83

Глава 11

ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАРШУ, ЗУСТРІЧНОГО БОЮ ТА ПЕРЕВЕЗЕНЬ ВІЙСЬК

В умовах ведення високоманеврених бойових дій значно зросла роль пересування військ, особливо маршів. Війська завжди повинні бути готовими до пересування на велику відстань в умовах постійної загрози застосування противником авіації, повітряних десантів та диверсійно-розвідувальних груп, радіоактивного, хімічного зараження при руйнуванні потенційно небезпечних об’єктів. Це вимагає ретельної підготовки озброєння, військової та іншої техніки, особового складу до маршу та перевезення, умілої їх організації, всебічного забезпечення та маршового уміння підрозділів.

Пересування військ – організоване переміщення їх маршем, перевезення з використанням різних видів транспорту (автомобільного, залізничного, морського, річкового, повітряного) або переміщення комбінованим способом з метою виходу у встановлений (визначений) час у визначений район чи на вказаний рубіж у повній готовності до виконання бойового завдання.

В сучасних умовах, коли бойовим діям військ притаманні маневреність, динамічність, просторовий розмах, пересування стало невід’ємною частиною бою. На сьогодні різні способи пересування широко застосовують при висуванні військ у райони бойових дій, перегрупуваннях і маневрі силами та засобами, які проводять з різною метою при підготовці і під час бою.

Марш є основним способом пересування військ. Марш - це організоване пересування військ у колонах своїм ходом на штатній техніці (танках, бойових машинах піхоти, бронетранспортерах, автомобілях) чи в пішому порядку (взимку - на лижах) по дорогах і колонних шляхах з метою виходу в призначений район або на вказаний рубіж.

Марш здійснюють у тих випадках, коли для пересування військ неможливе чи недоцільне використання будь-якого виду транспорту. Можливість застосування маршу в будь-якій обстановці, не тільки в глибокому тилу своїх військ, але і в районі бойових дій, робить його найбільш розповсюдженим способом пересування.

Під час пересування військ маршем зберігається організаційна цілісність військових формувань, створюються сприятливіші, а ніж при інших способах пересування, умови для всебічного забезпечення, надійного управління і підтримання постійної бойової готовності військ. Однак пересування своїм ходом, особливо на великі відстані, потребує великого напруження сил особового складу, перш за все механіків-водіїв і водіїв бойових машин, збільшує зношеність озброєння техніки і озброєння, витрати моторесурсів і пального.

Про здатність військ здійснювати пересування, зберігаючи бойову готовність, судять за їхніми маршовими можливостями: середньою швидкістю руху та величиною добового переходу. Величина добового переходу може бути такою: для змішаних та танкових колон – до 250 км, для автомобільних – до 300 км. Середня швидкість руху без урахування часу на привали може становити: змішаних та танкових колон – до 25 км/год; автомобільних колон – до 30 км/год.

У горах, лісово-болотяній місцевості та в інших складних умовах середня швидкість руху, залежно від характеру місцевості та стану доріг, може знижуватися до 20 км/год, а величина добового переходу - до 200 км, а інколи й менше. Під час здійснення маршу в пішому порядку середня швидкість руху може складати 4-5 км/год, на лижах – 5-7км/год. В усіх випадках марш необхідно проводити з максимально можливою в даних умовах швидкістю.

Для своєчасного та організованого початку маршу і регулювання швидкості руху колон призначаються: вихідний рубіж (пункт) та рубежі (пункти) регулювання з визначенням часу їхнього проходження – головами колон. Віддаленість вихідного рубежу (пункту) повинна забезпечити можливість витягування колон батальйонів (дивізіонів) із районів розташування військ.

Для відпочинку особового складу, приймання їжі, перевірки стану зброї, бойової та іншої техніки і технічного обслуговування під час маршу через кожні 3-4 год. руху призначають привали тривалістю до 1 год. та один привал до 2-х год. у другій половині добового переходу. В кінці кожного добового переходу призначають денний (нічний) відпочинок, а при здійсненні маршу на велику відстань через кожних 3-5 добових переходи, при необхідності, можна призначати добовий відпочинок.

Бригада здійснює марш самостійно або у складі армійського корпусу, при цьому вона може прямувати в колоні головних сил чи висуватися в передовому загоні. Бригаді здебільшого призначають один-два маршрути руху, а при дії в передовому загоні вказують напрямок дії.

Похідний порядок бригади при здійсненні маршу в передбаченні вступу в бій залежить від поставлених завдань, задуму наступного бою, кількості маршрутів та інших умов обстановки. Він повинен забезпечити проведення маршу у визначений термін часу, збереження боєздатності військ при нанесенні противником ударів високоточною та звичайною зброєю і швидке розгортання їх у бойовий порядок.

Похідний порядок бригади, яка здійснює марш у передбаченні вступу в бій, складається з передового загону (якщо він висилається), похідної охорони, загону забезпечення руху, колони головних сил та колони підрозділів технічного забезпечення і тилу.

Похідний порядок бригади на марші поза загрозою зустрічі з противником шикується з урахуванням зручності руху, досягнення великої швидкості, найменшого напруження сил особового складу та збереження бойової техніки. Склад похідної охорони та її відстань від головних сил можуть бути меншими, ніж на марші, в передбаченні вступу в бій.

Колони головних сил бригади на марші поділяються за глибиною на колони підрозділів (батальйонів, дивізіонів). Дистанція між колонами батальйонів (дивізіонів) – до 3 км, між машинами - до 50 м. Якщо вони рухаються на відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником розвідувально-ударних комплексів дистанції між машинами можуть складати до 150 м, дистанції між батальйонами (дивізіонами) в такому випадку скорочуються до 1 км.