Варіант1

1.Суть, причини, методи визначення ймовірності банкрутства.

1. Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо).

Основні причини банкрутства:

- серйозне порушення фінансової стійкості підприємства, що перешкоджає нормальному здійсненню його господарської діяльності;

- істотна незбалансованість у рамках щодо тривалого періоду часу обсягів його грошових потоків;

- тривала неплатоспроможність підприємства, викликана низькою ліквідністю його активів.

У світовій практиці виокремлюють характерні явища, які визначають імовірність банкрутства підприємства. До них належать:

• спад виробництва та виробнича нестабільність;

• критичний рівень недопустимої кредиторської заборгованості;

• стійке незадовільне значення коефіцієнтів ліквідності балансу;

• перевищення довго- та короткотермінового залучення капіталу відносно допустимих норм;

• хронічне невиконання зобов'язань перед інвесторами, кредиторами та акціонерами;

• погіршення майбутніх вигід партнерських відносин;

• вимушене залучення кредитів на завідомо невигідних умовах;

• втрата довготермінових контрактів і ринків збуту продукції.

Аналізуючи ймовірності банкрутства, виокремлюють такі групи показників:

• фінансових результатів;

• ефективності використання активів і пасивів підприємства;

• платоспроможності та фінансової стійкості;

• інвестиційної активності;

• організаційно-структурних змін в управлінні підприємством.

2. Розкрити особливості валютного регулювання меду

Валютне регулювання - це діяльність державних органів з управління обігом валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної валюти, обмеження використання іноземної валюти.

Основними об’єктами контролю є:

• регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу капіталу, репатріації прибутків, золота, грошових знаків та цінних паперів;

• обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюти;

• обов’язковий продаж державі частини одержаної іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом;

• зосередження валютних операцій в центральних або уповноважених банках;

• контроль за створенням та ліквідацією авуарів резидентів та нерезидентів-учасників валютних операцій в країні;

• контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку України та резидентів в економіку інших країн;

• здійснення декларування, попереднього дозволу, контролю або заборони в здійсненні окремих видів валютних операцій;

• обмеження ввозу-вивезення валюти та валютних цінностей через митний кордон України;

• контроль за отриманням суб’єктами підприємницької діяльності кредитів в іноземній валюті та інші.

валютне регулювання може стимулювати або стримувати економічний розвиток в країні та відповідно впливати на стан окремих секторів, галузей та підприємств, а також на місце держави на світовому ринку. Зміни ж в економіці країни та її міжнародному становищі впливають на розвиток валютних відносин, та відповідним чином коригують валютну політику, що проводиться в державі.

Валютне регулювання є однією з найбільш динамічних складових як національної, так і світової валютно-фінансових систем, визначення особливостей побудови та розвитку системи валютного регулювання в умовах ринкової трансформації економіки є важливою науковою та практичною проблемою.

Варіант 2

1. Класифікація витрат і структура вартості тур продукту

Класифікація витрат - це групування витрат за певними ознаками. Класифікація допомагає глибше зрозуміти суть витрат, вивчити порядок їх формування і мету використання.

Класифікація витрат здійснюється за наступними ознаками:

- за ступенем однорідності:

- елементні;

- комплексні;

- по динаміці щодо обсягу випуску:

- постійні;

- змінні;

- змішані;

- за способом віднесення на конкретний об'єкт калькуляції:

- прямі;

- непрямі;

- за ступенем регульованою:

- повністю регульовані;

- частково регульовані (довільні);

- слабо регульовані (задані);

- за ступенем участі у виробничому процесі:

- основні;

- накладні.

Структура ціни туристичного продукту включає такі основні елементи: собівартість, прибуток, знижки і надбавки. Собівартість туристичного продукту містить у собі таку вартість: - проїзд; - проживання (в тому числі оплату бронювання); - харчування; - трансферт (транспортного обслуговування); - екскурсійне обслуговування; - оформлення візи; - послуги турфірми.