12.3. Допомога малозабезпеченим

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям — це щомісячна виплата, що надається малозабезпеченим сім'ям, у яких з поважних або незалежних від них причин середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для сім'ї. Вона виплачується у грошовій формі у розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Метою призначення цієї допомоги є матеріальна підтримка малозабезпечених сімей або одиноких малозабезпечених осіб.

Право на допомогу, а також її розміри визначаються з урахуванням гарантованого рівня забезпечення прожиткового мінімуму, який визначений Законом України «Про Державний бюджет на відповідний рік». При цьому сукупний дохід сім'ї визначається відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, що затверджена наказом Мінпраці та соціальної політики, Мінекономіки, Мінфіну, Держкомстату, Державного комітету молодіжної політики спорту і туризму України від 15 листопада 2001 р.¹

Призначення цієї допомоги регулюється Законом України « Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям », прийнятим 1 червня 2000 р.²

Суб'єктом призначення цієї допомоги є малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України. її розмір визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї, встановленим на відповідний період, та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75 % прожиткового мінімуму для сім'ї.

Розмір соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму³. При цьому Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р., встановлено, що для кожної дитини, яка входить до складу малозабезпеченої сім'ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 %, а для кожної дитини, яка утримується матір'ю (батьком, усиновителем), яка не перебуває в шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), — на 20 %.

Законом України «Про статус гірських населених пунктів» від 15 лютого 1995 р. передбачено, що громадянам, які отримали статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 20 %.

При невиконанні умов призначення і виплати цієї допомоги розмір її може бути зменшений. Призначена соціальна допомога зменшується до 50 % її розміру у разі невикористання сім'єю можливостей знаходження додаткових джерел для існування.

У разі повторного подання інформації про відсутність доходів у працездатних осіб, які належать до складу сім'ї (крім осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку ЛКК, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами І групи або дітьми-інвалідами віком до 16 років та особами, які досягли 80-річного віку; осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавства про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню), а також якщо середньомісячний розмір доходів залишається меншим, ніж розмір мінімальної заробітної плати, розмір соціальної допомоги поступово зменшується при кожному наступному зверненні за її призначенням.

Соціальна допомога може призначатися без зменшення її розміру на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій. Рішення про призначення соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

У разі зменшення доходів сім'ї розмір соціальної допомоги може бути перерахований з місяця подання заяви уповноваженим представником сім'ї до закінчення строку призначення. У разі затвердження нового рівня забезпечення прожиткового мінімуму розмір соціальної допомоги перераховується без звернення уповноваженого представника сім'ї.

Така допомога призначається на 6 місяців. Одиноким особам, які за результатами медико-соціальної експертизи визнані непрацездатними і не мають інших джерел існування (не отримують доходів, крім доходів від особистого селянського господарства), вона може бути призначена на весь строк визнання особи непрацездатною. Одиноким особам, які до-сягли 65-річного віку і не мають інших джерел існування за тих самих умов, соціальна допомога може бути призначена довічно.

Соціальна допомога виплачується раз на місяць за місцем реєстрації (фактичного проживання) уповноваженого представника сім'ї державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку або перераховується на особовий рахунок уповноваженого представника сім'ї в банку за його вибором.

У разі смерті уповноваженого представника сім'ї невипла-чена за його життя соціальна допомога може бути виплачена за заявою однієї з повнолітніх дієздатних осіб, зазначених у довідці про склад сім'ї, або опікуна (піклувальника) дітей віком до 16 років, або особи, визнаної недієздатною в установленому порядку.

Законодавством встановлено випадки, коли виплата цієї допомоги припиняється. Це, зокрема, відбувається:

—  якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, — з місяця, в якому виявлено порушення;

— у разі переїзду сім'ї в іншу місцевість та настання обставин, що унеможливлюють виплату соціальної допомоги (зокрема, смерть одинокої особи), — з місяця, що настає за місяцем, в якому сталися зміни;

— за заявою уповноваженого представника сім'ї — з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.

Для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає органу праці та соціального захисту населення такі документи: заяву; документ, що посвідчує особу уповноваженого представника сім'ї; довідку про склад сім'ї; декларацію про доходи та майно; довідку про наявність та розмір земельної частки (паю).

До складу сім'ї, що звертається за призначенням соціальної допомоги, належать чоловік, дружина, рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб, а також діти, які навчаються у вищих навчальних закладах І-ІУ рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах з денною формою навчання до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства І та II груп або інвалідами І групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом І групи і здійснює догляд за ним. До складу сім'ї не належать особи, які перебувають на повному державному утриманні.

Рішення про призначення соціальної допомоги або про відмову в її наданні приймається органом праці та соціального захисту населення протягом 10 календарних днів. Відповідно до Порядку відмови в наданні державної соціальної допомоги, припинення виплати та зменшення розміру призначеної державної соціальної допомоги, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2000 р.¹ у разі прийняття рішення про відмову в наданні соціальної допомоги орган праці та соціального захисту населення письмово повідомляє про це уповноваженого представника сім'ї із зазначенням підстав відмови та порядку оскарження рішення.

