Pauca Verba_9

Вже в найближчому майбутньому в продуктових

магазинах можуть з’явитися досить незвичайні товари. Прості продукти харчування в готовому вигляді, будь то смажене м’ясо або картопля, салат або риба під шубою, можуть продаватися у вигляді пасти, на зразок тієї, що їдять космонавти. Відмінність в тому, що сама по собі паста, хоча і буде придатною для харчування, є лише заправним матеріалом для харчових 3D принтерів.

Їжа із 3D-принтера

Аньян Контректор з компанії Systems & Materials Research Corporation. Він розробив прототип пристрою, що створює їстівну їжу з декількох живильних компонентів. Його проект вже отримав фінансування від NASA - справа в тому, що така система стане в нагоді і в тривалих космічних експедиціях.

харчові 3D принтери, існування яких здавалося неможливим ще вчора, сьогодні стали реальністю, і цілком можливо, що вони виявляться чимось цілком буденним в найближчому майбутньому. Принцип дії харчового 3D принтера дуже схожий на принцип роботи звичайного струменевого принтера . Тільки замість картриджів з рідкими барвниками в харчовому принтері використовуються картриджі з харчовими інгредієнтами. У пам'яті принтера зберігається безліч рецептів. Щоб надрукувати блюдо, необхідно вибрати один з рецептів і натиснути на кнопку. Після цього принтер, відповідно до закладеного в нього алгоритмом, почне шарами викладати інгредієнти на робочу поверхню або на тарілку. Отриманий таким чином продукт охолоджується або запікається.

Для друку продуктів харчування з пасти потріб-

но спеціальне кухонне обладнання, зокрема спеціальний 3D принтер. На даному етапі принтери не здатні відновити зовнішній і внутрішній вигляд харчового продукту на 100%, проте вчені впевнені, що вже в найближчі кілька років такі принтери не тільки з’являться, а й стануть досить доступними для того, щоб ними могла обзавестися будь-яка сім’я.

Їжа з 3D-принтера може допомогти запобігти

глобальному голоду. Населення Землі становить 7,046 мільярда людей, і вже зараз їжі вистачає далеко не всім. Що ж буде, коли нас стане 12 мільярдів? Синтезувати звичну їжу з дешевих і поживних, але неапетитних компонентів за допомогою 3D - принтерів пропонує інженер із США.

Джерела:

http://cikave.org.ua/evryka/vcheni-vynahodyat-myaku-jizhu-yaku-budut-drukuvaty- na-3d-prynteri/

http://hitech.vesti.ru/news/view/id/2021

Дізнатися більше про існуючі моделі принтерів можна за електронною адресою:

http://www.orgprint.com/ru/wiki/pishhevye-3D-printery

Розмір гранту склав 125 тисяч доларів. Контректор

впевнений, що в недалекому майбутньому, коли населення Землі перевищить 12 мільярдів осіб. на кожній кухні стоятиме 3D-принтер, а на полицях лежати не звичні продукти, а картриджі з поживними компонентами і ароматизаторами для створення " їжі майбутнього". Термін придатності у вмісту таких картриджів складе не менше 30 днів. Це вирішить проблему з тисячами тонн зіпсуваної їжі, що викидається по всьому світу щодня, - кожен картридж можна буде встигнути використати в принтері до кінця, перед тим як міняти на новий. Теоретично ж порошки з компонентами можуть зберігатися до 30 років - це стане в нагоді космічним дослідникам майбутнього. На сьогодні 3D-принтер вже здатен "друкувати" шоколад. І аж ніяк не з розплавленого шоколаду, а з окремих компонентів - складних вуглеводів, цукрів, білків і т.д. Виробляти їх можна буде з чого завгодно, у тому числі і з дешевих природних компонентів - наприклад, яка, в принципі, різниця, отримана молекула білка з м'яса корови чи з м'яса гусениці? Якщо вам належить конкурувати за їжу з 12 мільярдами людина, то на "неапетитне" походження інгредієнтів для вашої "надрукованої" їжі, вважає творець системи, можна буде з легкістю закрити очі. Інша особливість їжі, виробленої за допомогою 3D-друку - можливість індивідуально адаптувати кожну страву під конкретного споживача . Відомо, що всім нам, в залежності від статі, віку, роду діяльності та стану здоров'я потрібні живильні компоненти в різних пропорціях. За допомогою нової технології буде просто створити рецепт, адаптований саме для вас і який повністю задовольняє всі потреби організму.

