Завдання 4.3. Вміст в ґрунті гумусу Основні показники гумусного стану ґрунту

Гт/га = Г%*dc*h см

Гкг/га = Гт/га*1000

Nзаг = Гкг/га*0,05

Nміn = Гкг/га*0,01

Таблиця 4.4

Шар грун-ту, см	Вміст гумусу		Запас гумусу		Вміст N, кг/га		% до загального вмісту гумусу			ГК/ФК		Тип гумусу
	%	Рівень показни-ка	Т/га	кг/га	Загаль-ного	Міне-раль-ного	Гумінов- их кислот	Фульво- кислот
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10		11
0-20	4,5	Середній	104,4	104400	5220	2,016	20,2	16,8	1,20		Фульватно-нуматний
20-40	3,0	Низький	72,6	72600	3630	1,08	17,4	18,3	0,95		Фульватно-нуматний
40-60	2,0	Низький	51,2	51200	2560	0,429	15,5	17,2	0,90		Фульватно-нуматний
0-60	3,16	Низький	76,06	76066,7	3803,3		17,7	17,43	1,02		Фульватно-нуматний

Висновок до завдання 4.4: Гумус - це складний динамічний комплекс органічних сполук, що утворились при розкладі та гуміфікації органічних решток і вступили в тісний зв'язок з мінеральною частиною ґрунту. Вміст гумусу солонцю каштанового середньосолонцюватго дуже низький (< 2%). В орному шарі тип гумусу – фульвато – гуманний. ааааааааааааа

Заходи по збереженню та підвищенню вмісту гумусу в ґрунті: Серед заходів, спрямованих на забезпечення бездефіцитного балансу гумусу, найважливіше значення мають рослинні рештки і органічні добрива. При застосуванні сидератів коефіцієнт гуміфікації наближується до нуля, але при цьому не розкладається органічна речовина ґрунту.

Вапнування кислих ґрунтів збільшує вміст у них гумінових кислот, розширюючи співвідношення ГК:ФК. Гній та вапно деякою мірою змінюють тип гумусу в бік гуманного.

Також до основних шляхів збільшення вмісту гумусу відносять:

• Дотримання сівозміни;

• Науково обґрунтований обробіток ґрунту;

• Насадження лісосмуг;

• Проведення меліорацій.

Завдання 4.4. Агрегатний склад ґрунту

Таблиця 4.5.

Вміст водотривких агрегатів ґрунту, %

Шар грунту, см	Діаметр агрегатів, мм								Ступінь структурності
	>5	5 - 3	3 - 1	1 - 0,5	0,5-0,25	>0,25	1 - 5
1	2	3	4	5	6	7	8	9
0 – 20	10	12	10	11	9	30	22	Недостатньо задовільний
20 – 40	8	13	11	10	9	27	24	Недостатньо задовільний
40 – 60	7	8	16	12	13	32	24	Недостатньо задовільний
0 – 60	8,33	11	12,33	11	10,33	29,67	23,33	Недостатньо задовільний

Висновок до завдання 4.4:

Під структурою ґрунту розуміють сукупність окремостей, або агрегатів, різних за розміром, формою, міцністю та зв’язаністю. Дослідивши діаметри агрегатів в різних шарах ґрунту, визначивши суму водостійких агрегатів >0,25 мм, можна зробити висновок, що даний ґрунт володіє недостатньо задовільним ступенем структурності.

Заходи по оструктуренню ґрунту: Одним із найдоступніших агротехнічних заходів збереження і поліпшення структури ґрунтів є їх своєчасна культурна оранка. З одного боку, оранка розпушує ґрунт, сприяючи цим утворенню оптимальних за розміром агрегатів, з другого – прискорює розкладання органічних речовин і втрату гумусу, що також призводять до зниження водостійкості агрегатів.

Істотно поліпшують агрегатний склад ґрунтів багаторічні трави, оптимально включені в сівозміну, - цьому сприяє розгалужена тонковолокниста коренева система конюшини, люцерни, тимофіївки та багатьох інших трав.

