9. Облік податку на прибуток та розподілу прибутків корпорації

Податкова система визначається і регулюється законодавством кожної країни. Ефективність її можна оцінити двома чинниками: забез­печення надходження доходів у державний бюджет на загальнодержавні цілі та стимулювання виробництва п інших видів діяльності підприємств, організацій, установ, галузей.

Важливим питанням є визначення об’єкта оподаткування, іншими словами — з якої суми прибутку стягується податок. Міжнародна практика свідчить, що завжди є різниця між сумою прибутку підприємства, що ви­тікає з даних бухгалтерського обліку і відображається у фінансовій звіт­ності, та сумою прибутку для цілей оподаткування. Бухгалтерський облік не залежить і не повинен залежати від податкової системи. Він організу­ється на основі загальноприйнятих принципів обліку, які є постійними, і саме за цими принципами відображається формування фінансових ре­зультатів. Податкова політика може періодично змінюватись і зале­жати від багатьох чинників: рівня соціально-економічного розвитку, ме­ти, яка ставиться державою перед податковою системою тощо. І це ціл­ком нормальне явище.

Досвід інших країн свідчить, що це питання може вирішуватись корек­тно – через позасистемне коригування суми прибутку, одержаного за да­ними фінансового обліку, до суми для цілей оподаткування, виходячи з вимог чинного податкового законодавства.

В усіх країнах застосовується авансова система виплат податку на прибуток у державний та місцевий бюджети, яка встановлюється державою і, звісно, є релевантною. Наведено для прикладу практику Франції.

Французькі акціонерні товариства здійснюють протягом року чотири авансові виплати податку на прибуток.

Авансові виплати податку на прибуток відображаються в обліку таким бухгалтерським записом:

Д-т рах. “Розрахунки з бюджетом” (субрахунок “Розрахунок з бюджетом по податку на прибуток”)

К-т рах. “Рахунок в банку”

Наприкінці звітного періоду (рік N), виходячи з фактичної суми дер­жаного прибутку, скоригованого для цілей оподаткування. визначають ре­альну суму податку на прибуток. В нашому прикладі сума податку за рік: 102000 євро. Було сплачено протягом року: 76000 євро. Залишилось сплатити: 102000 – 76000 = 26000 євро.

Наприкінці року на річну суму податку на прибуток підприємство зробить, такті запис:

Д-т рах. “Витрати по податку на прибуток”

К-т рах. “Розрахунки з бюджетом

(по податку на прибуток)”

Сума прибутку після сплати податку становить чистий прибуток корпорації, що залишається в її розпорядженні. Чистий прибуток використовується на виплату дивідендів та на інші цілі, передбачені статутом кор­порації та законодавством країни. Серед них – створення спеціальних резервів: фінансового (легального) резерву, статутного резерву, деяких факультативних резервів.

Розмір фінансового (легального) резерву регулюється державою. У Франції, наприклад, акціонерні товариства зобов’язані відраховувати в цей резерв щорічно 5% чистого прибутку, доки він не досягне 10% ста­тутного капіталу. Інші резерви створюються згідно зі статутом та за рі­шенням загальних зборів акціонерів. Невикористаний прибуток перерахо­вується на рахунок “Нерозподілений прибуток” і складає частину власно­го (акціонерного) капіталу, наприклад:

• Фінансовий (легальний) резерв – 5% чистого прибутку.

• Дивіденди акціонерам – 6% статутного капіталу.

• Статутний резерв – 20% чистого прибутку після відрахувань у легальний резерв і на дивіденди.

• Загальні збори акціонерів вирішили виділити додаткову суму прибут­ку на дивіденди з тим, щоб вони досягли 20 євро на акцію, а також ство­рити факультативний резерв розміром 20000 євро.

• Решту чистого прибутку залишити нерозподіленим.

За результатом розподілу чистого прибутку звітного періоду буде зроблено такий бухгалтерський запис:

Д-т рах. “Фінансові результати звітного періоду”

К-т рах. “Легальний резерв”

К-т рах. “Статутний резерв”

К-т рах. “Інші резерви”

К-т рах. “Акціонери-Дивіденди до сплати”

(60000 + 40000)

К-т рах. “Нерозподілений прибуток”

Можливі випадки, коли корпорація може реінвестувати всю суму чис­того прибутку задля розширення господарської та фінансової діяльності.