10. Міжнародне становище у 80-90 рр. Хх ст.
Фундаментом та джерелом зовнішньої політики Туреччини є принцип Ататюрка «мир в країні, мир у світі». Саме згідно з цими цілями, встановленими Ататюрком, Туреччина розвиває свої відносини з іншими країнами світу, принаймні такою є її офіціальна позиція.
Туреччина приєдналася до Ліги Націй у 1932 р., стала членом ООН з часу її створення (1945 р.), погодилася з Декларацію прав людини в 1949 р., приєдналася до Ради Європи теж в 1949 р., стала членом НАТО в 1952 р., крім того Туреччина є членом ОБСЄ, СОТ, Організації економічного співробітництва чорноморських країн, Організації ісламської конференції.
10.1 Турецько-європейські відносини.
В 70-х рр. минулого століття відносини між Туреччиною та Європейським співтовариством зазнали застою з деяких економічних та політичних причин. Однак процес приєднання до Європейського економічного співтовариства, розпочатий в 1959 р. (з 1963 р. Туреччина є асоційованим членом ЄЕС), відновлюється в 1983 р., а 14 квітня 1987 р. Туреччина пропонує свою кандидатуру в якості повноправного члену.
У грудні 1989 р. Європейська Комісія визнає право Туреччини на приєднання до ЄС, але пропонує дочекатися закінчення процесу його майбутнього розширення і, тим часом, спростити умови ввезення європейської продукції. Починаючи з 1 січня 1996 р. Туреччина відміняє ввізне мито. 12-13 грудня 1997 р., під час Люксембурзького саміту, Єврокомісія розпочинає процес повноправного членства для дев’яти країн-кандидатів, але Туреччина, хоча й виконала поставлені перед нею умови, залишається в стороні від нього.
17 серпня 1999 р. на Північному Заході Туреччини стався землетрус, який забрав біля 17 000 людських життів. 6 вересня 1999 р. міністри закордонних справ країн-членів ЄС, під час своєї зустрічі в Брюсселі, приймають рішення про виділення Туреччині фінансової допомоги.
Голови держав та урядів країн-членів ЄС, підчас свого саміту в Гельсінкі 10-11 грудня 1999 р., погоджуються з кандидатурою Туреччини на вступ у союз.
10.3 Відносини з мусульманськими країнами.
Турецька Республіка – світська держава. В той же час вона являється активним членом Організації ісламської конференції (ОІК). Історичні і культурні зв’язки існуючі між арабськими країнами, які мають велику вагу в Організації, і Туреччиною, становлять ідеальну базу для плідного партнерства та співробітництва. В Анкарі знаходиться Центр статистичних, економічних та соціальних досліджень мусульманських країн – орган ОІК.
Починаючи з 1984 р. президенти Туреччини головують в Комітеті економічного та торгового співробітництва ОІК (одному з трьох постійних комітетів Організації).
10.4 Турецько-російські відносини.
Для Туреччини Росія завжди була важливим сусідом, особливо починаючи з ХVІІ ст., за царювання Петра І.
У 60-х роках ХХ ст. відносини між Туреччиною та СРСР починають покращуватися після складного повоєнного періоду (Союз вимагав територіальних уступок на сході Туреччини та розміщення своєї бази на турецьких проливах) – останній офіційно відкликав свої претензії.
Під час візиту турецького прем’єр-міністра Б. Еджевіта до Москви у листопаді 1999 р., сторони підписали спільну декларацію стосовно боротьби проти тероризму. Паралельно, обидві країни вирішили співпрацювати в енергетичній сфері.