11.4. В який спосіб фірма визначає обсяг виробництва, що приноситиме максимальний прибуток

Відомо, що загальний прибуток фірми залежить від цін і кіль­кості проданої продукції (ТR = Р х Q.). Отже, перед фірмою постає завдання правильно сформувати свою цінову стратегію й обрати оптимальний обсяг виробництва.

Уяви-но собі, що твоя фірма працює за умов досконалої конку­ренції. Це означає, що велика кількість таких самих фірм виробля­ють однакову продукцію; при цьому жодна фірма не має можливос­ті якимось чином впливати на ціни. Вони складаються внаслідок дії таких ринкових сил, як попит і пропозиція. Це означає, що твоя фірма також продаватиме свою продукцію за цінами, що склалися на ринку, а не згідно зі своєю власною ціновою стратегією. Наша фірма матиме назву "прайс-тайкер" (price-taker), тобто такою, що приймає ціну.

Яким чином за умов, коли фірма не може впливати на ціну, вона досягатиме максимізації прибутку?

Існують два підходи (принципи) до визначення рівня виробницт­ва, за якого конкурентна фірма одержуватиме максимальні прибут­ки: порівняння загального доходу і загальних витрат (TR і ТС) і порівняння граничного доходу і граничних витрат (MR і МС).

Розглянемо принцип порівняння граничного доходу і гранич­них витрат на прикладі твоєї фірми з виробництва піци (див. табл. 11.5). Скажімо, на ринку встановилася ціна на піцу 8 грн за штуку.

Із графіка 11.5 випливає, що виробляючи одну або дві піци, ти зазнаєш збитків, тобто твої витрати на її виробництво перевищують ціну. Випуск третьої піци почне приносити прибуток, позаяк витра­ти будуть меншими за виручку. Прибуток також принесуть четвер­та і п'ята піци. І, зрештою, при виробленні шостої піци витрати знову почнуть перевищувати доходи. "Переломною" точкою на гра­фіку слугуватиме точка N — точка перетину графіків МС і МR, яка відповідає обсягу виробництва Q₁. Саме такий обсяг виробництва сприятиме максимізації прибутку.

Графік визначення умови максимізації прибутку

Графік 11.5

Доходимо висновку: доки граничні витрати (МС) нижче грани­чного доходу (МR) (граничний доход від однієї піци дорівнюватиме її ціні), фірма може нарощувати виробництво. її загальний прибу­ток зростатиме. Подальше збільшення випуску збільшуватиме ви­трати швидше, ніж доход, і виробництво стане недоцільним.

Правило максимізації прибутку, тобто "золоте правило бізнесу": конкурентна фірма обирає такий обсяг виробниц­тва, за якого граничні витрати дорівнюють граничному до­ходу (МR = МС). За умов досконалої конкуренції Р = МR, тому "золоте правило бізнесу" має вигляд:

МС = МR = Р

МR — гранична виручка, додатковий приріст загальної виручки внаслідок випуску додаткової одиниці продукції.

Високі прибутки і збитки окремих фірм властиві короткостро­ковому періодові, коли бракує часу для виходу окремих фірм із галузі або входу в неї нових фірм. У довгостроковому періоді мож­ливість отримання прибутків сприятиме появі нових потужностей фірми, що збільшить пропозицію галузі і вплине на зниження рин­кової ціни. З іншого боку, тривалі збитки змусять низку фірм зали­шити галузь, пропозиція зменшиться й ціна на ринку підвищиться.

Сукупна пропозиція галузі складається з обсягів пропозиції всіх працюючих у ній фірм. Реакція на зміну попиту швидка і гнучка, ринок досконалої конкуренції автоматично реагує на зміну спожив­чого попиту розширенням або згортанням виробництва.

Для допитливих

Прийняття рішення про встановлення ціни

Фірма, якою управля­ють власники, прагне мак­симізації прибутку. Під­стави максимізації прибут­ку такі самі, що й мотиви максимізації корисності споживачами. Максимізація прибутку є вирішаль­ною умовою успішної кон­куренції підприємства, його життєздатності і закріплення на ринку.

Ми вже з'ясували, що залежно від типу ринкової структури під­приємець, щоб отримати максимум прибутку, має приймати відповідні

рішення щодо власного виробництва і збуту товару. За умов досконалої конкуренції прийматиметься одне рішення, за умов не­досконалої конкуренції — зовсім інше.

На ринку досконалої конкуренції. За умов конкурентного рин­ку фірма виробляє настільки незначну частку загального обсягу ви­робництва, що не здатна впливати на ціну своєї продукції. Ціна сти­хійно формується ринком під впливом попиту і пропозиції, і вироб­никові залишається тільки "погодитися з ціною", прийняти її. Вста­новити ціну вище тієї, що склалася, продавець не може, інакше його товар не купуватимуть. Продавець на ринку досконалої конкуренції може встановити ціну тільки нижчу за ціну конкурентів. Тоді він швид­ко реалізує весь свій товар, але отримає менший прибуток і навіть може зазнати збитків. Отже, ціна перебуває поза впливом конкурент­ної фірми.

Інший шлях збільшення доходу - збільшення обсягу продажу. Щоб визначити обсяг продукції, за якого фірма максимізує прибу­ток, можна скористатися вже відомим способом порівняння гранич­них виручки та витрат.

Згадайте графік 11.6, який свідчить, що будь-які відхилення від такого обсягу будуть невигідні фірмі. Якщо не зміняться ціни ресур­сів і товарів, вона завжди намагатиметься виробляти саме цей об­сяг продукції.

Правило рівності MR = МС є точним орієнтиром максимізації економічного прибутку для будь-якої фірми, незалежно від того, на якому ринку вона працює.

За умов недосконалої конкуренції (монополії та олігополії)

досконала конкуренція і монополія - це два протилежні стани рин­кової структури. Для досконалої конкуренції характерний найменший рівень цін і найбільший з імовірних обсягів виробництва. Для чистої монополії характерні найвищі з можливих ціни й менший, ніж за умов конкуренції, обсяг виробництва. В житті найчастіше трапля­ються якісь проміжні варіанти, що поєднують у собі риси того й іншого типів ринку.

На недосконалих ринках, на відміну від ринків досконалої конку­ренції, ціна не є заданою, вона може змінюватися. Виробник розу­міє, що чим більше продукції він виробить, тим за нижчою ціною мусить її продавати. Тому виробники намагаються контролювати ціни і зменшувати обсяг виробництва.

Монополісти також максимізують свій прибуток при МR = МС. Проте ціна (Р), яку вони встановлюють, перевищує граничні ви­трати (МС). Щойно ціна починає перевищувати рівність гранич­них витрат і виручки (МС = МR < Р), монополіст починає отриму­вати додатковий прибуток, який називають монопольним прибут­ком.

У разі олігополії виробник або контролює ціну в результаті змови з іншими олігополістами, або підлаштовується під ціни лідера. Мож­ливість контролю виробника за ціною призводить до того, що ціна продукту починає змінюватися залежно від обсягів випуску кожного окремого виробника. Для олігополістів важливо зрозуміти, що за умов недосконалої конкуренції гранична виручка, як і граничні ви­трати, стане змінною величиною, залежною від обсягу випуску про­дукції.