Розділ 2. Ререаційні ресурси.

2.1 Природні ресурси

У рельєфі Австралії переважають рівнини. Близько 95 відсотків поверхні не перевищує 600 метрів над рівнем моря. Головні орографічні одиниці:

1) Західно-Австралійське плоскогір'я  середні висоти 400-500 метрів, з піднятими краями: на сході  хребет Масгрейв (м. Вудрофф, 1440 метрів) і Макдоннелл (м. Зил, 1510 метрів), на півночі  масив Кімберлі (висота до 936 метрів), на заході  плосковершинний пісковий хребет Хамерслі висотою до 1226 метрів, на південному заході  хребет Дарлінг висотою до 582 метрів.

2) Центральна низовина з переважними висотами до 100 метрів над рівнем моря. У районі озера Ейр найнижча точка Австралії  12 метрів нижче рівня моря. На південному заході - хребет Фліндерсі Маунт-Лофті.

3) Великий Вододільний хребет, середньовисотний, з плоскими вершинами, крутим, сильно розчленованим східним схилом і порожнім, східчастим західним, що переходить у горбкуваті передгір'я (даунси). На півдні, в Австралійських Альпах, найвища точка Австралії – гора Косцюшко, 2230 метрів.

Органічний світ Австралії із середини крейдового періоду розвивався в умовах тривалої ізоляції, тому флора материка дуже своєрідна (до 75 відсотків видів ендеміки) і виділяється в Австралійську область. Найбільш характерні для неї евкаліпти й акації. Про докрейдяні сухопутні зв'язки Австралії з Південною Америкою та Африкою свідчать загальні сімейства протейних і деяких хвойних, південні буки та ін. Флористичні зв'язки з Малайським архіпелагом і островами Меланезії у неогені обумовили малезійський характер флори тропічних лісів північних і східних районів Австралії при значному її ендемізмі. Рослинний покрив Австралії відбиває як історичні особливості його формування, так і сучасні гідротермічні умови, у першу чергу ступінь зволоження території [6]. Окраїни материка (крім західної) зайняті вологими лісами - вічнозеленими тропічними на північному, евкаліптовими підтропічними на південному сході і південному заході.

Зі збільшенням континентальності клімату у глиб материка вологі ліси змінюються тропічними і підтропічними сухими евкаліптовими лісами, рідколіссями і саванами. У сухих внутрішніх частинах Австралії розвинуті чагарникові і трав'янисті формації. Перевага чагарникових заростей  скребів у напівпустелях і злакових у пустелях - специфічна особливість Австралії. Найбільше значення серед рослинних ресурсів Австралії мають природні пасовища в областях напівпустель і саван. Ліси товарного значення займають близько 2% площі материка. Велика частина їх складається з евкаліптів, які дають тверду деревину, що не піддається гниттю, цілющі олії і камедь.

Своєрідність тваринного світу Австралії дозволяє виділити її в особливу Австралійську область. Фауна Австралії відрізняється стародавністю, високим ступенем ендемізму, відсутністю копитних, приматів і хижих (крім дикого собаки дінго, завезеного людиною). На материку збереглися представники фауни мезозою і третинного часу, у тому числі більшість існуючих на землі сумчастих, а також найдавніші із ссавців  однопрохідні яйцекладні єхидна і качкодзьоб. Багато тварин Австралії винищені в результаті полювання і зміни ландшафту внаслідок господарської діяльності людини. Завезення кроликів, що знищують значну частину пасовищ, сприяло зменшенню сумчастих. Зникли деякі види кенгуру, на межі вимирання сумчастий вовк, деякі види вомбатів [6].

