Заснування міста

Роком виникнення Долини вважають 979 рік, коли було відкрито соляні джерела на цій території. Легенду описали отець Теокліст в 1112 році та інженер Фелікс П'єстрак в 1900 роках, який досліджував долинське солеваріння. В легенді сказано, що в цьому регіоні панував князь Андрійович, який в горах випасав овець. Та одного разу вівці попрямували до долини, де був по́тік. Спинити їх було неможливо, тому пастухи помчали за ними і натрапили на «білі» береги потоку, які були вкриті сіллю. Та після повернення додому із великими запасами солі, князь забув дорогу до долини і був змушений довго її шукати разом із князем Ратіллою. Аж після пожертви п'яти топок солі та сорока овець богу Перунувони знову змогли віднайти джерела і так почалося солеваріння на Долинщині.

Герб польського (1920–1939 рр.) періоду, перезатверджений у 2009 році

УXV столітті тут панували поляки. Повна назва міста була — «Вільне королівське місто Долина». Для правління король призначав старост, які були поляками і жорстоко ставились до корінного українського населення. Про утиски долинян старостами можна дізнатись із польських джерел. У 1434 році помираєЯгайло і Долина переходить до його сина короля Володислава III, а він призначає старостою міста Михайла Кастеляна із Бучача. Після земельної реформи місто відійшло до Жидачівського повіту, де найважливішими містами були Жидачів та Долина.

У 1525 році король Сигізмунд І надав Долині Магдебурзьке право, а також видав дозвіл на дроблення солі та паління горілки. У цьому ж столітті почала діяти у місті лікарня. Проблему опалення було вирішено досить оригінально. Згідно з указом Жигимонта ІІ Августа від 16 серпня 1553 року на користь лікарні бралося одне поліно дерева із кожного воза, що проїжджав через місто.

У 1594 році Долина була спалена та сплюндрована татарами, також був спалений і замок. У зв'язку з трагедією король Жигимонт ІІІ надав місту певні привілеї і полегшення в сплаті податків та дозволив побудувати млин на річці Турянці. Пізніше у 1622 році були спалені татарами також села Надіїв та Раків.

З 1648 року в Долині, як і у всій Україні, почалась визвольна боротьба українського народу під проводомБогдана Хмельницького. На Прикарпатті діяв великий загін повстанців, очолений Семеном Височаном. Долиняни без вагань приєднались до нього. Після штурму був взятий і зруйнований Долинський замок. Багато польського населення було перебито, але вже через рік окупанти знову повернулись. Український народ свою битву програв.

1668 році в Долині пройшло тзв. «Долинське повстання». Розпочалось воно в Рахині, коли один із польських панів хотів конфіскувати майно в селян. Повстання перекинулось через сусідні села аж в Долину. Головний штаб був у селі Тростянець, де проходив вишкіл молодих новобранців. Аж після загальної мобілізації, поляки змогли придушити збройний спротив.

XVIII-XIX століття

У XVIII столітті починається масовий рух гірського населення проти польської агресії. Повстанців називають опришками. Діяли вони невеликими, але мобільними групами. Їхнім завданням були напади на шляхту та ворожі залоги в містечках Прикарпаття. На території нашого району діявІван Довбуш, брат славного Олекси Довбуша. Місцем базування були скали біля с. Бубнище, сьогодні їх називають «Скелі Довбуша».

У 1740 році вибухає нове повстання. Старості Зельонці лише таємною втечею вдалось уникнути розправи. Після зібрання шляхти в селі Судова Вишня, було прийнято рішення найняти військо для придушення повстанців. Місто було знову потоплено в крові. У ті часи церква сприяла формуванню національної свідомості українців. Так ми знаходимо інформацію, що у 1741 році при всіх трьох українських церквах діють школи.

В 1772 році відбувся перший поділ Польщі. Австрійська імператриця Марія-Терезія висунула претензії на Галичину. І вже 13 червня 1772 року Долину було зайнято частиною австрійського війська. Однак Долиною й надалі управляв польський староста Вацлав Жевуський, який не відрізнявся від своїх попередників. У 1781 році міщани написали на нього скаргу, в якій детально розповіли про його поведінку з населенням. Староста був вигнаний і управління міста безпосередньо перейшло до австрійської адміністрації.

У 1791 році Долина була позбавлена старих привілеїв та титулу «Вільне королівське місто». Важливою подією в житті населення Галичини стало повне скасування панщини в 1848 році. Цій події передувало повстання в Угорщині та виступи в Чехії, Словаччині, Галичині та Буковині. В цьому році на престолі почав володарювати Франц-Йозеф. У 1861 році були проведені перші вибори в австрійський парламент. Долиняни проголосували за українського кандидата. Франц-Йозеф був проїздом в Долині, а біля Болехова дотепер збереглося дерево, біля якого він відпочивав дорогою.

За даними 1869 року Долинський повіт мав 2517,62 км2 і посідав перше місце у всій Галичині. В Долині проживало 6638 жителів, із них: 2076 — греко-католиків, 2135 — римо-католиків, 1980 —іудеїв та 447 — протестанти.

У 1875 році було відкрито залізницю, яка з'єднала Стрий та Станіславів,— так звану Залізницю Ерцгерцога Альбрехта. Це відкрило нові можливості для транспортування солі з Долини.

13 грудня 1886 року спалахнула сильна пожежа, яка знищила 320 осель, 2000 чоловік залишилось без житла під час сильних морозів.

В 1897 році в Галичині пройшли вибори, які ввійшли в історію під назвою «Баденівські вибори» на «честь» намісника Галичини поляка графа Казимира Бадені. Вибори відзначались брутальністю та розправами. Загинуло понад 10 українців у сутичках із жандармами. Вся прогресивна Європа їх засудила і граф Бадені змушений був подати у відставку. Ось наводимо цитату тодішньої газети «Галичанинъ» про перебіг виборів у Долині: «4 березня 1897 року староство оточене хмарою сволочі, мужиків б'ють і не пускають голосувати, а жандарми дивляться в іншу сторону… Перед староством жандарми вимагають не тільки запрошень, але і карток(бюлетенів). Хто їх не має, того не впускають або дають уже з написом „Edmund Nowrocki“… Виборець Матвій Савчин з Підбережа поклав 20 злотих перед о. Бірчаком, що отримав за голос на користь старости. Хто не хотів брати грошей, того викидали за двері». Внаслідок таких порушень був «обраний» поляк Едмунд Навроцький, який одразу ж після виборів почав поїти своїх соратників та українців-хрунів. Корчми міста були заповнені. Українським кандидатом по Долинському виборчому округу був видатний діяч Юліан Романчук. Згодом він був обраний до парламенту та посідав посаду віце-спікера рейхстагу, яка була найвищою для українця. 26 листопада 1898 року Долину спіткало нове лихо. Пожежа знищила виробничі та адміністративні приміщення сільзаводу. Багато долинян знову втратили житло та роботу. Міська влада старалась якнайшвидше відбудувати «саліни». 5 травня 1900 року долиняни святкували відбудову солеварні, яка аж до половини ХХ століття була найбільшим підприємством у місті. Ці солеварні залишились і дотепер, але в жалюгідному стані.