Предмет і завдання дисципліни «Основи охорони праці». Взаємозв’язок її із суміжними дисциплінами

Вивчення факторів виробничого середовища, організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умов, у яких здійснюється трудова діяльність людини, а також системи правових заходів щодо виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та охорони праці є предметом курсу «Основи охорони праці». Розглядаючи «Основи охорони праці» як наукову дисципліну, слід зазначити, що вона виникла й сформувалася на стику наук про працю і людину.

Умови праці як система елементів та факторів вивчаються, аналізуються, оцінюються в різних галузях науки. Це, передусім, такі наукові дисципліни, як техніка безпеки, технологія виробництва, виробнича санітарія, фізіологія праці, ергономіка, охорона праці, технічна естетика, культура виробництва, організація виробництва та праці, гігієна праці, економіка праці, соціоекологія, управління виробництвом, безпека життєдіяльності та ін

Наука про охорону праці тісно пов’язана з іншими науками. Вона широко використовує найновіші досягнення науки і техніки, базується на теоретичних розробках з фізики, хімії, математики, електроніки, медицини, економіки тощо. Важливе місце в розробці питань охорони праці займають такі наукові дисципліни, як ергономіка, інженерна психологія і фізіологія праці, технічна естетика.

Для визначення на науковій основі методів і шляхів поліпшення та оздоровлення умов праці на виробництві, забезпечення правильного ритму праці, режиму праці і відпочинку, необхідно враховувати вимоги психології й фізіології праці людини (вивчення працездатності людини, пов’язаної з втомою, нервовою напругою, монотонністю праці). Технічна естетика вивчає закономірності художнього проектування виробничих приміщень і обладнання.

Ергономіка вивчає проблеми оптимального розподілу й узгодження функцій між людиною і машиною, формує оптимальні вимоги до засобів та умов діяльності, розробляє методи їх урахування при створенні й експлуатації техніки, що управляється та обслуговується людиною. Раціональне поєднання можливостей людини і характеристик машини та відповідний розподіл функцій усередині системи істотно підвищують її ефективність і зумовлюють оптимальне використання людиною технічних засобів згідно з їх призначенням.

Одним з перших законодавчих актів, прийнятих незалежною Україною у 1992 році, став Закон “Про охорону праці”, яким визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров’я в процесі трудової діяльності та принципи державної політики у цій сфері.

Ним регулюються відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлюється єдиний порядок організації охорони праці в країні. На шляху до Європейського Союзу Україна взяла на себе зобов’язання щодо приведення національного законодавства у відповідність із законодавством ЄС. Із цією метою розроблюють нові нормативно-правові акти, вносять зміни до чинних нормативних актів, у 2002 р. прийнято нову редакцію Закону “Про охорону праці”.

Серед змін, внесених до Закону України “Про охорону праці”, є й така, що безпосередньо стосується діяльності людей, зайнятих у гуманітарній сфері. У новій редакції закону термін “охорона праці” визначається як система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності”. Хоча різниця у порівнянні з попереднім визначенням, здавалось би, зовсім несуттєва (слово “праці” замінено словами “трудової діяльності “), для людей, зайнятих у гуманітарній сфері, і в першу чергу для людей творчих професій, вона має ключове значення. Під трудовою діяльністю розуміється не лише праця в класичному її розумінні, тобто процес, що відбувається між людиною і природою з використанням певних знарядь, протягом якого людина впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб, а будь-яка діяльність (наукова, творча, художня, надання послуг тощо), якщо вона здійснюється в рамках трудового законодавства. Отже, якщо поет, артист, митець, балерина творить художній образ, будучи у трудових відносинах з якоюсь фізичною чи юридичною особою, на них розповсюджується дія закону про охорону праці. І навіть у тому разі, коли працівник залучається для виконання якоїсь роботи, не передбаченої трудовою угодою, або ж сам працівник за власною ініціативою виконує дії в інтересах підприємства, установи чи організації, законодавство про охорону праці захищає його інтереси.

Інша річ, що небезпечні та шкідливі чинники (фізичні, хімічні, біологічні та ін.) діють на людину незалежно від того “гуманітарій ” вона чи “технар ”, чоловік чи жінка, доросла людина чи дитина, перебуває вона в трудових відносинах з тим, хто зацікавлений у виконанні цієї роботи, чи ні, але соціальна та інша відповідальність у разі настання травми, захворювання чи смерті виконавця роботи в таких випадках регулюється по-різному. Звичайно, ступінь впливу багатьох небезпечних та шкідливих чинників суттєво залежить від віку, статі, стану здоров’я тієї особи, на яку вони діють, та в цьому разі йдеться не про це.