Підготувала: Юлія Бойчук

Розкажіть будь ласка коротко про дослідження якими Ви займаєтесь. В чому їхня перспектива для звичайно-

го споживача?

Наша наукова група займається дослідженням геному м’якої пшениці та вивчає шляхи передачі корисних генів (наприклад, стійкості до грибкових патогенів) від диких родичів пшениці до культурних рослин. Також ми вивчаємо наслідки таких маніпуляцій з генетичної інформацію. Нашою задачею є отримати та дослідити генотипи, збагачені на гени стійкості чужинного походження, передати їх у селекційні центри для створення нових сортів.

Скажіть будь ласка чи доводилось Вам колись у рамках Вашої наукової

діяльності працювати з-за кордоном? Якщо так, то де саме?

Підчас навчання в аспірантурі я проходив кількамісячне стажування в Німеччині, у Інституті генетики рослин Ляйбніца, відділі, що спеціалізується на роботі з генетичних

В межах якої програми Ви потрапили на це стажування (чи практику, роботу там з-за кордоном, чи важко це

було)?

Моє стажування проходило в рамках Державної програми щодо навчання та стажування студентів та аспірантів за кордоном. Для участі в цій програмі потрібно було розробити план стажування/дослідження, отримати запрошення від закордонного наукового закладу, готового мене прийняти та зібрати невеликий пакет інших документів. За активної допомоги Міжнародного відділу НаУКМА підготуватися до участі в програмі було не складно.

Ви займались тією ж тематикою що і

зараз?

Так. Своєю темою я займаюся з 4 року навчання бакалаврської програми.

Вважається що мовна проблема є однією з найбільших з якою зустрісається будь хто, хто виїздить до іншої країни. Звісно в теорії це одне, а на практиці зовсім інше. Скажіть чи важко для Вас було подолати мовний бар’єр під час

роботи?

Англійська є мовою науки в усьому світі. Навіть середній рівень володіння нею на побутовому рівні і знання наукових термінів з вашої сфери дослідження дозволить почувати себе комфортно в новому середовищі. А далі щоденна мовна практика дасть результат. В лабораторії, в який я проходив стажування, робочими мовами була англійська і німецька, якою я не володію. Технічний персонал лабораторії не володів англійською, але до якихось проблем чи непорозумінь це не призводило.

Що в чужій країні найперше впало Вам в

очі і найбільше запам’яталось?

Порядок впав в очі. Запам»яталися ціни в супермаркеті на продукти харчування, які були нижчими за українські.

Часто можна почути, що у нашій країні немає достатньої платформи для старту сучасних перспективних наукових досліджень і що все найкраще лишилось десь з-за кордоном. Скажіть чи

погоджуєтесь Ви з таким твердженням?

Не погоджуюся. Попре брак фінансування, українські науковці продовжують плідно працювати, доказом чого є публікації в престижних наукових виданнях. А крім цього, більшість сучасних перспективних наукових досліджень та проектів є міжнародними, які успішно реалізуються в Україні.

Багато хто каже що в НаУКМА досить європейська атмосфера подібна до провідних ВУЗів Світу. Як на Вашу думку, маючи досвід роботи з-за кордоом, чи дійсно це так, чи зрештою Академії

покищо чогось не вистачає щоб досягнути того найвищого рівня?

Погоджуюся з такою думкою. Але не вистачає багато чого. Наприклад, вкрай необхідна університетська електронна система за допомогою якої студенти могли би керувати своїм учбовим процесом, записуватися на курси, тощо. Вибіркові курси мають стати дійсно вибірковими, студент повинен мати більше свободи у формуванні власного навчального плану. Викладачі світових ВУЗів мають значно менше педагогічне навантаження, що дозволяє їм присвячувати більше часу науці.

Як Ви вважаєте які галузі природничих наук на сьогоднішній день є найбільш перспетивними у свєму розвитку, над-

то для України?

З біологічних це генетика і біотехнологія.

Наразі молодь часто говорить про те що багато хто прагне продовжувати навчання в іншій країні, що в такому

випадку Ви можете порадити їм?

Це правильне прагнення. На мою думку кращим для цього варіантом є PhD програми, оскльки вони поєднують навчання, наукову діяльність і роботу.

Дуже часто від молодших курсів можна почути такі запитання як: «Коли слід визначатися із тематикою своєї наукової роботи?» чи «Як із того океану різноманітних галузей відшукати ту що найбільше підходить для тебе самого?» і зрештою «Що робити якщо раніше ти займався однією тематикою, а потім різко змінив її на іншу, чи погано це?». Що в такому випадку Ви можете порадити студентам які тільки починають обирати для се-

бе науковий шлях?

