Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЯ_1_ооп_12.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
469.5 Кб
Скачать

9

“Затверджую” Завідувач кафедри інформатики та тзн

доктор технічних наук, професор

Р.Т. Волколупова

“_____” __________2012р.

План-конспект

лекції № 1 з навчальної дисципліни

“ОХОРОНА ПРАЦІ”

Вступ.

Навчальний потік

Час

Місце

Навчальна та виховна мета: первинні відомості щодо предмету, змісту, навчальної дисципліни, порядку та рекомендацій з її вивчення; основні поняття у галузі охорони праці, їх терміни та визначення, довести систему державних нормативних актів з охорони праці

НАЗВА РОЗДІЛУ АБО ТЕМИ

Час

І

Вступ. Перевірка наявності особового складу. Доведення теми, мети, навчальних питань заняття .

5

хви

ІІ.

Основна частина.

70

хвил

1. Предмет, структура та функції дисципліни "Основи охорони праці". Поняття і предмет охорони праці. Мета і завдання дисципліни. Рекомендована література. Зв'язок дисципліни "Основи охорони праці" з загальноосвітніми та профілюючими дисциплінами. Зміст дисципліни. Методичні рекомендації щодо вивчення дисципліни.

20

хвил.

2. Охорона праці як суспільний чинник і галузь науки. Соціально-економічне значення охорони праці. Система державних заходів у галузі охорони праці. Система державних нормативних актів з охорони праці.

25

хвил.

3. Статистичні дані про стан виробничого травматизму та професійні захворювання в Україні. Цілісна концепція безперервного навчання з питань безпеки життєдіяльності та охорони праці на всіх рівнях освіти. Основні поняття у галузі охорони праці, їх терміни та визначення.”

25

хвил.

ІІІ.

Заключна частина. Контроль засвоєння навчального матеріалу. Постановка завдання на самопідготовку. Підведення підсумку заняття.

5

хвил

Навчально-методичне забезпечення:

Лектор-2000

Слайди № __________

Навчальна література

1. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. – Л.: Афіша, 2005.

2. Гандзюк М.П. та ін. Основи охорони праці. – К.: Каравела, 2004.

Завдання на самопідготовку:

  1. Отримати рекомендовану літературу.

  2. Вивчити основні поняття у галузі охорони праці, їх терміни та визначення.

  3. Вивчити систему державних нормативних актів з охорони праці

РОЗРОБИВ: доцент кафедри інформатики та ТЗН

кандидат технічних наук старший науковий співробітник М.Г. Русанов

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ ТА МЕТОДИКА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ

Вступ до лекції

Перевірка наявності особового складу, доведення теми, мети та навчальних питань заняття, короткі відомості про ведучих викладачів.

Багатовікова історія людства завжди супроводжувалася проблемами здоров’я і безпеки праці які посідали чільне місце в соціальному та економічному житті суспільства. Тому охорона праці відіграє важливу роль як суспільний чинник, оскільки при систематичному покращанні умов праці, відсутності травматизму праця стає творчою, високопродуктивною, піднімає соціальну активність працівників. І навпаки, незадовільні умови праці завжди супроводжуються плинністю кадрів, відсутністю творчої активності, травматизмом, що безумовно є негативним соціальним явищем.

Однією з найнебезпечніших галузей людської діяльності була і залишається в багатьох країнах, в тому числі в Україні, гірнича справа. Останні свідчення цьому - постійна гибель українських гірників у шахтах Донбасу.

Тому вже з часів середньовіччя вчені досліджували небезпеки, пов'язані з гірничодобувною справою. Георг Агрікола (1494-1555 рр.) у 1545 р. першим зробив запис про випадок виділення та вибуху рудникового газу. Відомому лікарю епохи Відродження Парацельсу (1493-1544 рр.), який теж вивчав небезпеки, пов'язані з гірничою справою, належать слова: «Все є отрута і все є ліки. Лише певна доза робить речовину отрутою чи ліками». Цей вираз можна вважати основою принципу нормування шкідливих речовин, який використовується і дотепер.

Значний внесок у справу розвитку безпеки праці зробив М.В.Ломоносов (1711-1764рр.). У 1763 р. він видав трактат з основ металургії та рудних справ, у якому розглянув різні питання гігієни та безпеки праці гірників, організації їх праці та відпочинку, укріплення ґрунтів, відведення рудникових вод, небезпечних концентрацій газу та пилу, раціональності одягу.

У 1847 р. А.М.Нікітін видав книгу «Хвороби робітників із зазначенням попереджувальних заходів», де описав заходи, що мають попереджувати професійні захворювання та аварії.

У ХІХ-ХХ ст. у зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості проблемами безпеки на виробництві займалося багато вчених. Відзначимо насамперед учених, діяльність яких пов'язана з Україною. Це перший ректор Харківського технологічного і Київського політехнічного інститутів В.Л.Кирпичов (1845-1913рр.), який у своїх працях пов'язав питання безпеки промислового обладнання з теоретичними питаннями прикладної механіки та опору матеріалів, і академік АЛ.Скочинський (1874-1960рр.), який зробив великий вн

У суспільстві, в якому економіка є соціально орієнтованою, охорона праці має бути одним з найважливіших завдань соціально-економічної політики як держави, так і кожного підприємства й організації.

