9.2. Страхові пенсії за законодавством України

Страхова пенсія є одним із найбільш поширених видів пенсійного забезпечення. Бона може призначатися та виплачуватися особі окремо як у солідарній, накопичувальній обов'язковій та недержавній пенсійних системах, так і у кожній з трьох пенсійних систем одночасно.

У солідарній пенсійній системі передбачається виплата пенсій за віком, пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку з втратою годувальника. З накопичувальної обов'язкової системи може виплачуватись довічна пенсія або одноразова пенсійна виплата, а в системі недержавного пенсійного забезпечення особа вправі претендувати на довічну пенсію, пенсію на визначений період або ж одноразову пенсійну виплату.

Правовою основою для призначення та виплати страхових пенсій є низка законів України, серед яких найважливішими вважаються закони «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинило втрату працездатності» та «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Страхові пенсії відзначаються певними ознаками. Найбільш: характерним є, зокрема, те, що суб'єктами права на них можуть бути лише застраховані громадяни або члени їхніх сімей. Незастраховані особи не можуть отримувати страхову пенсію.

Важливою умовою призначення страхової пенсії є так званий страховий стаж особи, тобто період сплати нею (або її роботодавцем) страхових внесків до відповідного пенсійного фонду.

Характерною ознакою страхових пенсій є те, що вони виплачуються за рахунок державних та недержавних соціальних страхових фондів. У солідарній пенсійній системі здійснення пенсійних виплат проводиться з Пенсійного фонду або з Фонду загальнообов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві; у накопичувальній — за рахунок Накопичувального пенсійного фонду; у недержавній — за рахунок коштів недержавних пенсійних фондів. За загальним правилом, юридичними фактами, що зумовлюють виплату страхової пенсії, є обставини, передбачені пенсійними законами, але у певних випадках особа може додатково визначити інші юридичні факти у пенсійному контракті.

Для страхових пенсій характерним є те, що розмір їх співвідносний з середнім заробітком особи. При цьому законодавець встановив обмеження максимальної величини заробітної плати, з якої стягуються страхові внески на пенсійне забезпечення. У накопичувальній (обов'язковій та недержавній системах) розмір пенсійних виплат залежить лише від інвестиційного доходу та пенсійних активів особи.

На відміну від багатьох інших соціальних виплат, пенсійні кошти у накопичувальних пенсійних системах є приватного власністю особи. Вона може вказати майбутніх спадкоємців на випадок, якщо не зможе самостійно скористатися власними пенсійними коштами.

І, нарешті, останньою ознакою, що характеризує страхові пенсії, може вважатися можливість отримання пенсійних виплат накопичувальної системи особою одноразово.

9.3.1. Пенсії за віком

Цей вид пенсій є найбільш поширеним видом пенсійного забезпечення за солідарною пенсійною системою. Умовами призначення такої є:

1) досягнення особою загального пенсійного віку: чоловіками — 60 років, жінками — 55 років;

2)  наявність загального пенсійного страхового стажу не менше п'яти років.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено два варіанти обчислення розміру пенсії за віком, з яких особа може обирати найбільш вигідний для себе.

За першим варіантом розмір пенсії (П) обчислюється як добуток заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої нараховується пенсія (у гривнях) та коефіцієнту страхового стажу застрахованої особи (Кс). Тобто формула виглядає таким чином: П = Зп х Кс.

Другий варіант передбачає обчислення пенсії за двоскладовою формулою. У цьому разі пенсія поділяється на дві частини. Одна частина пенсії, яка припадає на період стажу до 1 січня 2004 р., визначатиметься за нормами та правилами, встановленими Законом України «Про пенсійне забезпечення», і з обмеженням пенсії максимальним розміром, який діяв на момент набуття чинності зазначеним законом. Друга частина пенсії, яка припадає на період страхового стажу після набуття чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислюється за формулою, що застосовується варіантом першим, без обмеження максимального розміру пенсії.

Частина пенсії, обчислена за період страхового стажу до 1 січня 2004 р., передбачає індексацію відповідно до визначеного порядку індексації розмірів пенсій та етапів такої індексації за період до моменту фактичного виходу на пенсію і підсумована з другою частиною пенсії, обчисленою за період страхового стажу після 1 січня 2004 р. Обидві частини пенсії за віком виплачуватимуться застрахованій особі однією сумою.

Необхідно зазначити, що відсутність обмежень максимального розміру пенсії за солідарною системою пенсійного забезпечення є дещо умовною. Адже національне законодавство використовує метод так званого непрямого обмеження максимально { можливого розміру пенсії в рамках державної пенсійної програми. Зокрема передбачено, що розмір пенсії в системі державного обов'язкового пенсійного страхування обчислюється в межах встановленої законодавством максимальної величини , заробітної плати (доходу), з якої фактично були обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду.

Обмеження максимального розміру пенсії існують майже у всіх розвинених зарубіжних державах. Так, скажімо, в Німеччині законодавчо визначений максимум заробітку, з якого стягуються страхові внески на пенсійне забезпечення; у Франції внески стягуються з усієї зарплати, але в розрахунок величини пенсії потрапляє лише певна її частина.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено також мінімальний розмір пенсій.

Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до закону, але не більше ніж 1 % мінімального розміру пенсії за віком.

За наявності страхового стажу меншої тривалості пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімальної пенсії за віком.

Особі, яка набула права на пенсію за віком, але після досягнення загального пенсійного віку виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього терміну, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, за кожний повний рік страхового стажу після досягнення загального пенсійного віку. Так, за один рік, відпрацьований після досягнення пенсійного віку, пенсія збільшується на 3 %; за два — 6,71 %; за три — 11,83 %; за чотири — 18,54 %; за п'ять — 27,07 %; за шість — 36,46 %; за сім — 46,85 %; за вісім — 58,43 %; за дев'ять — 71,19 %; за десять — 85,32 % . При цьому підвищення розміру пенсії за неповний рік пенсійного страхового стажу не здійснюється.