Пораджу те, що радили мені мої старші колеги, а саме підчас навчання в університеті цікавитися різними науковими темами

іобов’язково відвідувати лабораторії, для того щоб побачити все на власні очі і відчути ситуації зсередини. Можна писати курсову і проходити практику в одному місці, а виконувати бакалаврську і магістерську в іншому. Нічого поганому в цьому немає, навпаки, це розширюватиме ваш світогляд

іврешті допоможе визначитися.

Розмовляла: Анастасія Кирієнко

Протягом багатьох століть людина не перестає захоплюватися можливостями свого мозку. У 6 ст. до н.е. грецький лікар і мислитель Алкмеон, що жив на півдні Апеннінського півострову,асоціював розумову діяльність з головним мозком (Арістотель, на відміну від нього,наполягав,що за розумову діяльність відповідає серце). Пізніше, в 3 ст. до н.е., грецький анатом Герофіл (335-280рр.до н.е.) вперше почав препарувати органи людини і порівнювати їх з відповідними органами тварин.

Вивчаючи будову головного мозку,греки давали його відділам назви, відображаючи їх форму або фактуру;так гіпокамп по-грецьки означає “морський кінь”, а кора головного мозку ззовні схожа на кору дерева. Грецькі назви чи їх буквальний переклад широко застосовується і нині.

Пізніше вчені дослідили, що головний мозок, як і інші органи та тканини людського тіла, складаються із клітин. Тим не менш, деякі подробиці функціонування цього дивовижного органу були виявлені лише відносно недавно: більш того, багато механізмів функціонування головного мозку і зараз залишаються великою таємницею.

Клітини головного мозку

Перші дослідники головного мозку зіткнулися з перешкодами у вивченні свого об’єкта. Так, кількість нейронів, із яких складається головний мозок, просто величезна і в середньому складає не менше 100 мільярдів. Велика кількість нейронів обумовлює їх надзвичайну мініатюрність:ширина типового нейрону складає від п’яти до ста десятитисячних міліметрів,а це означає ,що побачити нервову клітину неозброєним оком неможливо. Не дивно,що дослідження головного мозку так довго були практично безрезультатними.

Винайдення мікроскопа у 1590р. дало поштовх бурхливого розвитку нейробіології – науки,що вивчає головний мозок та інші відділи нервової системи. Трохи пізніше, в 1875р., італійський анатом і цитолог Камілло Гольджі (1843-1926) відкрив метод, який дозволяє з допомогою срібла зафарбувати клітини головного мозку в чорний колір, ізолюючи групи нейронів. Гольджі відкрив, що нервові клітини не з’єднані між собою безпосередньо, а розділені невеликими щілинами (синапсами).

Іспанський лікар і гістолог Сантьяго Рамон -і- Кахаль(1852-1934), використавши метод фарбування Гольджі, з’ясував, що розміщення нейронів головного мозку не випадкові, а є впорядкованими: вченому вдалося ізолювати окремі нейрони і вивчити нейронну передачу нервових імпульсів. У 1906 році Рамон-і- Кахаль і Гольджі були разом нагородженні Нобелівсь-

Камілло Гольджі Сантьяго Рамон -і-Кахаль

Але навіть після цього не вдалося подолати перешкоди на шляху розвитку нейробіології. Були досягнуті суттєві успіхи у вивченні будови мертвих тканин головного мозку, але для виявлення механізмів його функціонування нейробіологам потрібно було «проникнути всередину» живого органу. В 1895р. науковий світ був вражений великим відкриттям німецького фізика Вільгельма Конрада фон Рентгена (1845-1923). Рентгеноскопія вперше дала змогу зазирнути всередину живого організму, не пошкоджуючи його, і виявилася першим методом,що дозволив вивчати діяльність головного мозку.

Ангіограма внутрішньої сонної артерії в нормі в бічній проекції

Комп’ютерна осьова томографія

На жаль, рентгенографія дозволяє отримати лише двохмірну картинку головного мозку. Але в 1973 році був винайденій прилад на основі рентгенівського випромінювання, здатний формувати трьохвимірне зображення частин тіла. Метод, заснований на використанні цього приладу, дістав назву комп’ютерної осьової томографії (КОТ).