Цивілізована держава турбується про всі групи населення, але можливості її обмежені, а тому піклування про дітей в першу чергу покладається на їхніх батьків, нормальні умови побуту повинні забезпечувати комунальні служби, відповідальність за умови та напруженість навчання школярів і студентів покладається на керівників закладів освіти, а відповідальність за умови й безпеку праці найманих працівників — на роботодавця. Лише остання сфера і є сферою застосування законодавства про охорону праці, складовою частиною якого є Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”. Заодно слід пам’ятати, що страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є складовою частиною іншого правового механізму — законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Механізм соціального страхування в нашій країні перебуває на стадії становлення, і не всі, навіть ті, кому, як то кажуть,  “за штатом належно знати ”, тобто різного рангу чиновники, добре з ним не ознайомлені. Дуже часто, на жаль, вони також мало знайомі й з іншими складовими охорони праці — виробничою санітарією, виробничою безпекою, пожежною безпекою на виробництві, не можуть визначити наявність небезпечних та шкідливих чинників під час здійснення тієї чи іншої діяльності, не обізнані з нормативною базою, правилами захисту від їхньої негативної дії.

З урахуванням останнього велика роль в ознайомленні всіх громадян країни з цими питаннями належить навчальній дисципліні “Охорона праці ”, законодавчо визнаній як нормативна у вищій школі, тобто обов’язкова для вивчення в усіх вищих навчальних закладах. “Охорона праці ” як навчальна дисципліна відіграє подвійну роль у процесі підготовки фахівців різних галузей — вона сприяє гуманітаризації освіти у технічних навчальних закладах і технізації освіти у гуманітарних.

Предмет, структура та функції дисципліни "Основи охорони праці". Поняття і предмет охорони праці. Мета і завдання дисципліни. Рекомендована література. Зв'язок дисципліни "Основи охорони праці" з загальноосвітніми та профілюючими дисциплінами. Зміст дисципліни. Методичні рекомендації щодо вивчення дисципліни.

Предметом дисципліни є система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, які забезпечують працездатність і збереження здоров'я людини у процесі праці.

Роль дисципліни"Основи охорони праці" у підготовці студентів полягає у тому, що вона надає їм знання та практичні навички щодо безпечного виконання своїх обов’язків. Методологічною основою дисципліни є аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва з метою виявлення шкідливих і небезпечних факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій та визначення заходів щодо поліпшення умов праці.

Головна мета дисципліни— надати майбутнім фахівцям знання основ охорони праці, реалізація яких на практиці сприятиме поліпшенню умов праці, підвищенню її продуктивності, запобіганню професійним захворюванням, виробничому травматизму тощо.

Основним завданням охорони праці є гуманізація праці, під якою розуміють профілактику перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістовності праці, створювання умов для всебічного розвитку особистості. Завданнями охорони праці є також:

• знаходження оптимальних співвідношень між різними факторами виробничого середовища;

• впровадження норм гранично допустимих рівнів виробничих факторів, визначення ступеня шкідливості і небезпеки праці;

• розробка та планування заходів щодо поліпшення умов праці;

• забезпечення безпеки виконання робіт працівниками;

• впровадження технічних засобів і заходів щодо боротьби з травматизмом і профзахворюваннями;

• розробка методів оцінки соціальної та економічної ефективності заходів з удосконалення умов і охорони праці.

Предмет дисципліни: захист здоров’я людини на виробництві.

Дисципліна викладається для студентів всіх спеціальностей і спеціалізацій.

Викладення курсу здійснюється у відповідності з Концепцією освіти з напряму "Безпека життя і діяльності людини", яку затвердженою Міністром освіти і науки України.

Дисципліна вивчається на протязі 54 годин на лекціях, практичних і семінарських заняттях. При цьому на заняття під керівництвом викладача відводиться 30годин, на самостійні заняття – 28годин.

Логічна послідовність вивчення навчальної дисципліни полягає у тому, що вона:

- починається з викладання загальних понять основ охорони праці ;

- продовжується викладанням питань щодо організації і управління охороною праці;

- закінчується розглядом методів та засобів забезпечення охорони праці в умовах виконання своїх функціональних обов'язків.