Великий оструктурю вальний вплив чинять торфокомпости, зелені добрива (сидерація), заорювані пожнивні та інші рослинні рештки.

Агромеліоративними методами оструктурювання ґрунтів є вапнування кислих ґрунтів гіпсування солонців.

Завдання 4.5. Гранулометричний склад ґрунту

Таблиця 4.6.

Розрахунок гранулометричного складу ґрунту

Шар грунту, см	Діаметр агрегатів,мм												Назва грануло-метрично-го складу грунту
	>1	1-0,5	0,5-0,25	0,25 - 0,05	0,1-0,05	0,05-0,01	0,01-0,005	0,005-0,001	0,05-0,001	менше 0,001	менше 0,01
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
0-20	-	0,54	0,60	2,9	4,04	33,5	11,0	17,5	62	33,96	62,46	Суглинковий середній
20-40	0,25	0,40	0,40	1,8	2,6	31,4	12,1	19,0	62,5	34,9	66
40-60	0,20	0,42	0,42	1,6	2,44	30,0	13,0	19,4	62,4	35,16	67,56
0-60	0,225	0,45	0,47	2,1	3,02	31,63	12,03	18,63	62,29	34,69	65,35

Висновок до завдання 4.5:

Гранулометричним складом ґрунту називають процентне співвідношення окремих механічних фракцій (піску, пилу, мулу). Дослідивши частинки різного розміру, можна дійти висновку, що даний грунт має середньосуглинковий гранулометричний склад.

Використання грунтів різного гранулометрияного складу:

Піски пилуваті в сухому стані також незв'язні. При зволоженні вони переходять в пливунний стан.Як дренуючий матеріал малопридатні.

Супеси легкі характеризуються відносно сприятливими властивостями при застосуванні їх у якості матеріалу проїжджої частини грунтових доріг і в

основах дорожніх покриттів. Вони малопластичні і непластичні. У сухому стані мають достатню зв'язаність, пилоутворення незначне. Швидко висихають, не набухають і не мають липкості. Ці грунти стійкі в сухому і у вологому стані, оскільки поєднують в собі позитивні сторони піщаних ( велике внутрішнє тертя і добру водопроникність) і глинистих ( зв'язність у сухому стані) частинок.

Супеси пилуваті характеризуються переважанням пилуватих частинок. У сухому стані малозв'язні, дуже пилять. При зволоженні швидко розмокають і переходять у пливунний стан. Досить швидко і на велику висоту піднімають капілярну воду (до 3 м), що в деяких випадках сприяє утворенню пучин на дорогах. Мають малу пластичність і погану водопроникністью. У дорожному відношенні це досить несприятливі грунти, особливо супесі важкі пилуваті. До цієї групи грунтів відносяться також деякі види лесів.

Суглинки легкі відрізняються зв'язністю і незначною водопроникністю. Пластичність, липкість, набухання і капілярні властивості проявляються значною мірою, особливо із збільшенням кількості глинистих частинок.

Важкі суглинки в сухому стані мають значну зв'язність і густину. Важко піддаються розробці. Повільно просихають після зволоження і мають дуже низьку водопроникність. Пластичність, липкість, набухання, вологомісткість і капілярні властивості різко виражені.

Суглинки легкі пилуваті і суглинки важкі пилуваті за своїми властивостями близькі до важкосуглинистих грунтів. Білша висота капілярноо підняття води і здатність переходити в пливунний стан при зволоженні (за невеликої кількості глинистих частинок) зумовлюють досить незадовільні властивості цих грунтів при застосуванні в дорожніх спорудах.

Глини часто характеризуються великою густиною і зв'язністю. Практично водонепроникні і важко піддаються розробці. Мають високу пластичність, липкість і набухання. Капілярні властивості виражені меншою

мірою, ніж у суглинистих і пилуватих грунтів. В основах дорожніх покриттів за поганого водовідводу глини мають малу несучу здатність, тобто недостатньо стійкі під навантаженням. При насиченні водою утримують її довгий час. В дорожному полотні за умови належного ущільнення і доброго водовідводу характеризуються задовільною стійкістю.