КОТ знімки голови

Впроцесі дослідження КОТ камера обертається навколо голови пацієнта, а її сигнали опрацьовуються комп’ютером. В результаті одержують ряд зображень, що показують поперечні «зрізи» головного мозку. Об’єднавши їх , отримують деталізоване трьохвимірне зображення, на якому можна розрізнити сіру та

білу речовину , спинномозкову рідину (ліквор), а також виявити пухлини і внутрішні кровотечі.

Між тим, пошуки других методів для вивчення функціонування мозку не припинялися. В 1875 році англійський фізик Річард Кейтон вперше зафіксував «слабкі потоки», генеровані корою головного мозку. В 1924 році німецький фізик і психіатр Ганс Бергер (1873-1941) вперше використав ритмічні електричні імпульси мозку при діагностиці епілепсії, пухлин і деяких інших захворювань. В 1929 році Бергер створив прилад – електроенцефалограф, котрий фіксував електричні випромінювання головного мозку з допомогою чисельних електродів,прикріплених до голови пацієнта.

З допомогою енцефалографа дослідники встановили, що під час сну головний мозок зберігає свою активність та диференціювали ділянки, що відповідають за абстрактні психічні процеси: почуття, спогади та мислення.

Позитронно-емісійна томографія

Відкриття методу позитронно-емісійно томографії (ПЕТ) дозволило вченим отримати електронне відображення активності головного мозку. В подібних дослідженнях речовина, що містить радіоактивні ізотопи Фтору18 вводиться в артерію пацієнта.

Проникнувши з током крові до головного мозку, молекули цієї синтетичної речовини розкладаються, а ізотопи фтору і вивільняють позитивно зарядженні позитрони. Гамма-випромінювання, що виникає при взаємодії позитронів з електронами сусідніх атомів, фіксується сканером. Таким чином отримують серію знімків головного мозку.

Нормальна робота головного мозку неможлива без енергії, зокрема, одержуваної при розкладі глюкози. Незважаючи на майже повну ідентичність молекул глюкози і молекул препарату що містить радіактивний ізотоп Фтору, його метаболізм в мозку протікає інакше і супроводжується накопиченням у визначених областях мозку. Отримане зображення дозволяє розрізнити ділянки с високою і низькою радіоактивністю і оцінити таким чином активність ділянок.

ПЕТ застосовують в медицині при діагностиці енергетичних процесів у організмі і розподілі продуктів метаболізму в тканинах ураженого та здорового головного мозку.

Магніто-резонансна томографія

Серед методів дослідження варто відмітити магнітно-резонансну томографію (МРТ), що дозволяє одержати кольорове трьохвимірне зображення головного мозку. Принцип методу ґрунтується на реєстрації випромінювання тканинами органа протонів (ядер Гідрогену), з використанням явища ядерномагнітного резонансу. Спеціальний прилад створює сильне магнітне поле, котре ініціює протонне електромагнітне випромінювання.

Знімок МРТ головного мозку

Схематичне зображення приладу МРТ

Роком відкриття МРТ вважають 1973 рік, не дивлячись на те, що ще в 1960 році радянський вчений В.А.Іванов запропонував спосіб дослідження тканин і органів з використанням ядерно-магнітного резонансу. Однак, офіційними винахідниками МРТ прийнято вважати Пітера Менсфілда та Пола Лотербурга, котрі за свій внесок в науку отримали Нобелівську премію в 2003 році.

Доречі, назва «Магнітно-резонансна томографія» закріпилася з 1986 року після катастрофи в Чорнобилі: фобія радіації серед населення унеможливила використання слова «ядерний» в назві медичного апарату.

Джерела:

http://molbiol.ru/forums/lofiversion/index.php/

t104904.html http://www.km.ru/bolezni-i-ikh-lechenie/2011/08/25/moe-

zdorove/magnitno-rezonansnaya-tomografiya-dlya- kogo-i-zachem

Довідник «Древо познания», стаття «Строение моз-

га», ст..485-488.

