Питання для самоконтролю

1. У чому суть основних рис і обмеженість донаукових концепцій суспільного розвитку?

2. Яке співвідношення суспільного буття і суспільної свідомості?

3. Чому матеріальне виробництво, по Карлу Марксу, є основою розвитку і функціонування суспільства?

4. У чому складається подвійний характер матеріального виробництва?

5. Що таке продуктивні сили суспільства, в чому їх суть, яка їх структура?

6. Поясніть суть і структуру виробничих відносин суспільства?

7. Що таке спосіб виробничих, його структура, функції?

8. Поясніть діалектику взаємовідносин продуктивних сил і виробничих відносин суспільства.

9. Що таке суспільно-економічна формація і її структура?

10. Роз’ясніть, як співвідносяться категорії “базис” і “надбудова”.

Література

Арефьева Г.С. Общество. Познание. Практикум. – 1988.

Барулин В.С. Социальная жизнь общества. – М., 1987.

Бердяев Н.А. Смысл истории. – М., 1990.

Гегель м. Философия права. – М., 1980.

Диалектика общественного развития. – М., 1988.

Крапивенский С.Э. Социальная философия: Учебник для гуманитарно-социальных специальностей висших учебних заведений. – 3-е издание исправленное и дополненное. – Волгоград: Комитет по печати, 1996.

Кузнецов В.Г., Кузнецова И.Д., Миронов В.В., Момджян К.Х. Философия. Учебник. – М., 1999.

Кутырев В.А. Современное социальное познание. – М., 1988.

Маркс К., Енгельс Ф. Німецька ідеологія / К. Маркс, Ф. Енгельс. Твори. – 2-е вид. – т.3.

Маркс К. До критики політичної економіки. Передмова / К. Маркс, Ф. Енгельс. Твори. – 2-е вид. – т.13.

Мир философии. Часть 2. Основные проблемы философии / Под редакцией В.И. Кириллова. – М.: Юристъ, 1997.

Тойнби А. Дж. Постижение истории. – М., 1991.

Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.

Ящук Т.И. Диалектика объективного и субъективного в общественном развитии. – Киев, 1989.

Тема 16. Суспільство і природа

1. Географічне середовище як постійна і необхідна умова суспільного розвитку.

2. Становлення людства.

3. Взаємодія суспільства і природи.

4. Народонаселення – передумова і суб’єкт історичного процесу.

1. Географічне середовище як постійна і необхідна умова суспільного розвитку

Проблема відношення людини, суспільства до природи була і залишається найважливішій проблемою філософії. Розуміння взаємозв’язку і взаємообумовленості історії людей і історії природи, точно зважений облік екологічного компоненту історичного процесу – істотна сторона наукового розуміння історії. Матеріальне виробництво, як і все життя суспільства можливі лише при певних природних умовах.

Матеріальні умови життя суспільства як необхідний елемент включає в себе відносини суспільства до природи. Тому діалектико-матеріалістичне розуміння суспільства передбачає з’ясування його взаємодії з природою. Це одне з “вічних” питань, що стоять перед людством. Але “вічні” питання тому і є такими, що встають завжди по-новому, відображаючи зростаючі потреби, конкретні задачі і можливості суспільного розвитку. Справа в тому, що взаємовідносини людини і природи набули у всьому світі загрозливого характеру. Загострилися вони і в Україні.

Положення посилюється швидким зростанням населення планети. Екологічна і демографічна проблеми стали глобальними. Тому величезну увагу повинно бути приділено, передусім, географічному середовищу як постійній і необхідній умові існування і розвитку суспільства.

Необхідно враховувати, що поняття “природа” і “географічне середовище суспільства” не тотожні. Так, відомий контекст розуміння природи став складатися з минулого сторіччя внаслідок нових підходів до осмисленні проблем виникнення життя і еволюційних процесів на Землі, а також в зв’язку з усвідомленням людиною свого особливого положення в світі, що її оточує. У цьому значенні термін “природа” звузився до цілком певного об’єму і став охоплювати лише ту частину об’єктивної реальності, яка в 1802 році французьким вченим Ж. Ламарком, попередником Ч. Дарвіна, була названа біосферою, тобто областю життя.

