Контрольні запитання

1. У чому полягає концепція еластичності?

2. Поясніть методику визначення коефіцієнтів еластичності попиту (точкового й середнього за ціною; за доходом; перехресного).

3. Які фактори впливають на еластичність попиту?

4. Охарактеризуйте ступені еластичності попиту.

5. Які фактори впливають на еластичність пропозиції?

6. Пояснить зміну пропозиції у трьох періодах.

7. Як визначити коефіцієнт еластичності пропозиції?

Тестові завдання до теми 6

Знайдіть правильну відповідь.

1. Коефіцієнт цінової еластичності попиту показує:

а) реакцію покупця на зміну ціни;

б) ступінь зміщення кривої попиту внаслідок зміни доходів;

в) нахил кривої попиту;

г) як бізнесмени можуть повертати свої фінансові витрати.

2. Попит на товар можна назвати нееластичним, якщо:

а) коефіцієнт еластичності менший за одиницю;

б) коефіцієнт еластичності більший за одиницю;

в) зниження ціни супроводжується зниженням обсягу попиту;

г) зниження ціни супроводжується підвищенням обсягу попиту.

3. Які з поданих нижче тверджень не характеризує еластичній попит:

а) відносна зміна обсягу попиту більша за відносну зміну ціни;

б) покупці чутливі до зміни ціни;

в) загальна виручка знижується, якщо ціна зростає;

г) коефіцієнт еластичності менший від одниниці.

4. Для яких товарів перехресна еластичність попиту дорівнює нулю:

а) товарів-субститутів;

б) товарів, що не мають замінників;

в) доповнюючих товарів;

г) товарів розкоші.

5. Еластичність попиту за доходами залежить від:

а) ціни;

б) смаків споживачів;

в) рівня грошового доходу;

г) пропозиції певного товару.

6. Якщо, незважаючи на зміну ціни товару, загальна виручка не зміниться, коефіцієнт цінової еластичності:

а) більший 1;

б) менший 1;

в) дорівнює 1;

г) дорівнює 0.

7. Еластичність пропозиції у короткостроковому періоді:

а) ;

б) ;

в) ;

г) .

Розділ 3. Теорія поведінки виробника

Тема 7. Теорія виробництва. Виробнича функція

1. Виробництво і виробнича функція. Ізокванта виробничої функції. Ізокоста виробничої функції.

2. Закон спадної віддачі. Загальний, середній і граничний продукти.

3. Заміщення факторів виробництва. Зміна масштабу виробництва.

1. Виробництво і виробнича функція. Ізокванта виробничої функції. Ізокоста виробничої функції

Виробництво – це процес використання праці й капіталу разом з природними ресурсами і матеріалами задля створення необхідних продуктів та надання послуг. Виробничі послуги праці, капіталу та підприємницької діяльності називають факторами виробництва.

Сучасна теорія виробництва склалася наприкінці XIX – початку XX ст. У явному вигляді виробнича функція була представлена в 1890р. англійським математиком А.Беррі, який допомагав А.Маршаллу при підготовці математичного додатку до “Принципів економікс”.

Процес виробництва нав'язаний із споживанням різних ресурсів (факторів виробництва), які згідно з тією чи іншою технологією перетворюються на продукцію, яку випускають. Уособлені економічні одиниці, що здійснюють трансформацію факторів виробництва на продукти, називаються фірмами.

Для того щоб описати поведінку фірми, треба знати, яку кількість продукту вона може виробити, використовуючи ресурси у тих чи інших обсягах.

При аналізі будемо виходити з припущення, що фірма виробляє однорідний продукт, кількість якого вимірюється в натуральних одиницях (тоннах, штуках, метрах і т. ін.). Залежність кількості продукту, яку може виробити фірма від обсягів витрат ресурсів, дістала назву виробничої функції.

Виробнича функція враховує тільки технічно ефективні варіанти. Технічно ефективними називають варіанти виробництва, які не можна покращити ні збільшенням виробництва продукту без зростання витрат ресурсів, ні скороченням витрат якого-небудь ресурсу без зниження випуску і збільшення витрат інших ресурсів.

Значення виробничої функції - це найбільша кількість продукту, яку може виробити фірма при даних обсягах споживання ресурсів.

Розглянемо найпростіший випадок: підприємство виробляє єдиний вид продукту і витрачає єдиний вид ресурсу. Тоді виробнича функція має вигляд

q = f(x),

де q - величина випуску (результат виробництва),

х - витрати фактора виробництва.

На рис.3.1 подано графік виробничої функції.

Рис. 3.1 – Виробнича функція у випадку єдиного ресурсу

Цей графік відбиває виробничу функцію у випадку єдиного ресурсу. Всі точки на графіку відповідають технічно ефективним варіантам (точки А та В). Точка С відповідає неефективному варіанту, а точка Д - недосяжному.

Більш реальною є виробнича функція виду

q = f(x₁,х₂),

де q - величина випуску,

x₁ і х₂ - витрати факторів виробництва.

Виробничу функцію даного виду неможливо зобразити на площині, вона може бути подана у тривимірному просторі. Дві координати (х₁ та x₂) відкладаються на горизонтальних осях, а третя (q) – на вертикальній осі і відповідає випуску продукту. Розглянемо цю ситуацію на рис. 3.2.

а) б)