Підготувала: Наталія Лейченко

Нашому Всесвіту більше 13 млрд. років і він сповнений планет, зірок та інших небесних тіл, що знаходяться у постійній динаміці свого розвитку. Зорі, подібно до організмів проходять свій еволюційний шлях розвитку: вони народжуються, ростуть і розвиваються збільшуючись у масі та у розмірах, старіють з часом і зрештою вмирають. Раніше вважалось, що утворення зірок є доволі тривалим явищем, що за чамом є непорівнюваним із тривалістю існування людства Так, припускалось, що цей процес відбувається дуже повільно що в межах життя людини він фактично не відбувається. Останніми роками були отримані вражаючі фотознімки ділянки неба, що входить до складу Великої Туманності Оріона, де протягом декількох років з'явилося невелике скупчення зірок. На знімках 1947 р. в цьому місці було видно групу з трьох зіркоподібних об'єктів. До 1954 р. деякі з них стали довгастими, а до 1959 р. ці довгасті утворення розпались на окремі зірки - вперше в історії людства люди спостерігали народження зірок. Цей випадок безсумнівно підштовхнув на думку, про те що процес народження деяких зірок відбувається набагато швидше, ніж раніше вважалось. Важко відповісти на питання, чи це є чіткою закономірністю, що стосується всіх зірок чи це скоріше було випадком. Остаточних висновків про це не можна робити, однак в своїй більшості вчені-астрономи схиляються до твердження, що процес утворення зірки є доволі тривалим процесом.

В еволюційному розвитку зірки можна виділити декілька основних етапів: глобула, протозірка, зірка як така, червоний гігант та білий карлик. Основними параметрами зірки, що є важливими є хімічний склад та маса. Зірки народжуються із різними масами і вони можуть володіти різним хімічним складом. Тривалість життя зірки залежить від її маси.

Онтогенез зірки починається зі скупчення газу та пилу. Так, фактично із нічого за відповідних умов виникає все. Газово-пилові хмари утворюють глобулу. В свою чергу, небесна глобула являє собою динамічну структуру, в якій постійно відбувається переміщення газу та пилу. Глобула виглядає як чорна нерівна пляма, що постійно піддається зовнішньому тиску який чинить випромінювання від інших зірок. Початковий діаметр таких глобул може сягати декілька світлових років.

З часом під дією зовнішнього тиску діаметр глобули зменшується. Газ і пил стискаються, формуючи внутрішнє ядро майбутньої зірки, водночас з тим паралельно із утворенням ядра відбувається збільшення гравітаційного поля навколо нього що притягує все нові і нові частинки пилу тим самим сприяючи постійному його ущільненню. Частинки що знаходяться зовні глобули під дією гравітації її ядра набувають здатності падати до її центру. Відомо що глобула величезна, не менш світлового року в діаметрі. Це означає, що відстань від її зовнішньої межі до центру може перевищувати 10 трильйонів кілометрів. Теоретично, якщо частинка від краю глобули почне падати до центру з швидкістю небагато меншою 2км/с, то центру вона досягне тільки через 200 000 років. Однак, спостереження показують, що швидкості руху газу і пилових частинок насправді значно більше, а тому гравітаційне стиснення відбу-

Протозірка (Турбулентна система космічного пилу та газу)

Падіння речовини до центру глобули супроводжується доволі частими зіткненнями частинок між собою і переходом їх кінетичної енергії в теплову. Наслідком такого явища є те що температура глобули поступово зростає. Таким чином, глобула переходить до наступного етапу свого розвитку і стає протозіркою починаючи світитися, оскільки енергія руху частинок перейшла в тепло, і нагрівала пил і газ. У цій стадії протозірку ледве видно, оскільки основна частка її випромінювання припадає на далеку інфрачервону область. Енергія що постійно виділяється у термоядерних реакціях підтримує температуру і внутрішній високий тиск. Температура зростає і протозірка поступову починає світитися все яскравіше і яскравіше переходячи до стадії зірки.

Зліва Сонце, зправа Сонце через 6 млр років коли ймовірно воно стане білим карликом (співвідносність розмірів)

Зірка характеризується постійним поступовим збільшенням температури свого ядра та збільшенням яскравості свого випромінювання. Загалом, вона являє собою гігантське небесне розжарене тіло у середині якого постійно відбуваються різноманітні термоядерні реакції із виділення колосальної кількості тепла. Прикладом зірки є Сонце. Зірки бувають різними: гіганти і карлики, поодинокі і подвійні.

Наступний етап життя зорі є спалювання внутрішніх запасів водню (точніше буде сказати його перетворення на гелій). Коли в надрах зірки закінчується водень, припиняються певні термоядерні реакції, зменшується температура та, відповідно, тиск у ядрі. Гідростатична рівновага порушується і відбувається стискання ядра. Це призводить до зростання його густини та температури, і коли температура досягає приблизно 100 мільйонів К, знову починаються термоядерні реакції, але вже за участі гелію (його перетворення на вуглець). В цей період структура зірки змінюється. Її світимість значно зростає, зовнішні шари розширюються, а температура поверхні зменшується. Таким чином зірка переходить до наступного етапу свого розвитку, а саме стає червоним гігантом.