Природні ландшафти Австралії сильно змінені людиною. Охорона природи найкраще забезпечена у Південній Австралії. Території Австралії, що охороняються,  національні парки і резервати, становлять приблизно 0,2відсотки території. Найбільші національні парки (площа понад 40 тисяч гектарів – 400 кілометрів квадратних)  Маунт-Косцюшко в Австралійських Альпах, Уайперфілд і Уілсонс-Промонторі у південно-східній Австралії, Еунгелла у Квінсленді. В останні роки в Австралії створено кілька великих національних парків в пасовищних районах, в тому числі нині найбільший на континенті парк Грей-Вікторія-Дезерт площею понад 2 млн. га.  Більшість же австралійських національних парків і парків штатів було створено і служить зараз для показу пам'яток природи. Ці парки нерідко нагадують зоологічні сади і дуже привабливі для туристів. Власне зоологічні сади Австралії, розташовані зазвичай в мальовничій місцевості, не поступаються за красою природних ландшафтів національним паркам, так що поняття «зоопарк» і «національний парк» в Австралійському Союзі як би зімкнулися [7]. 

До туристичних визначних пам'яток відноситься також Великий Бар'єрний риф, що простягається на 2500 км уздовж узбережжя у вигляді коралових рифів і островів, найбільший кораловий риф на планеті. Великий Бар'єрний риф  входить до списку спадщини ООН, з його відомими на весь світ кораловими рифами і островами-курортами. Це найбільша рифова система в світі і найбільша структура, «створена» живими організмами планети [8].

На сході Кімберлі розташований дивовижний гірський масив Бангі-Бангі знаходиться в межах однойменного національного парку. Вертикальні гірські укоси, що досягають у висоту 100 м, розрізані ущелинами, де виростають ендемічні пальми і евкаліпти. Пустеля Сімпсон, близько 400 км. в ширину і 500км в довжину, вважається австралійської Сахарою. Ці неозорі піщані ландшафти сформовані вітрами доісторичних епох.

До заповідних місцях Австралії, крім Великого Бар'єрного рифа, відносяться Національний парк Какаду, Акулячий затоку біля західних берегів Австралії, вологі тропіки на північному сході країни, Західна Тасманийский пустеля, острів Фрейзера, центрально-східний тропічний ліс Австралії та ін. [9].

Головними природними ресурсами Нової Зеландії є її земля і клімат. Понад 55 % території використовується для потреб сільського господарства і 1/4 вкрита лісом. Це помірний і субтропічний пояси з цілорічним достатнім зволоженням. Країна бідна на мінеральну сировину, але багата на гідро- й термальну енергію. Цінним ресурсом Нової Зеландії є її унікальні природні ландшафти: засніжені гори з льодовиками, фіорди, каньйони, гірські озера, річки і водоспади, узбережжя, вулкани та гейзери. Північний острів входить до шістки найвідоміших у світі районів вулканічної діяльності. Небезпеку для країни становлять землетруси.

Рівнини Південного острова і частина Північного покриті різновидом степової рослинності. У горах  ліси південного буку, на Північному острові  субтропічні ліси, які займають 23% території.

Тваринний світ Нової Зеландії досить своєрідний. Тут відсутні деякі групи тварин копитні, хижаки, але багато здичавілих щурів, котів, собак, кроликів, кіз, свиней, колись завезених переселенцями. Зустрічаються рідкісні птахи, що не літають – ківі, а також папуга какапо, рідкісний птах такахе. У Новой Зеландії мешкає найдавніше хребетне Землі  туа-тара, або гаттерія, яке існувало ще до появи мамонтів.

Ріки Нової Зеландії починаються у горах, вони повноводні, багаті на електроенергію. Найбільшою рікою є Уаїкато (425 км), що судноплавна на 100 км. Ріки мають невелику довжину. Майже усі ріки Південного о-ва і значна частина рік Північного  гірські, більшість з них несудноплавні. У країні багато озер вулканічного, тектонічного і льодовикового походження.

Завдяки природним багатствам Нової Зеландії країну визнано однією з наймальовничіших у світі. Система природоохоронних територій, відносно чисті повітря й вода, відкриті простори й унікальний рослинний і тваринний світ сприяють розвитку рекреаційної сфери. У країні нараховується 9 національних парків, а деякі острови перетворено на заповідники для птахів [10].