Біосфера являє собою результат попереднього розвитку неживої природи і складає тонку оболонку Землі, де протікає життя, охоплюючи атмосферу, гідросферу і верхні частини літосфери.

Географічне середовище суспільства є та частина природи, з якою суспільство безпосередньо контактує на даному історичному етапі. Зазначимо, що для позначення сфери взаємодії природи і суспільства в науковій літературі застосовується різні терміни – антропосфера, техносфера, соціосфера, ноосфера (“розумна сфера”), але суть кожного з них цілком вписується в дане вище визначення географічного середовища суспільства. Оскільки, це не вся природа, а саме географічне середовище суспільства, то воно і випробовує на собі визначальний вплив соціального. Термін “географічне середовище” був введений в соціальну філософію і географію Е. Реклю і Д.І. Мечниковим.

Якщо скористатися сучасною класифікацією систем, то суспільство потрібно віднести до числа так званих відкритих систем, які обмінюється з навколишнім середовищем не тільки енергією, але і речовиною. Конкретні умови географічного середовища являють собою конкретні чинники розвитку виробництва і всього суспільного життя. Цей вплив може бути простежений у наступних основних напрямах:

1. Географічне середовище впливає на суспільний розподіл праці, розміщення і розвиток різних галузей виробництва. Вже перший в історії великий суспільний розподіл праці – відділення скотарства від землеробства проходило з урахуванням умов географічного середовища. Необхідністю такого обліку керуємося ми і сьогодні, розміщуючи ті чи інші галузі виробництва, передусім там, де для того є оптимальні географічні умови.

2. Географічне середовище впливає на продуктивність труда. Тут мова йде, передусім, про вплив погодньо-кліматичних умов (температура повітря, осідання, сила вітру і т.д.). При однаковій технічній озброєності і однаковій вмілості робітника результати праці будуть різні в залежності від цих умов.

3. Географічне середовище впливає на розвиток здібностей людини, стимулюючи той розвиток в одних випадках і стримуючи в інших. Якби люди знаходили всі засоби до існування в готовому вигляді, вони не мали б стимулів до розвитку.

4. Географічне середовище впливає на темпи розвитку даного суспільства в цілому, в тому числі таким своїм компонентом, як графічне положення країни (зміна розвитку країни, наприклад, в зв’язку з переміщенням до морського кордону основних транспортних комунікацій).

5. Географічне середовище впливає на розвиток виробничих відносин. Так, наприклад, східні народи не прийшли до приватної власності на землю тому, що перша умова землеробства – штучне зрошення, а воно є, як відмічав Ф. Енгельс, справою або загальною, або справою провінцій.

6. Географічне середовище впливає на виникнення і специфічні межі надбудованих явищ. Це відноситься до політичної надбудови і до держави, до духовного життя суспільства, до мистецтва і т.д.

7. Географічне середовище впливає на соціально-психологічний вигляд і настрій суспільства, тобто на його менталітет. Так, обмежене в просторі і не дуже багате на природні ресурси географічне середовище стимулює розвиток в даному етносі почуття бережливості, і той час безмежна в своїй щедрості природа культивує дух марнотратства.

Міра впливу різних чинників географічного середовища на розвиток суспільства в різні історичні епохи неоднакова. Так, з розвитком продуктивних сил меншає залежність країни від місцеположення природних багатств. Але, як показує історичний досвід, ослаблення залежності в одному відношенні супроводжується посиленням залежності суспільства від природи в інших відносинах. Географічне середовище, будучи необхідною умовою життєдіяльності суспільства, тим самим впливає певний чином на нього, причому цей вплив по своєму характеру змінюється в зв’язку із зміною розвитку суспільства. Разом з тим потрібно абсолютно визначено підкреслити, що географічне середовище – чинник необхідний, але не вирішальний, тому що активною стороною у взаємодії суспільства і природи є не природа, а суспільство.