Роздiл 5. Ринки факторiв виробництва Тема 14. Утворення похiдного попиту

1. Теорiя граничної продуктивностi та попит на ресурси.

2. Змiни у попитi на ресурси, його еластичність.

3. Оптимальне спiввiдношення ресурсiв.

1. Теорiя граничної продуктивностi та попит на ресурси

Ринок факторів виробництва являє собою ту галузь ринкових вiдносин, де продаються й купуються ресурси, необхiднi для здiйснення виробничої дiяльностi.

Ресурси задовольняють потреби виробника не безпосередньо, а опосередковано: виробнику немає нiякого сенсу купувати працю чи капiтал, якщо вони не можуть бути використанi ним продуктивно. Тому попит на будь-який ресурс залежить вiд: 1) попиту та цiни на товар виробника на ринку кiнцевих продуктiв; 2) продуктивностi ресурсу при створеннi продукту.

Таким чином, попит на ресурси є похiдним попитом, тобто таким, який залежить вiд попиту на товари, що виробляються за їх допомогою.

Найбiльш поширеним методом визначення попиту на ресурси є метод, що передбачає використання граничної корисностi.

У попереднiх темах ми з’ясували, що у короткостроковому перiодi змiнюється лише один фактор, тодi як iншi залишаються незмiнними. За цих умов дiє закон спадної граничної продуктивностi змiнного фактора.

Для позначення приросту доходу в грошовому вираженнi в результатi використання додатково одиницi ресурсу використовують поняття “граничний доход у грошовому вираженнi” (MRP).

Для вирiшення питання про масштаби залучення змiнного ресурсу до виробничого процесу виробник, якщо вiн керується правилом максимізації прибутку, має зiставляти додатковий ефект вiд залучення нової одиницi фактора з додатковими витратами, пов’язаними з таким залученням.

Величина, на яку зростають витрати при збiльшеннi залучених ресурсiв на одиницю, називається граничними витратами на ресурси (MRC). Щоб максимiзувати прибуток, фiрма має використовувати додатковi одиницi ресурсу доти, доки кожна наступна одиниця дає прирiст доходу фiрми бiльший, нiж прирiст її витрат. Межею доцiльностi є рiвняння: МRР = МRС.

Для моделi конкурентного ринку ресурсiв крива попиту на певний ресурс збiгається з кривою граничного продукту в грошовiй формi.

Дещо iнакше складається ситуацiя, коли фiрма реалізує свою продукцiю на ринку недосконалої конкуренції, де граничний продукт у грошовiй формi зменшується не тiльки пiд впливом дiї закону спадної граничної продуктивностi, а й пiд впливом зниження цiни на продукцiю. Крива граничного продукту в грошовiй формi є кривою попиту на вiдповiдний продукт, але вона має значно меншу еластичнiсть, нiж на конкурентному ринку.

2. Змiни у попитi на ресурси, його еластичнiсть

Розглянемо фактори, якi можуть спричинити змiни у попитi на ресурс.

1. Змiни у попитi на продукт. За iнших рiвних умов змiни у попитi на продукт фiрми, який вона виробляє за допомогою певних ресурсiв, приведуть до змiщення кривої попиту на цi ресурси в тому самому напрямку.

2. Змiни у продуктивностi ресурсу. Пiдвищення продуктивностi ресурсу пересуває криву попиту на нього праворуч, зменшення продуктивностi - лiворуч.

3. Змiни цiн на iншi ресурси. Як вiдомо, ресурсам властивi субституцiйнiсть та компліментарність. Змiни цiн на ресурси — субститути та ресурси – комплементи по-рiзному впливають на попит.

Чутливiсть попиту на ресурси на змiну його цiнових та нецiнових факторiв визначається показниками еластичностi. Цiнова еластичнiсть попиту на ресурси залежить вiд таких факторiв: темпи спадання граничного продукту, легкiсть ресурсозамiщення, еластичнiсть попиту на продукт виробника, частка витрат на ресурс у загальних витратах.

3. Оптимальне спiввiдношення ресурсiв

Розглянемо проблему формування попиту на ресурси в умовах довгострокового перiоду, коли всi фактори виробництва є змiнними.

У довгостроковому перiодi перед виробником виникає два головних запитання: за якого спiввiдношення ресурсiв витрати на їх придбання для досягнення певного обсягу продукцiї будуть мiнiмальними; яке спiввiдношення ресурсiв забезпечить максимальний прибуток? Вiдповiдь на цi запитання є правилом мiнiмiзацiї витрат та правило максимізації прибутку.

Правило мiнiмiзацiї витрат наголошує, що витрати мiнiмiзуються при такому спiввiдношеннi ресурсiв, коли граничнi продукти у розрахунку на одиницю вартостi кожного ресурсу є однаковими.

Однак мiнiмальнi витрати на виробництво не завжди забезпечують максимальний прибуток. Обсяг виробництва, що мiнiмiзує витрати, та обсяг виробництва, що максимiзує прибуток, збiгатимуться лише для конкурентного ринку. Iнша ситуацiя складається за умов недосконалої конкуренції. Тому доцiльнiше користуватися бiльш загальним пiдходом, який ми знаємо з попереднiх тем: максимальний прибуток досягається за умови урiвноваження граничного продукту та граничних витрат.

Щодо витрат на придбання окремих ресурсiв, то прибуток зростатиме до того часу, поки граничний продукт у грошовiй формi змiнного фактора виробництва буде перевищувати витрати на придбання додаткової одиницi цього ресурсу. Якщо цiна стане вищою, нiж граничний продукт у грошовiй формi, то прибуток зменшуватиметься. Максимального значення прибуток вiн набуває тодi, коли витримується така рiвнiсть:

,

де Р_L — цiна працi;

Рк — цiна капiталу;

МRР_L — граничний продукт працi;

МRР_K — граничний продукт капiталу.

Проблеми цiноутворення на ринку ресурсiв будуть розглянутi в наступнiй темi.