06 “Додаткова заробітна плата”

До цієї статті відносяться витрати на виплату виробничому персоналу підприємства додаткової заробітної плати, нарахованої за роботу поза встановлені норми, за трудові успіхи та винахідництво і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, передбачені законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Для укрупнених розрахунків можливо визначити величину додаткової заробітної плати як % від основної. Відсоток погоджується із керівником економічної частини та може становити не більше 50 % (рекомендуємо величина 15-30 %). Додаткова заробітна плата на одиницю продукції розраховується шляхом ділення її річної величини на обсяг продукції, що виробляється.

07 „Відрахування на соціальне страхування” у вигляді єдиного соціального внеску (ЄСВ), який визначається індивідуально за групами ризиковості підприємств. На момент розрахунку погоджуються із консультантом економічної частини. Для юридичних осіб мінімальний розмір нарахувань становить 36,76%від загального фонду оплати праці.

08 „Витрати на утримання і експлуатацію обладнання” (ВУЕО) включають:

1) витрати на капітальний ремонт (S_кр);

2) витрати на технічне обслуговування і поточні ремонти (S_ТО);

3) витрати на мастильні матеріали (S_ЗМ);

4) витрати на змінну оснастку (S_З.О.);

5) витрати на перебазування техніки (S_ПБ).

6) амортизаційні відрахування від вартості виробничого і підйомно-транспортного обладнання, цехового транспорту, інструментів та приладів зі складу основних виробничих засобів;

Витрати на капітальний ремонт, S_кр, грн., визначаємо за формулою

(7.45)

де – коефіцієнт, що враховує накладні витрати;=1,1;

– норма амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт у відсотках від балансової вартості

Витрати на ТО і ПР визначимо за формулою

, (7.48)

де – витрати на зарплату ремонтників із нарахуваннями;

– витрати на матеріали і запасні частини;

Витрати на заробітну плату ремонтників визначимо за формулою

, (7.49)

де – середня тарифна ставка ремонтника,=15,02грн для ІVрозряду;

– кількість ТО і ПР у ремонтному циклі без капітального ремонту;

– трудомісткість ТО і ПР, чоловіко-годин.

Витрати на матеріали і запасні частини, , грн., буде

, (7.52)

де – коефіцієнт переходу від витрат на заробітну плату до витрат на матеріали і запасні частини; приймаємо= 1,25

Витрати на мастильні матеріали визначаємо по формулі

, (7.63)

де – коефіцієнт переходу від річної вартості електроенергії до вартості мастильних і допоміжних матеріалів =25%.

Витрати на змінну оснастку визначаються по формулі

(7.66)

де – вартість одиниці змінної оснастки, грн; для відповідності вартості стального каната до більш реальної вартостідомножуємо на коефіцієнт=3;

–кількість видів змінної оснастки, в нашому випадку в метрах;

–термін служби оснастки, год;

–термін служби бетонозмішувача, років.

В склад витрат на змінну оснастку входять витрати на заміну стальних і електричних кабелів

Витрати на перебазування визначаються за формулою

(7.69)

де – вартість перевезення без урахування монтажних і демонтажних робіт, грн.;

– вартість демонтажних робіт, грн.;

– вартість монтажних робіт, грн.

Вартість перевезення визначимо по формулі

(7.70)

де – норматив витрат під час перевезення обладнання на нормативну відстань, приймаємогрн.;

–дальність перевезення, приймаємо км;

–нормативна відстань перевезення км;

–додаткові витрати під час перевезення на кожний наступний кілометр, приймаємо грн.

Амортизаційні відрахування від вартості обладнання можуть розраховуватися декількома методами: лінійним; методом зменшуваного залишку; кумулятивним та іншими. Треба використовувати той метод, який прийнятий на даному підприємстві. Методика розрахунку амортизаційних відрахувань викладено докладно в Темі 1.

Сума ВУЕО, яка включається до собівартості одиниці продукції, при однономенклатурному виробництві може бути розрахована як:

ВУЕО _од=, (4.11)

де V- річний обсяг виробленої продукції, натур. од.

Після модернізації для калькуляції витрат за даною статтею, треба розрахувати зміни по кожній статті окремо. Так, витрати на утримання і експлуатацію обладнання можуть зрости на 3-10 %, витрати на ремонт – зменшитися на 10-20%, витрати на утримання цехових транспортних засобів та інші витрати залишаться незмінними.

09 “Загальновиробничі витрати”- це комплексна стаття, яка включає зокрема:

1) витрати на управління виробництвом:

- на утримання робітників апарату управління виробництвом (цехами, дільницями і т.п.);

- на оплату службових відряджень персоналу цехів дільниць у межах норм, передбачених законодавством;

2) амортизацію основних засобів та інших необоротних матеріальних активівзагальновиробничого (цехового, дільничого) призначення;

3) витрати на обслуговування виробничого процесу;

4) витрати на охорону праці

та багато інших витрат.

Після модернізації ці витрати можуть змінитися вельми незначно, тому можна залишити їх величину на базовому рівні.

Загальна їх величина приймається у розмірі 30% від суми попередніх статей калькуляції, тобто суми статей 01-08.

10. „Втрати від браку” включають:

- вартість остаточно забракованої продукції по технологічним причинам;

- витрати на усунення браку

та інші подібні витрати.

По проектному варіанту вони можуть зменшитися, якщо в результаті модернізації зменшується відсоток браку (або брак взагалі усувається). Розрахунок виконується в залежності від конкретної ситуації.

У спрощених розрахунках можливо зменшити втрати від браку на той же відсоток, на який зменшується питома вага забракованої продукції у загальному її обсязі.