лісокультурну площу. Близько 95% культур у західному регіоні України створюються садінням. Цей метод має певні переваги над сівбою: у 5—7 разів скорочуються витрати насіння, сіянці (саджанці) майже не пошкоджуються гризунами і птахами, забезпечуються їх рівномірне розміщення і висока приживлюваність, вони меншою мірою пригнічуються трав'яною рослинністю та порослю деревних порід. Зменшується також число доглядів за культурами і скорочується термін їх зімкнення. Сіянці та саджанці на лісокультурній площі в перші роки ростуть швидше, ніж сходи, оскільки стадію сповіль­неного росту вони вже пройшли в розсаднику.

В основному на території лісництва створюються культури сосни звичайної, так як вона являється основною лісотвірною породою на території розташування підприємства.

Підготовка грунту проводиться в літньо-осінній період плугом ПКЛ-70 та культиватором КЛБ-1,7, борознами.

Посадка культур здійснюється восновному в весняний період, однорічними або рідше дворічними сіянцями, з розміщенням посадкових місць 1,5х0,5м, 2х0,5м, та 2,5х0,5м.

Посадка культур проводиться в основному ручним способом під меч Колесова.

Доповнення їх виконують в перші 2 роки, 1-2 річними сіянцями. Якщо приживлюваність культур дуже низька, то доповнення виконується до 5-річного віку.

Догляд за посадками проводиться 10-кратний на протязі 4-х років: 1 рік - 4 догляди, 2 рік – 3 догляди, в 3 рік – 2 догляди, в 4 рік – 1 догляд. Восновному догляди проводяться механізовано, культиватором КЛБ-1,7, з наступним доглядом в рядах, також застосовують хімічні догляди.

На підприємстві враховуючи лісівницькі особливості порід при створенні культур, старанно дотримуються правильного співвідношення всіх компонентів лісу. Змішування порід, при створенні лісових культур проводиться рядами. Восновному посадку проводять за такими загальноприйнятими схемами – 10 Сз, 9 Сз1Бп. Де береза повисла виступає як підгінна або супутня порода.

РОЗДІЛ 3. Програма, об'єкти і методика досліджень.