Тема 4. Охорона праці, техніка безпеки і виробнича санітарія. Екологія виробництва будівельних матеріалів, конструкцій та виробів

4.1 Вимоги з охорони праці

Виконання обов’язкових вимог з охорони праці регламентується системою державних стандартів безпеки праці (ССБП). У цю систему введені обов’язкові вимоги до електро-, пожежно- і вибухонебезпечності, рівня шуму, вібрації й освітленості робочих місць, технологічні й санітарні вимоги до виробничих приміщень, устаткування, робочого інструменту й матеріалів, засобів індивідуального захисту, ведення вантажно-розвантажувальних робіт, складування сировини, готової продукції й відходів, контролю стану навколишнього середовища.

Продуктивність праці в значній мірі залежить від використання в будівельному виробництві прогресивних будівельних матеріалів і технологій, сучасних машин і механізмів, раціональній організації праці й робочого місця. Культури виробництва, виконання вимог техніки безпеки й виробничої санітарії.

З метою створення нормальних умов праці для робітників регламентується тривалість робочого дня, необхідних перерв під час роботи, щорічних відпусток тощо.

Розробка прогресивного технологічного процесу обов’язково повинна враховувати робочу зону й антропометричні дані людини (його зріст, довжина рук, ніг тощо). Робоча зона визначається умовними дугами, які може описати витягнута рука людини при повороті плеча або ліктя на рівні робочої поверхні. Робоча зона повинна з’єднуватися з простором, зручним для огляду. Максимальна висота при цьому становить 1,8 - 2,0 м, а зручна висота перебуває – 0,9 – 1,5 м. на робочому місці мають враховуватися зовнішні фактори: температуро-вологісний режим, звукові хвилі.

Умови праці визначають її ефективність і рівень травматизму на виробництві.

За ступенем виробничого стомлення, характеру і кількості професійно-технічних захворювань всі роботи, пов’язані з витратами фізичної енергії, діляться на три категорії:

- легкі роботи (категорія I) – для їх виконання потрібні незначні фізичні зусилля; переміщення вантажів вагою до 10 кг;

- роботи середньої важкості (категорія II);

- важкі роботи (категорія III).

За ступенем шкідливості й небезпеки роботи діляться на такі види:

- шкідливі: систематична робота в несприятливих умовах (забруднення повітря радіоактивними, іншими шкідливими речовинами понад припустимі норми. При високій температурі й вологості);

- небезпечні (наприклад, робота на висоті).

Небезпечні й шкідливі фактори на виробництві діляться на такі види:

- фізичні – підвищення запиленості і загазованості повітря робочої зони (машини, шум, вібрація);

- хімічні – за характером дії на організм людини: токсичні, дратівні, мутагенні, шлунково-кишкові, слизової оболонки, тощо;

- біологічні – дії бактерій, вірусів, грибка й продуктів їхньої життєдіяльності, мікроорганізми;

- психофізіологічні – фізичні та нервово-психічні навантаження, монотонність робочого процесу.

При виконанні різних робіт на виробництві часто доводиться стикатися з незручними й несприятливими умовами: вібрація, вузькі проходи, робота на висоті тощо. Ці умови варто враховувати при визначенні небезпечних зон робочого місця.

Відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» приміщення, в яких виконуються роботи повинні відповідати таким вимогам:

- температура повітря в приміщенні повинна бути в межах 19 – 22 ^оС;

- відносна вологість – 40 – 60 %;

- у приміщенні без природного провітрювання обов’язково повинна бути передбачена вентиляція (за ГОСТ 12.4.021 «ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования);

- рівень шуму на робочому місці не повинен виходити за межі вимог ГОСТ 12.1.003 «ССБТ. Шум, общие требования безопасности» – 70 децибелів;

- гранично допустимі значення місцевих вібрацій установлюються за ГОСТ 12.1.012 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования» і становлять 20 – 70 Гц, амплітуда коливань 1,5 – 0,05 мм;

- освітленість робочих місць залежно від виконуваних робіт становить за нормативами (СНиП И-4 «Естественно и искусственное освещение») 30 – 75 Лк;

- рівень іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів матеріалами не повинен перевищувати норм, установлених ДБН В.1.4-02 «Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві. Регламентовані радіаційні параметри. Допустимі рівні» (370 Бк/кг).

Виробничий пил сприяє захворюванням дихальних шляхів і легенів. Особливо небезпечний для здоров’я пил, що знаходиться в будівельних матеріалах: вапні, цементі, цеглі у вигляді оксиду кремнію.

Основні методи боротьби із запиленістю:

- контейнеризація й фасування матеріалів – при транспортуванні, виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і зберіганні;

- механізація вантажно-розвантажувальних робіт, подрібнення й просіювання;

- забезпечення місцевої припливно-витяжної вентиляції.

Захист від впливу шкідливих і токсичних речовин полягає в суровому виконанні основних вимог:

- токсичні речовини треба зберігати в герметично закритій тарі, постійно контролювати їх вміст у повітрі згідно з санітарними нормативами і правилами (СанПіН II – 19 «Перелік регламентованих у повітрі робочої зони шкідливих речовин»);

- приготування матеріалів, що містять легколеткі розчинники, токсичні речовини повинно виконуватись на відкритому повітрі або в приміщенні з вентиляцією;

- робота зі шкідливими й токсичними матеріалами вимагає дотримання певних правил і застосування індивідуальних засобів захисту. Так, робітники, зайняті гашенням вапна, повинні бути захищені спецодягом, гумовими рукавицями, респіраторами й окулярами.