Схематична будова зірки із зазначенням термоядерних перетворень які відбуваються у її надрах (Рух перетворень у напрямку від зовнішнього шару до внутрішнього)

Зліва Сонце – зправа червоний гігант (співвідносність розмірів)

Завершальним етапом онтогенезу зірок є перетворення їх на білих карликів. Білі карлики характеризуються малою масою і низькою температурою (на завершальному етапі). Найвідомішим з них є Сіріус В.

Цікавим є парадокс маси, так, спочатку кожен сантиметр цього білого карлика випромінює в чотири рази більше енергії, ніж квадратний сантиметр поверхні Сонця. Так, щільність білого карлика майже в 100 000 разів перевищує щільність води. Кубічний сантиметр цієї речовини на Землі важив би 100 кг, а 0,5 л такої речовини - близько 50 т.

Виникає питання як можна «запакувати» 100 кг у кубічний сантиметр простору і якою ж буде щільність речовини в такому випадку. Відповідь полягає у тому, що коли в результаті високого тиску речовина максимально стискається проявляється інший тип тиску, а саме «вироджений тиск» . Він виникає при сильному стисненні речовини в середині зірки. Саме стиснення, а не високі температури є причиною виродженого тиску. Унаслідок сильного стиснення атоми виявляються настільки щільно упакованими, що електронні оболонки починають проникати одна в іншу.

Вважається що в початковій фазі, коли білий карлик ще досить гарячий, швидкість охолоджування невелика. Коли надра білого карлика достатньо остигнуть, вони затвердіють. І зірка перетвориться на так званого чорного карлика (холодне небесне тіло). Фактично це є кінцевий етап розвитку зірки і вона помирає.

Джерела: https://sites.google.com/site/sajtprozorii/home http://ukrbukva.net/4324-Evolyuciya-zvezd.html http://chandra.harvard.edu/xray_sources/white_dwarfs.html

h t t p : / / g e n e s i s m i s s i o n . j p l . n a s a . g o v / s c i e n c e / mod3_SunlightSolarHeat/FusionChemistry/

Матеріал підібранний: Анастасією Кирієнко.

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Лускокрилі (Lepidoptera), родина — Пістрянки (Zygaenidae), рід Zygaena. Один з 101 видів роду; один з 18 видів роду у фауні України.

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Ареал виду та його поширення в Україні: Пд. райони Центра-

льної та Сх. Європи, Пн. Кавказ, Мала Азія та Близький Схід. В Україні останніми роками знайдений у Криму, Запорізькій, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Харківській, Полтавській, Черкаській, Київській, Житомирській, Чернігівській, Вінницькій та Одеській обл. До 1940 р. вид спостерігався також у Миколаївській, Чернівецькій та Івано-Франківській обл.

Чисельність і причини її зміни: Низька, з невеликими коливан-

нями в окремі роки. В більшості біотопів зустрічаються поодинокі особини.

Причини зменшення чисельності: ураження гусені природни-

ми паразитами Cotesia zygaenarum (Marshall) та скорочення місць перебування через господарську діяльність.

Особливості біології та наукове значення: Дає 1 генерацію на рік. Метелики денні, активний літ — у липні–серпні. У кладці 10–35 яєць, яйце розвивається 6–12 днів. Гусінь живиться листям миколайчиків (Eryngium campestre L.), заляльковується в кінці червня — липні у веретеноподібному жовтувато-сірому «пергаментному» коконі. Фаза лялечки триває 12–17 днів, зимує гусінь. Місця перебування — ділянки цілинного степу, яри, низькогірські трав’янисті схили. Наукове значення: може бути використаний у якості індикаторного виду для екологічних досліджень.

Морфологічні ознаки: Розмах крил — 25–32 мм. Переднє крило чорне з червоними плямами, що злилися; плями без жовту- вато-білого обрамлення. Заднє крило червоне з чорним зовнішнім краєм. Черевце чорне із широким червоним паском (на 4–5 сегментах).

Режим збереження популяцій та заходи з охоро-

ни: Охороняється у Канівському, Дніпровсько Орельському, Карадазькому та деяких інших природних заповідниках. Треба зберігати ділянки цілинного степу, заборонити випасання худоби та викошування трав у місцях, де виявлено особини виду.

Господарське та комерційне значення: Відомостей немає.

Самець

Самка

Гусениця

Джерела: http://redbook-ua.org/item/zygaena-laeta-hbner/ http://www.lepidoptera.eu/show.php?ID=3893