- •Поняття та види доказів.
- •Поняття, предмет та етапи доказування.
- •Факти, які не потребують доказування.
- •Оцінка судових доказів.
- •Засоби доказування.
- •Забезпечення доказів.
- •Поняття та значення позовного провадження. Поняття, види та елементи позову.
- •Способи захисту відповідача від заявленого позову.
- •Забезпечення позову.
- •Відкриття провадження у справі як стадія цивільного процесу. Передумови права на пред’явлення позову.
- •Процесуальний порядок відкриття провадження у справі. Відмова у відкритті провадження у справі. Наслідки пред’явлення позову до суду.
- •Повернення позовної заяви. Залишення заяви без руху.
- •Підготовка справи до судового розгляду як стадія цивільного процесу. Процесуальний порядок підготовки цивільних справ до судового розгляду.
- •Судові виклики та повідомлення.
- •Судовий розгляд як стадія цивільного процесу. Судове засідання як процесуальна форма розгляду та вирішення цивільної справи.
- •Розгляд справи по суті як частина судового засідання. Допит свідків. Дослідження письмових та речових доказів. Дослідження висновку експерта.
- •Судові дебати і ухвалення та оголошення рішення суду як частини судового засідання. Окрема думка судді.
- •Перерва в судовому засіданні. Відкладення розгляду справи. Зупинення провадження в справі.
- •Закриття провадження в цивільній справі. Залишення заяви без розгляду.
- •Поняття, суть та види судових рішень (постанов).
- •Вимоги до рішень суду.Законна сила рішення суду.
- •Усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив.Ухвали суду першої інстанції.
- •Поняття та особливості заочного розгляду цивільної справи.
- •Поняття та особливості наказного провадження.
- •Розгляд справи у порядку наказного провадження.
- •Судовий наказякособлива форма судового рішення (постанови).
- •Поняття та значення окремого провадження. Загальні правила розгляду та вирішення справ окремого провадження.
- •Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
- •Визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
- •Суть та значення апеляційного провадження. Право апеляційного оскарження та процесуальний порядок його реалізації.
- •Підготовка та порядок розгляду справи апеляційним судом.Повноваження суду апеляційної інстанції.
- •Суть та значення касаційного провадження. Право касаційногооскарження та процесуальний порядок його реалізації.
- •Порушення касаційного провадження, підготовка та розгляд справи судом касаційної інстанції. Повноваження суду касаційної інстанції.
- •Поняття та особливості провадження у зв'язку з винятковими обставинами.
- •Поняття та особливості провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами.
- •Виконання судових рішень як стадія цивільного процесу.
- •Судовий контроль за виконанням судових рішень.
- •Відновлення втраченого судового провадження: порядок, підсудність та зміст заяви, особи, які мають право звертатися до суду із заявою про відновлення провадження, розгляд справи.
- •Поворот виконання.
- •Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів: форма і зміст заяви, підстави для скасування рішення третейського суду.
- •Провадження у справах про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів: форма і зміст заяви, підстави для відмови у видачі виконавчого листа.
- •Поняття та джерела міжнародного цивільного процесуального права. Підсудність цивільних справ з іноземним елементом. Підготовка та розгляд справи.
- •Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню.
- •Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
- •Провадження у справах за участю іноземних осіб.
-
Поняття та особливості наказного провадження.