Рішення про відмову у призначенні допомоги малозабезпеченим може бути оскаржено до вищого органу виконавчої влади або до суду.

Покриття витрат на виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям здійснюється за рахунок суб-венцій з державного до місцевих бюджетів.

12.4. Допомоги у зв'язку з інвалідністю

Допомог, що пов'язані з інвалідністю, є декілька видів. Серед них найважливішими є, безперечно, допомоги дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства. Вони, відповідно, поділяються на:

1) державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства І і II групи;

2)  державну соціальну допомогу непрацюючим інвалідам з дитинства III групи;

3) державну соціальну допомогу дітям-інвалідам віком до 16 років;

4)  допомогу на поховання інваліда з дитинства або дити-ни-інваліда віком до 16 років.

Законодавством визначено також систему надбавок до вказаних державних допомог. Існують надбавки на догляд за інвалідом з дитинства І групи та надбавки на догляд за дитиною-інвалід ом віком до 16 років.

Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам* право на допомогу дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства мають: громадяни нашої держави, які постійно проживають на території України; іноземні громадяни та особи без громадянства, які переселилися з інших держав на постійне проживання в Україну, та особи, які набули статусу біженців¹.

Призначення і виплата цієї допомоги регулюється Порядком надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України від ЗО квітня 2002 р.¹

Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу і пенсію, призначається державна соціальна допомога або пенсія за їх вибором. Державна соціальна допомога або пенсія інвалідам з дитинства, яких визнано недієздатними, а також на дітей-інвалідів призначається за вибором їх батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам призначається у таких розмірах: інвалідам з дитинства І групи — 100 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам з дитинства II групи — 70 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; непрацюючим інвалідам з дитинства III групи — 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам віком до 16 років — 70 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність².

Допомога призначається на кожного інваліда з дитинства чи дитину-інваліда.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства І, II груп, непрацюючим інвалідам з дитинства III групи призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

На дітей-інвалідів державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України, але не більш як до місяця досягнення дитиною-інвалідом 16-річного віку включно.

У разі зміни групи інвалідності державна соціальна допомога виплачується в новому розмірі.

У випадку смерті інваліда з дитинства або дитини-інваліда віком до 1 б років членам сім'ї або особі, яка здійснила поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі двомісячної суми державної соціальної допомоги на день смерті.

Допомога на поховання не виплачується у разі:

1)  смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім'ї або іншою особою);

2)  смерті осіб, поховання яких проводиться за рахунок коштів Державного бюджету.

Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років призначається одному з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, в тому числі інваліду III групи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також одному з непрацюючих батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику з числа інвалідів І або II групи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом.

Ця надбавка призначається за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї, в якій виховується дитина-інвалід (крім сімей опікунів і піклувальників), за б календарних місяців, що передують місяцю звернення за призначенням цієї надбавки, не перевищує прожиткового мінімуму на сім'ю.

Надбавки на догляд за дітьми-інвалідами та інвалідами з дитинства встановлюються в таких розмірах: за інвалідом з дитинства І групи — 50 % прожиткового мінімуму; за дитиною-інвалідом віком до 6 років — ЗО % прожиткового мінімуму; за дитиною-інвалідом віком від 6 до 16 років — 50 % прожиткового мінімуму.

Розмір надбавки на догляд встановлюється відповідно до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність¹.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства або дітям-інвалідам віком до 16 років призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи, яка звернулася за її призначенням.

Покриття витрат на виплату державної соціальної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Ще однією державною допомогою цього виду є допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу. Вона призначається на догляд за таким інвалідом, що є хворим внаслідок психічного розладу, за умови:

— спільного проживання з ним;

—  необхідності стороннього догляду за ним, що підтверджено висновком лікарської консультативної комісії;

— малозабезпеченості сім'ї.

Щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним надається у грошовій формі, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї є нижчим від прожиткового мінімуму для сім'ї¹.

Призначення і виплата допомоги на догляд провадиться органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання.

Розмір допомоги становить 10 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, на кожного інваліда, за яким здійснюється догляд.

Допомога на догляд надається дієздатній особі, яка зареєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з інвалідом і здійснює за ним догляд.

Необхідність постійного стороннього догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу підтверджується висновком ЛКК медичного закладу за місцем проживання інваліда¹.

Спільне проживання з інвалідом та догляд за ним можуть підтверджуватися не лише фактом реєстрації місця проживання, але і актом обстеження сім'ї органами праці та соціального захисту населення або соціальним інспектором.

Допомога на догляд призначається на 6 місяців і виплачується щомісяця. Якщо особа, яка здійснює догляд за інвалідом, є непрацюючим пенсіонером, допомога призначається на 12 місяців.

Виплата допомоги припиняється, якщо: сталися зміни у складі сім'ї у зв'язку зі смертю або зміною місця проживання інваліда І чи II групи внаслідок психічного розладу; закінчився строк установлення інвалідності і протягом місяця не підтверджено встановлення групи інвалідності, яка дає право на призначення допомоги на догляд; інвалід перебуває на повному державному утриманні або стаціонарному лікуванні впродовж повного календарного місяця.