51. Центральний банк - орган державного грошово-кредитного регулювання економіки. Функції центрального банку

Центра́льний банк — установа (у більшості випадків державний орган), яка відповідає за монетарну (грошово-кредитну) та валютну політику Д (Федеральна резервна с-ма США) або спільноти держав (Європейський центральний банк). В Україні це Національний банк України. Основними цілями центрального банку є: забезпечення стабільності покупної спроможності і валютного курсу національної грошової одиниці, ліквідності банківської системи, створення ефективного і безперебійного ведення розрахунків, включаючи розрахунки готівкою.

Центральний банк виконує такі операції:

1.Видає комерційним банкам кредити на строк за домовленістю з позичальниками.

2.Веде рахунки банків-кореспондентів і здійснює розрахункове касове обслуговування комерційних банків та інших кредитних установ.

3.Купує та продає цінні папери, що випускаються Д.

4.Видає кредити банкам під заставу векселів і цінних паперів.

5.Здійснює емісію приватизаційних паперів, встановлює умови їх зберігання, обліку і погашення.

6.Виступає гарантом кредитів, що надаються суб’єктам зовнішньоекономічної д-сті іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Держ валютного фонду та іншого держ майна країни.

7.Купує і продає іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті.

8.Проводить операції з резервними фондами грошових знаків.

9.Організовує інкасацію та перевезення грошових знаків та інших цінностей

Традиційно центральний банк виконує п’ять основних функцій: здійснює монопольну емісію банкнот, є банком банків, банкіром уряду, здійснює грошово-кредитне регулювання та банківський нагляд.

а) будучи емісійним центром країни, центральний банк володіє монопольним правом випуску банкнот, що забезпечує йому постійну ліквідність. Гроші центрального банку складаються із готівки (банкноти, монети) і безготівкових грошей (рахунки комерційних банків в центральному банку).

б) функція банка банків полягає в тому, що, з одного боку, центральний банк зосереджує у себе обов’язкові резерви комерційних банків, з іншого - надає їм необхідну кредитну підтримку.

в) функція банкіра уряду накладає певні взаємні права і обов’язки на уряд і центральний банк.

г) головними інструментами грошово-кредитної п-ки є:

-облікова (дисконтна) політика;

-операції на відкритому ринку;

-регулювання банківських резервів.

д) центральний банк здійснює контроль за додержанням юр особами банківського законодавства та власних нормативних актів.

52. Національний банк України: його завдання, функції та діяльність. Суть і призначення комерційних банків у сучасному економічному просторі.

В Україні центральним банком є Національний банк України (НБУ). Він являє собою перший рівень банківської системи. НБУ створений згідно із Законом Украї­ни «Про банки і банківську діяльність» і діє на підставі Закону «Про Національний банк України». Як центральний банк, НБУ виконує такі основні функції:

• емісія грошей та організація їхнього обігу;

• є кредитором останньої інстанції для комерційних банків;

• організація розрахунків між банками;

• обслуговування державного боргу країни;

• проведення операцій на ринку державних цінних паперів та валютному ринку;

• контроль за діяльністю комерційних банків.

• складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

• забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними;

• організовує інкасацію та перевезення банкнот та інших цінностей;

• здійснює інші функції в межах Закону «Про НБУ».

Він виконує традиційні функції, характерні для центрального банку держави: є емісійним і розрахунковим центром держави, «банком банків» і банкіром уряду. Він здійснює регулювання і контроль за кредитно-фінансовою системою країни в цілому (рис. 10.1).

Основна функція Національного банку України — це організаційне забезпе­чення грошово-кредитної політики (ГКП). За її організацію відповідає та спе­ціальна структура — рада — НБУ на правах одного з двох керівних органів цього банку, перед якою поставленні завдання грошово-кредитної політики на кожний рік, засади якої розробляються та затверджуються до 15 вересня по­точного року. До реалізації завдань, визначених в основних засадах, залуча­ється й апарат НБУ.

Через грошово-кредитну політику можна досягти вирішення загальноекономіч­них цілей держави, зокрема: зростання виробництва, зростання зайнятості, стабі­лізація цін та відсоткових ставок, збалансування платіжного балансу, стабілізація валютного ринку та ін (див. 10.4).

Національному банку надане монопольне право на випуск грошей в обіг. Казначей­ство ж Міністерства фінансів України не має права емісії грошей і здійснює фінан­сування державних витрат у межах доходів, що надійшли в бюджет, а також отрима­них кредитів. Цим самим забезпечується кредитна основа сукупного грошового обігу України.

