Система страхового пенсійного забезпечення

9.1. Страхове пенсійне забезпечення та його рівні в Україні

Страхове пенсійне забезпечення в Україні здійснюється за трирівневою системою.

Перший рівень передбачає виплату пенсій за рахунок загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Йому притаманний солідарний перерозподіл доходів між різними поколіннями людей. Воно відбувається завдяки покриттю видатків на виплату пенсій із поточних надходжень, що їх сплачують працюючі особи у вигляді страхових внесків. У світовій практиці такий варіант пенсійного забезпечення називають системою «сплачуй на ходу» (рау аз-уои-§о зузіет). Пенсійні виплати тут здійснюються за рахунок страхових внесків, які обов'язково чи добровільно сплачуються працюючими громадянами (їх роботодавцями) та акумулюються у Пенсійному фонді України. Пенсійні кошти не є об'єктом приватної власності осіб, що їх сплачують, а тому в разі їх смерті використовуються іншими учасниками фонду. Другий рівень становить накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. В її основу покладено акумулювання коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат¹.

Суть такої системи полягає у тому, що частина обов'язкових внесків до пенсійної системи накопичується у єдиному Накопичувальному фонді і обліковується на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які (та на користь яких) сплачуватимуть такі внески. Ці кошти інвестуються в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів. Управління пенсійними коштами здійснюють уповноважені компанії з управління активами. Для них ця діяльність є основною та потребує ліцензування, а вибір їх здійснюється на конкурсній (тендерній) основі. При інвестуванні пенсійних активів компанії діють згідно з вимогами законопроектів щодо напрямів інвестування ринків, на яких можна буде здійснювати інвестиції та вимог щодо диверсифікації (вкладання коштів у різні напрями) інвестиційних вкладень. Безпосереднє зберігання пенсійних активів здійснює банківська установа-зберігач, яка несе відповідальність за цільове використання цих активів. Кошти, що обліковуються на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, є їх власністю і за умови досягнення пенсійного віку (чи будь-якого іншого пенсійного ризику) використовуються особою (чи її спадкоємцями) на власний розсуд. Пенсійні виплати з Накопичувального фонду здійснюються додатково до виплат із солідарної системи.

І, нарешті, на третьому рівні перебуває система недержавного пенсійного забезпечення. Вона є складовою частиною системи накопичувального пенсійного забезпечення й ґрунтується на засадах добровільної участі у ній фізичних та юридичних осіб (крім випадків, передбачених законами), у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат¹.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

1)  пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;

2)   страховими організаціями, які укладають договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

3)  банківськими установами, що укладають договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Основу системи недержавного пенсійного забезпечення становлять недержавні пенсійні фонди, які за типами поділяються на відкриті, корпоративні та професійні.

Відкриті пенсійні фонди створюються юридичними особами, а їх учасниками стають громадяни, які добровільно перераховують до них пенсійні внески.

Корпоративні пенсійні фонди створюються роботодавцями та особами, що перебувають з ними у трудових правовідносинах. При створенні корпоративних пенсійних фондів роботодавці беруть на себе безумовне зобов'язання сплачувати додаткові пенсійні внески на користь своїх працівників, які і є учасниками цих фондів.

Професійні пенсійні фонди створюються об'єднаннями громадян або юридичних осіб за професійною ознакою. Учасниками таких фондів є громадяни, що пов'язані з ними за своєю професійною діяльністю.

Ще однією формою заощаджень у межах третього рівня пенсійного забезпечення є відкриття пенсійних депозитних рахунків у банківських установах або страхових організаціях за ініціативою певної особи.

Особи, що мають досить високі заробітки, можуть додатково до заощаджень у Накопичувальному фонді перераховувати внески до обраного ними недержавного пенсійного фонду. Крім цього, система недержавних пенсійних фондів дозволяє залучати також кошти роботодавців до формування пенсійних заощаджень їхніх працівників. Для тих роботодавців, що використовують шкідливі умови виробництва, здійснення пенсійних відрахувань на користь таких працівників поступово стане обов'язковим.

Розміри пенсії у системі недержавного пенсійного забезпечення залежатимуть від розміру страхових внесків та терміну, протягом якого ці внески накопичувались, а також від розміру отриманого на них інвестиційного доходу.

Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з усіх трьох рівнів системи пенсійного забезпечення. Право брати участь або обмеження щодо участі громадян у відповідних рівнях системи пенсійного забезпечення в Україні та отримання пенсійних виплат встановлюються відповідними законами.

Для певних категорій громадян законами України можуть визначатися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення (наприклад, пенсійне забезпечення державних службовців тощо).