Тема 11 прибуток

Не буває нічого даремного. Будь-яка діяльність чогось коштує, якщо навіть не буквально, то принаймні в тому сенсі, що ми можемо замість цього зайнятись чимось іншим.

Еклунд Клас

♦ Як обчислювати доход, витрати та прибуток.

♦ Для чого потрібно знати про явні та неявні витрати фірми.

♦ У який спосіб фірма визнає обсяг виробництва, що забезпечує їй максимальний прибуток.

Після того як обрано організаційну форму підприємства й воно зареєстро­вано в державних органах, можна братися до практичної господарської діяль­ності.

Пригадай!

Вивчаючи кругообіг ресурсів, товарів, послуг і грошей за умов ринкової економіки, ти дізнався, що фірмам потрібні ресурси для вироблення товарів і надання послуг, які вони, у свою чергу, пропо­нують домогосподарствам. Придбання ресурсів означає для фірми витрати на виробництво, а продаж товарів і надання послуг домогос­подарствам — одержання доходу.

Починаючи свою діяльність, кожен підприємець сподівається на комерційний успіх, тобто гадає, що зможе продати свою продукцію за такими цінами, які б не тільки окупили витрати на виробництво товару, а й принесли прибуток.

Більше того, метою підприємницької діяльності є така організа­ція виробництва та реалізації продукції, за якої можна отримати найбільший прибуток. Однак отримання прибутку обмежене як по­питом на продукцію, так і обсягом витрат на її виробництво. Тому дослідження проблем, пов'язаних із вивченням витрат на виробни­цтво продукції, — важливий момент для кожної окремої фірми та суспільства загалом.

Пригадай формулу прибутку : прибуток = доход - витрати. З неї випливає, що добиватися збільшення прибутку можна дво­ма способами:

• зменшуючи витрати на виробництво

• збільшуючи доход від реалізації продукції

11.1. Що таке витрати?

Виробничі витрати — це фактичні витрати виробника (фірми)І на придбання й використання всіх необхідних умов виробництва, які забезпечують досягнення кінцевого результату господарської діяльності

Наприклад, щоб приготувати піцу, фірма має придбати борош­но, олію, молоко, дріжджі, сіль, печі, форми тощо, а також найня­ти працівників.

Оскільки сучасна економічна теорія грунтується на тому, що ресурси є рідкісними й існує можливість альтернативного викорис­тання їх, тому витрати виробництва можна також розглядати як такі доходи, що їх фірма має забезпечити постачальникам ресурсів аби унеможливити використання цих ресурсів в альтернативних виробництвах.

З огляду на це витрати виробництва бувають зовнішніми та внут­рішніми.

Зовнішні витрати (їх ще називають явними, грошовими) — це витрати підприємця на придбання ресурсів, які не належать даній фірмі.

Скажімо, заробітна плата найманих працівників, витрати на придбання сировини, устаткування, сплата податків тощо.

Внутрішні витрати (або неявні, неоплачувані) — це ви­трати на власний і самостійно використовуваний ресурс. "Девізом" цієї категорії витрат є: "Я це не оплачую, але я це втрачаю".

До їх числа належать витрати на ресурси, які є власністю само­го підприємця, а також нормальний прибуток, який слугує плат­нею за такий ресурс, яким є підприємницька спроможність.

Нормальний прибуток — прибуток, який дорівнює альтерна­тивній вартості праці підприємця, вкладеної ним у виробництво. Він потрібний, щоб залучити й утримати підприємця в межах цього різновиду діяльності. Він розглядається як винагорода власнику за виконання ним своїх підприємницьких функцій.

Для прикладу уявімо, що своє виробництво піци ти з друзями організував у переобладнаному гаражі. Втім, цей гараж, якби ви здавали його в оренду, міг приносити певний прибуток. Ви відмови­лися від цього. Тому альтернативна вартість виробництва піци у колишньому гаражі дорівнює тому прибутку (орендній платі), від якого ви відмовилися. Крім того, ви використовуєте свої підприєм­ницькі здібності, тож маєте право на прибуток у вигляді нормаль­ного прибутку.