Тема 5. Політична еліта та політичне лідерство. (2 год.)

1. Політична, її роль у політичному житті суспільства.

1.1. Сутність терміна «еліта».

1.2. Ідеї елітизму в історії політичної думки.

1.3. Поняття політичної еліти у «широкому» та «вузькому» розумінні.

1.4. Характеристика політичної еліти в Харкові.

1.5. Причини безвідповідальності політичної еліти в Україні.

2. Політичне лідерство та його типи.

2.1. Лідер і керівник.

2.2. Проблеми лідерства в історії політичної думки.

2.3. Визначення лідерства Л.Едінгером, Л.Даунтоном, Дж.Оппенгеймером та Н.Фроліхом, В.Алесліним та Є.Баталовим.

2.4. Риси, притаманні політичному лідеру.

2.5. Типи політичного лідерства за М.Вебером.

2.6. Типи політичного лідерства за Р.Такером.

2.7. Сучасна типологія лідерства.

Теми рефератів:

1. Політичне лідерство в історії української державності

2. Сучасні політичні лідери України – критична оцінка.

3. Політичне лідерство у майбутній Україні.

Тестовий контроль №7 з теми «Політична еліта та політичне лідерство»

1. Політичний лідер це:

а) успішний керівник;

б) глава держави;

в) людина, яка уміє генерувати ідеї та захоплювати ними маси і має реальну можливість їх реалізувати;

г) людина, яка прийшла до влади;

д) людина, яка уміє переконати маси у своїй винятковості.

2. Харизматичні лідери (за М.Вебером) – це лідери, які:

а) досягли вершин у політичній ієрархії;

б) наділені, на думку мас, особливими, видатними рисами;

в) обрані демократичним шляхом;

г) успадкували владу;

д) захопили владу в результаті перевороту.

3. Лідер-реформатор (за Р.Такером) – це лідер, який

а) постійно проводить реформи в політиці;

б) пов’язує політичні і економічні реформи;

в) спрямовує реформи на вирішення соціальних проблем;

г) бачить відхилення від ідеальної моделі суспільства і своє призначення бачить у подоланні цих відхилень шляхом реформ;

д) вірить у те, що тільки реформи здатні принести найбільший ефект у політиці.

4. Лідери-прапороносці – це у найбільшій мірі:

а) харизматичні лідери;

б) лідери-консерватори;

в) традиційні лідери;

г) лідери реформатори;

д) раціонально-легальні лідери.

5. Лідер-революціонер визнає найбільш ефективним шляхом удосконалення політичної системи:

а) її реформування;

б) її фундаментальну перебудову у відповідності з новими ідеалами;

в) докорінну зміну окремих елементів системи без зміни всієї системи.

г) ?

д) ?

6. Політичне лідерство визначається як:

а) спосіб організації влади, що базується на визначенні авторитету і компетентності лідера та довіри до нього;

б) спосіб організації влади, що базується на авторитеті лідера;

в) спосіб організації влади, коли лідер держави обирається народом не менш двох разів;

г) спосіб організації влади, коли владна особа (президент, спікер парламенту, глава уряду) обирається абсолютною більшістю (не менш ¾ голосів).

д) все означене.

7. Сучасна теорія політичних еліт розроблена:

а) Н.Макіавеллі;

б) Ф.Ніцше;

в) Р.Міхельсом, Г.Моска, В.Парето;

г) К.Марксом, Ф.Енгельсом, В.Леніним;

д) А.Гітлером, Б.Муссоліні.

8. Головною ознакою належності до правлячої еліти є:

а) посідання високої, панівної позиції у різних сферах суспільного життя;

б) висока освіченість та висока культура;

в) високий авторитет у суспільстві, готовність суспільства підтримувати цю особу, або цю політичну силу;

г) готовність заможної частини суспільства підтримувати її матеріально (вкладати гроші).

д) все означене.

9. Причини безвідповідальності політичної еліти в Україні:

а) фактична незалежність влади від суспільства;

б) відсутність механізму відповідальності за виконання передвиборчих зобов’язань;

в) відсутність цілеспрямованої підготовки інтелігенції нового типу;

г) недосконалість правової системи;

д) все означене.

10. Правляча еліта – це:

а) організована меншість суспільства, високо згуртована група, яка володіє якостями лідера і займає керівні позиції у суспільстві;

б) організована більшість, від якої залежать результати виборів влади;

в) частина суспільства, об’єднана у політичні партії, що входять до влади;

г) керівна верхівка політичних партій.

д) все означене.