Перш ніж розглянути поняття «охорона пращ» звернемо увагу на його другий компонент, оскільки він є первинним. Адже без праці не було б і поняття «охорона праці».

Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людини, в результаті якої створюються, матеріальні блага, необхідні для задоволення ЇЇ власних потреб, а також духовні цінності, що слугують суспільству. З фізіологічної точки зору праця — це витрачання людиною фізичної та розумової енергії. Для людини праця є не лише необхідністю, а й потребою. А. П. Чехов казав: «Людина повинна трудитись, працювати в поті чола, хто б вона не була, і в цьому полягає зміст і мета її життя». Відомий також вислів А. Бебеля про те, що «без праці суспільство не може існувати».

Таким чином, праця є умовою існування людини та суспільства загалом. Однак за певних умов, коли в процесі праці мають місце шкідливі та небезпечні чинники, які безпосередньо впливають на працюючу людину, можуть проявлятися негативні наслід­ки праці. Ось чому з поняттям «праця» супутньо слідує й інше — «охорона праці».

Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження,здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Основну мету охорони праці можна виразити наступною формулою:

ОП = ЗТПЗ + СБНУП + ЗЗП + ППП + ПАС,

де ЗТПВ — запобігання травматизму та професійних захворювань;

СБНУП — створення безпечних і нешкідливих умов праці;

ЗЗП — збереження здоров'я та працездатності;

ППП — підвищення продуктивності праці;

ПАС — попередження аварійних ситуацій.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити дві групи завдань:

  • наукові (аналіз конкретних моделей системи «людина—техніка—виробниче середовище», виявлення небезпечних і шкідливих виробничих чинників, їх взаємо­зв'язку, ступеня впливу на людину і т. д.);

  • практичні (розроблення заходів та засобів щодо створення безпечних умов праці при здійсненні трудового процесу).

Як бачимо, охорона праці — проблема складна і багатогранна. Для її вирішення потрібна активна участь фахівців різних профілів: технологів, проектувальників, екологів, санітарних лікарів, лінійних керівників та ін. Особлива роль у цій важливій справі належить економістам. Вони визначають економічні наслідки незадовільного стану охорони праці, нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; розміри шкоди, заподіяної працівникам унаслідок тимчасової непрацездатності й каліцтва.

Зміст і характер праці залежать від рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

Людина значну частину свого життя витрачає на працю, яка є основним видом діяльності, оскільки пов’язана з виробництвом суспільно корисних продуктів — матеріальних та ідеальних.

Праця як процес являє собою єдність трьох складників:

  • самої праці як доцільної діяльності;

  • предмета праці (того, на що спрямована праця);

  • знарядь праці (речі або комплексу речей, за допомогою яких людина діє на предмет праці).

Зміст працізумовлюється технікою, технологією, організацією виробництва і виробничим середовищем, тобто рівним розвитку продуктивних сил суспільства.

Виробниче середовище— це середовище, де людина здійснює свою трудову діяльність (предмети праці, знаряддя праці, продукти праці, умови праці).

Під терміном «виробниче середовище», який надто активно використовується на Заході, мається на увазі більш широке поняття, ніж тільки умови праці. Ґрунтуючись на принципі системного підходу до виробництва, він включає й організацію виробництва з різними елементами управління, серед яких одним з провідних є вдосконалення охорони праці, у тому числі з використанням економічних стимулів.

Роботи відрізняються величиною і структурою навантажень, умовами виробничого середовища, що викликає певне трудове напруження організму працівника. Відмінності в напруженості певних фізіологічних систем зумовлені різними факторами та їх комбінаціями. При цьому виділяють чинники важкості праці — фактори трудового процесу і фактори умов праці.

Фактори важкості праці визначаються:

  • особливостями трудового процесу;

  • умовами виробничого середовища.

Чинники трудового процесупоказують навантаження на м’язову і нервову системи; співвідношення між динамічними і статистичними навантаженнями; ритм і темп; кількість інформації, що надходить та переробляється; монотонність; робочу позу і змінність роботи.

Фактори умов працівключають певну сукупність санітарно-гігієнічних елементів виробничого середовища, які діють на працівника під час роботи.

Відповідно до рекомендацій МОП визначають такі основні чинники виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва1:

  • фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні; зусилля, пов’язані з утриманням вантажів, натисканням на предмет праці або важіль управління механізмом протягом певного часу);

  • нервове напруження (складність розрахунків; особливості вимоги до якості продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям; небезпека для життя і здоров’я людей під час виконання робіт; особлива точність виконання);

  • робоча поза (положення тіла людини та її органів відповідно до засобів виробництва);

  • монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів);

  • температура, вологість, теплове випромінювання;

  • забруднення повітря;

  • виробничий шум;

  • вібрація, обертання, поштовхи;

  • освітленість у робочій зоні.

Вказані чинники впливають на здоров’я і працездатність людини. Для оцінки працездатності застосовуються три групи показників— виробничі, фізіологічні і психологічні, які характеризують результати виробничої діяльності, фізіологічні зрушення і зміни у психічних функціях людини в процесі праці. Тому необхідна комплексна оцінка факторів виробничого середовища і характеру праці.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]