33. Підготовка та порядок розгляду справи апеляційним судом.Повноваження суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач протягом десяти днів з дня отримання справи, з метою підготовки її до розгляду, вчиняє комплекс процесуальних дій, передбачених ст. 301 ЦПК.

   Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів. Дійшовши висновку щодо вчинення усіх необхідних підготовчих дій, готовності справи до розгляду, колегія суддів призначає справу до розгляду. За необхідності колегія вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій.    ЦПК містить норму, що встановлює строк призначення справи до розгляду в апеляційному судді, відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦПК, справа має бути призначена у розумний строк, але не пізніше п’ятнадцяти днів після закінчення дій підготовки справи до розгляду.    Процесуальний порядок розгляду справи апеляційним судом здійснюється за правилами, встановленими для розгляду справ судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, передбаченими для апеляційного провадження (ч. 1 ст. 304 ЦПК). Так, у призначений для розгляду справи час головуючий відповідно до ст. 163 ЦПК відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься.

   Необхідно підкреслити, що процесуальні наслідки неявки в засідання суду апеляційної інстанції не співпадають з наслідками неявки осіб, які беруть участь у справа, у суді першої інстанції. Це зумовлено специфікою завдань, що стоять перед судом першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Особи, які беруть участь у справі, не зобов’язані з’являтись на слухання справи, але повинні бути повідомлені про час її слухання для того, щоб вони могли реалізувати відповідні процесуальні права. Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.    Заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі, розглядаються судом після того, як буде заслухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановлюється ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню.    Якщо у судове засідання викликався експерт, то йому роз’яснюються права та обов’язки. Він попереджається під розписку про кримінальну відповідальність, дає присягу.

   Далі суд переходить до розгляду справи, який розпочинається доповіддю судді-доповідача. Зміст доповіді встановлений ч. 2 ст. 304 ЦПК. У ній зазначаються:    1) зміст рішення (ухвали), яке оскаржено;    2) доводи апеляційної скарги;    3) межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення (ухвали), встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

   Після доповіді головуючий повинен з’ясувати, чи підтримує особа, яка подала апеляційну скаргу, свої вимоги, чи не відмовляється вона від поданої апеляційної скарги та чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою. У суді апеляційної інстанції діє принцип диспозитивності, а тому позивач має право відмовитись від позову (ст. 306 ЦПК).

   Закінчивши з’ясування обставин і перевірку їх доказами, апеляційний суд надає особам, які беруть участь у справі, можливість виступити у судових дебатах в такій послідовності, в якій вони давали пояснення. Апеляційний суд може обмежити тривалість судових дебатів шляхом оголошення на початку судового засідання часу, який відводиться для судових дебатів. При цьому кожній особі, яка беру участь у розгляді справи в апеляційному суді, надається однаковий проміжок часу для виступу.    Після закінчення дебатів суд переходить до нарадчої кімнати для постановлення ухвали, ухвалення рішення. У разі потреби під час розгляду справи може бути оголошено перерву або розгляд її відкладено.

Повноваження суду апеляційної інстанції –це сукупність його прав та обов’язків, пов’язаних із здійсненням встановлених законом процесуальних дій щодо рішення (ухвали), суду першої інстанції, що не набрало законної сили та є предметом перевірки за апеляційною скаргою. Вони визначені ст. 307 ЦПК.

   За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:    1) відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін;    2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;    3) змінити рішення;    4) скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляду;    5) повністю або частково скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.    Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а рішення залишає без змін, якщо визнає, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіряючи рішення суд апеляційної інстанції може виявити окремі порушення, допущені судом першої інстанції, проте які не впливають на правильність ухваленого рішення. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 308 ЦПК не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.    Суд апеляційної інстанції вправі скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення або змінити у відповідності до підстав, передбачених у ст. 309 ЦПК. Підставами для здійснення вказаних повноважень виступають:    1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;    2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;    3) невідповідність висновків суду обставинам справи;    4) порушення норм матеріального або процесуального права.    Неповне з’ясування судом обставин справи полягає в тому, що суд не встановив всіх юридичних фактів передбачених нормою матеріального права, наявність чи відсутність яких впливає на остаточне вирішення справи, або дослідив факти не передбачені такою нормою.    Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, має місце у випадку безпідставних припущень щодо обставин, що здійснюються судом на свій розсуд не дивлячись на те, що вони не підтверджені зібраними по справі доказами, на підставі недостовірних, суперечливих, недопустимих доказів.    Невідповідність висновків суду обставинам справи має місце в тих випадках, коли суд на підставі встановлених фактів зробив неправильний висновок про взаємовідносини сторін.    Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими у випадку:    1) застосування закону, який не поширюється на ці правовідносини;    2) незастосування закону, який підлягає застосуванню.    Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення лише у тому випадку, коли це порушення призвело до неправильного вирішення справи.    Апеляційний суд скасовує рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду за наявності підстав, визначених ст.ст. 205, 207 ЦПК. У випадку ухвалення судом першої інстанції законного і обґрунтованого рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи – сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для застосування вищевказаних положень.    Суд апеляційної інстанції вправі також скасувати рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції у випадку, коли допущені судом першої інстанції помилки не можуть бути виправлені при розгляді справи в апеляційному порядку. Рішення суду у відповідності до ст. 311 ЦПК підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:    1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;    2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу;    3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;    4) суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі;    5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.    Висновки і мотиви скасування рішення судом апеляційної інстанції є обов’язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.    У відповідності до ч. 2 ст. 307 ЦПК суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції має право:    1) відхилити апеляційну скаргу і залишити ухвалу без змін – коли суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону;    2) змінити ухвалу, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу з цього питання – у випадку вирішення судом першої інстанції вказаного питання з порушенням норм процесуального права або якщо при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;    3) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції – якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.