Наказне провадження є новим вид провадження у цивільному процесі, який не був притаманний українському цивільному процесу. Подібним до судового наказу було винесення постанови суду про стягнення аліментів відповідно до ст. 83 КпШС у редакції Указу Президії Верховної Ради УРСР від 01.03.1985 р. Наказне провадження – це спрощений вид провадження у справах по вимогах, які мають очевидно достовірний характер. Його ще можна назвати непротокольним, оскільки хід провадження не фіксується у протоколах чи інших процесуальних документах (журналі судового засідання чи ін.). Цей вид провадження не є свідченням відсутності спірних правовідносин між сторонами, однак в силу очевидності права вимоги заявника відсутній спір про наявність самого права. Справи наказного провадження визначені законом виходячи з вимог процесуальної економії. Тобто, у деяких справах вимоги, які пред’являються до суду, можуть бути розглянуті на відміну від загальної цивільної процесуальної форми. Справи, які відносяться до наказного провадження, порядок їх розгляду, видачі та скасування судового наказу визначені ст.ст. 95-106 ЦПК. Предметом розгляду у справах наказного провадження є вимоги: 1) які ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі; 2) про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; 3) про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника (ст. 96 ЦПК). Цей перелік не є вичерпний і може бути розширений законом. Особами, які беруть участь у справі, у наказному провадженні є заявник та заінтересовані особи, а також їхні представники. Не виключається можливість участі у процесі органів та осіб, визначених ст. 45 ЦПК. Заявником виступає особа, яка звертається до суду із заявою про видачу судового наказу і якій належить право вимоги, що є предметом судового вирішення – стягувач. Заінтересованою особою виступає особа, з якої слід стягнути грошові кошти чи витребувати майно для погашення вимоги заявника, – боржник. Вирішення справи у порядку наказного провадження стосується видачі судового наказу – судового рішення особливої форми. Судовий наказ відповідно до ст. 95 ЦПК є виконавчим документом і підлягає виконанню за правилами, встановленими законодавством про виконавче провадження. Отже, наказне провадження – це вид провадження у цивільному судочинстві, в якому судом вирішується справа про стягнення з боржника на підставі судового наказу грошових коштів або витребування майна без проведення судового засідання на користь особи, яка має право вимоги.
-
Розгляд справи у порядку наказного провадження.
Для видачі судового наказу до суду подається заява, зміст, форма та порядок подання якої визначений загальними правилами з доповненнями та винятками, обумовленими особливостями провадження. Заява, підписана заявником чи його представником, подається у письмовій формі з додаванням копій по числу боржників, а також документів, які підтверджують вимоги заявника. За змістом заява про видачу судового наказу повинна містити: 1) найменування суду, в який подається заява; 2) ім’я (найменування) заявника та боржника, а також ім’я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; 3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 4) вартість майна у разі його витребування (ст. 98 ЦПК). Згідно із ст. 99 ЦПК заява оплачується судовим збором у розмірі п’ятдесяти відсотків ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження. Після отримання заяви про видачу судового наказу, суд може винести одне із таких рішень: - повернути заяву про видачу судового наказу; - відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу; - видати судовий наказ. Повертається заява про видачу судового наказу у випадках, коли подана до суду заява не відповідає вимогам щодо змісту та форми, порядку подання, оплати судового збору і заявник не усунув вказаних недоліків у строк, встановлений судом у порядку ст. 121 ЦПК. Така ухвала відповідно до ст. 101 ЦПК не перешкоджає повторному зверненню до суду із такою ж заявою. Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу якщо вимога, яка міститься у заяві не входить до вимог, щодо яких може подаватися заява про видачу судового наказу. Підставою для відмови у прийнятті заяви є також наявність спору про право, який випливає із заяви та документів, поданих до суду. Тобто, відсутня очевидність вимоги, пред’явленої до суду. Наприклад, вбачаються вади щодо змісту чи форми правочину, вчиненого у письмовій формі, по якій пред’являється вимога до судового наказу. Про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу (ст. 100 ЦПК), яка може бути оскаржена і унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. У цьому випадку заінтересована особа не позбавлена права звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів у загальному порядку. Якщо у прийнятті заяви (видачі судового наказу) відмовлено, судовий збір не повертається і може зараховуватися у подальшому при поданні заяви у позовному провадженні (ст. 99 ЦПК). У разі прийняття заяви суд відповідно до ст. 102 ЦПК у триденний строк видає судовий наказ.