4. Правовідносини: поняття та структура

Проаналізуємо кілька ситуацій. Школяр запізнився до школи. Жінка придбала хліб у магазині. Чоловік влашту­вався на роботу на завод. Юнаки брутально лаялися, а коли їм зробили зауваження, розпочали бійку. Що об'єднує ці не­схожі ситуації?

По-перше, мабуть, те, що в усіх випадках люди вступають у певні відносини між собою, з якимись органами чи установами, тобто у суспільні відносини. Школяр — зі школою, жінка — з магазином, чоловік — із заводом, юнаки — з тими, з ким почали битися.

По-друге, в усіх цих випадках їхні дії регулюються тими або іншими нормами права.

Чи всякі суспільні відносини можна назвати правовідносинами? Сусіди, зустрівшись біля будинку, обговорюють останні новини. Дівчата, що їдуть в автобусі, «не помітили» бабусю, що стояла поруч, і не поступилися їй місцем. Хоча в цих випадках виникають певні відносини між людьми, але норм права, що їх регулюють, не існує.

Отже, суспільні відно­сини, що регулюються нормами права, називають правовідносинами.

Правовідносини— це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких мають суб'єктивні права і юридичні обов'язки, що забезпечуються державою.

Для більш ґрунтовного усвідомлення змісту названого визначення слід розглянути структуру правовідносин.

Структуру правовідносинстановлять такі елементи: суб'єкти; об'єкти; юридичний і фактичний зміст.

!!! Далі ДЗ – структура правовідносин, юридичні факти

Суб'єктамиправовідносин вважають їх учасників, до числа яких можуть належати: а) фізичні та юридичні особи; б) державні й громадські організації; в) різні спільноти (трудовий колектив, нація, народ, населення відповідного регіону та ін.).

Фізичні особияк суб'єкти правовідносин можуть бути громадянами України, іноземними громадянами, осо­бами без громадянства. їх також можна поділити на приват­них осіб, посадових осіб і спеціальних суб'єктів.

Юридичними особамивизнаються організації, що мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, виконувати обо­в'язки, бути позивачем у загальному, арбітражному чи тре­тейському суді і нести юридичну відповідальність за свої вчинки.

Всі суб'єкти правовідносин мають володіти правосуб'єктністю, тобто здатністю бути носіями прав і обов'язків, здійснювати їх від свого імені і нести юридичну відповідальність за свої вчинки. В юридичній науці розрізняють такіелементи правосуб'єктності: а) правоздат­ність— здатність бути носієм суб'єктивних прав і юридич­них обов'язків; б) дієздатність — здатність своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права і вико­нувати юридичні обов'язки; в) деліктоздатність—можли­вість самостійно нести відповідальність за свої протиправні вчинки.

Об'єкти правовідносин— це ті реальні соціальні блага, що задовольняють інтереси й потреби людей і з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припи­няються правовідносини. їх поділяють на матеріальні, духовні блага, дії суб'єктів правовідносин, результати їхньої діяльності.

Зміст правовідносинхарактеризується синтезом фактичного і юридичного.Юридичний зміст—це суб'єк­тивні юридичні права та обов'язки суб'єктів правовідносин;фактичний зміст—це сама поведінка суб'єктів, їхня діяльність, у якій реалізуються суб'єктивні юридичні права та обов'язки сторін.

Існування правовідносин пов'язане з юридичними фактами.

Юридичні факти—конкретні життєві обставини, перед­бачені правовою нормою, що викликають виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

Серед юридичних фактів розрізняють дії, настання яких залежить від суб'єктів, таподії, тобто обставини, що вини­кають незалежно від волі суб'єктів правовідносин (стихійне лихо та ін.).

Правова норма реалізується шляхом правовідносин лише після її усвідомлення суб'єктами права. Тому правовідносини пов'язуються з поняттям правосвідомості.