Національний банк України як емісійний центр країни здійснює випуск в обіг грошей на кредитній основі. Це відбувається шляхом кредитування комерційних банків, уряду, а іноді й великих підприємств. Для цього банк прогнозує необхідну для розвитку економіки грошову масу (як готівкову, так і безготівкову), стежить за співвідношенням грошей в обох сферах грошового обігу.

Процедура випуску грошей в обіг здійснюється шляхом продажу банкнот і монет комерційним банкам в обмін на їхні резерви, що містяться на окремому кореспон­дентському рахунку в НБУ. Він також здійснює емісію депозитних грошей шляхом кредитування комерційних банків, купівлі іноземної валюти, золота та цінних папе­рів уряду (казначейських білетів, облігацій тощо).

Отже, НБУ, використовуючи названі канали емісії грошей, збільшує свої акти­ви - переважно у формі боргових зобов'язань. Збільшення активів приводить до відповідного зростання його пасивів — створення грошей.

Національний банк України був створений у 1991 р. Він являє собою систему єдиного банку, що включає в себе центральний апарат, розташований у Києві, Крим­ське республіканське і 24 обласні управління. Управління НБУ діють від його імені в межах наданих їм повноважень і функцій. Вони підзвітні Правлінню банку.

НБУ встановлює правила і проводить реєстрацію комерційних банків, видає лі­цензії на проведення валютних операцій, здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків на території України.

Як банк банків, він веде рахунки комерційних банків, здійснює їхнє розрахунково- касове обслуговування, надає кредити комерційним банкам, установлює правила функціонування міжбанківського кредитного ринку в Україні.

НБУ організовує касове виконання бюджету банківською системою України, на­дає кредити уряду. На нього покладене виконання операцій щодо розміщення дер­жавних цінних паперів, обслуговування внутрішнього державного боргу.

Крім того, на Національний банк покладене виконання операцій, пов'язаних із функціонуванням валютного ринку України. Він, за узгодженням із Кабінетом Міні­стрів, установлює офіційний курс національної грошової одиниці, створює валютні резерви, організовує операції з монетарними металами.

Національний банк не має права надавати кредити в національній та іноземній валюті, як прямо, так і опосередковано через державну установу, іншу юридичну особу, майно якої перебуває у державній власності, на фінансування витрат Державного бюджету України.

Національний банк не має права купувати на первинному ринку цінні папери, емітовані Кабінетом Міністрів України, державною установою, іншою юридичною особою, майно якої перебуває у державній власності.

Комерційні банки — це багатопрофільні кредитні інститути, що здійснюють фі­нансові операції та послуги, пов'язані з обслуговуванням клієнтів у всіх секторах еко­номіки

Основне призначення комерційних банків – посередництво переміщенні грошових засобів від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців.

Класифікація

за формою власності: державні, акціонерні, кооперативні, приватні та змішані; за організаційно-правовою формою: банки, які утворюються у формі акціонер­ного капіталу (акціонері товариства відкритого і закритого типів), товариства з об­меженою відповідальністю (пайові) або кооперативні;

за територіальною ознакою: міжнародні, загальнонаціональні, регіональні, та міжрегіональні що обслуговують декілька регіонів країни; за національною належністю: національні та іноземні;

за функціями та характером діяльності: депозитні, універсальні та спеціалі­зовані банківські установи;

залежно від розміру активів комерційні банки поділяються на малі, середні, великі та найбільші. На банківському ринку України більшість банків є середніми (активи — понад 10 млн грн; див. табл. 11.2). Розглянемо деякі з них (рис. 11.1).

Залежно від форм власності та їхньої організації

Розрізняють акціонерні банки відкритого і закритого типів. Вони формують свій капітал за рахунок об'єднання індивідуальних капіталів засновників і учасників за допомогою випуску і розміщення акцій банку. Власником капіталу є саме акціонерне виробництво, тобто банк. Статутний фонд акціонерного банку формується з осно­вного капіталу, поділеного на визначену кількість акцій однакової номінальної вар­тості. Розмір статутного фонду визначається акціонерами банку, але не може бути меншим за розмір, установлений НБУ.

Акціонери не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків, що ро­бить їх більш стійкими та надійними по відношенню до банків іншої форми власності.