35. Структура грошового обороту.
Грошовий оборот має окремі складові частини (сектори), які тісно взаємозв’язані, внутрішньо переплітаються й доповнюють одна одну в забезпеченні цілей розширеного відтворення.
Водночас, вони являються самостійними явищами, із своїм особливим механізмом регулювання і специфічними можливостями впливу на процес відтворення.
Складовими частинами сукупного грошового обороту являються:
грошовий обіг – рух грошей, що обслуговує сферу обміну, для якого характерними являються:
еквівалентність, оскільки замість грошей, які передає покупець продавцеві, придбаваються продукти рівновеликої номінальної вартості;
однобічність, оскільки гроші, одержані продавцем, не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно переходять у власність нового суб’єкта обороту;
прямолінійність, що виявляється у постійному віддаленні грошей від суб’єкта обороту, котрий використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб’єкт також витрачає їх для нових покупок.
фіскально–бюджетний оборот – ця частина грошового обороту обслуговує процеси розподілу вартості валового національного продукту і здійснюється нееквівалентно. Тобто замість грошового платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Цьому секторові обороту характерні відносини, які мають характер відчуження. Коли визначена частина доходів економічних суб’єктів вилучається у вигляді податків та інших обов’язкових платежів і поступають у розпорядження держави, яка витрачає їх на виконання своїх функцій. Як наслідок виникає не тільки нееквівалентний, а й безповоротний і безплатний рух грошей, тобто одні суб’єкти втрачають ці гроші назавжди і без одержання будь–якої ціни за них;
кредитний оборот – обслуговує сферу перерозподільних відносин, в яких власність суб’єктів не відчужується, а лише передається в тимчасове користування (наприклад, коли гроші вносяться на банківський депозит) чи змінюється їхня форма (наприклад, під час купівлі цінних паперів) з метою отримання доходів. Рух грошей у цьому секторі має зворотний характер, коли власник повертає свої гроші в обумовлені строки та й ще одержує дохід у вигляді дивідендів чи процентів;
фінансовий оборот – це оборот, пов’язаний з купівлею–продажем акцій. Він дещо відрізняється від кредитного обороту, оскільки суб’єкт, котрий одержав гроші через продаж акцій не зобов’язаний повертати їх попередньому власникові, що характерно для кредитних відносин.
Кредитний і фінансовий обороти являються частинами сектора сукупного грошового обороту, котрий називається фінансово–кредитним оборотом.
Грошовий оборот - безперервний рух грошей у процесі виробництва, розподілу й обміну суспільного продукту і перерозподілу національного доходу, здійснюється через обіг готівки та шляхом безготівкових розрахунків.
У межах сукупного грошового обороту функціонують такі потоки:
36. Закони грошового обігу. Швидкість обігу грошей та фактори, що її визначають.
Закон грошового обігу - особливий економічний закон (діє в кількох формаціях), який відображає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між кількістю необхідних для обігу грошей, цінами товарів, що підлягають реалізації, та вартістю грошей. Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням:
M — об'єктивно необхідна маса грошей;
ΣPQ — сума цін товарів, що реалізуються за певний період;
ΣК — сума продажів товарів і послуг у кредит;
ΣП — загальна сума платежів, строк оплати яких настав;
ΣВП — сума платежів які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів;
V — швидкість обороту грошової одиниці за рік;
З урахуванням виконуваних повноцінними грошима функцій міри вартості та засобу обігу, а також за умов металевого грошового обігу, насамперед золотого монометалізму, закон грошового обігу в його найбільш абстрактній формі виражався формулою з цієї формули, кількість грошей, яка обслуговує товарообіг, перебуває у прямопропорційній залежності від суми цін сукупної товарної маси і в оберненопропорційній — від швидкості обороту грошей. За функціонування повноцінних грошей в обігу знаходиться лише необхідна кількість грошових одиниць. Роль регулятора цієї кількості стихійно виконує функція грошей як засобу нагромадження скарбів. При зменшенні потреби в грошах частина їх випадає з обігу, перетворюючись на скарб; навпаки, при зростанні потреби в грошах додаткова кількість їх надходить в обіг із скарбу.
Закон
грошового обігу зазнає істотної зміни
у зв'язку з обігом платіжних засобів
(векселів, банкнот, чеків) і набуває
такого вигляду:
де
СЦ — сума товарних цін; К — сума цін
товарів, проданих у кредит, П — сума
платежів за борговими зобов'язаннями,
ВВ — сума взаємопогашуваних безготівкових
платежів, Ш0 — середня кількість оборотів
грошової одиниці (як засобу обігу та
платежу).
В
західній економічній літературі при
визначенні кількості грошей користуються
формулою, запропонованою американським
ученим І. Фішером,
MV
= PQ,
звідки
де
М— грошова маса; Р— рівень цін (або
середня ціна, за якою продається одиниця
будь-якого окремого товару); Q — придбана
кількість товарів; V— швидкість обігу
грошей (або середнє число оборотів
грошей за їх обміну на товари та послуги).
Швидкість обігу грошей.
Грошовий оборот включає в себе грошовий обіг. Обіг грошових знаків передбачає їх постійний перехід від одних юридичних чи фізичних осіб до інших. Поняття «грошовий обіг» стосується тільки частини грошового обороту ─ готівкового грошового обороту.
Швидкість обігу грошей ─ це частота переходу грошової одиниці від одного суб'єкта грошових відносин до іншого при обслуговуванні економічних операцій за певний період. Вона характеризує інтенсивність руху грошей, коли вони функціонують як засоби обігу і платежу.
Величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою:
де - ^ V - швидкість обігу грошей; P - середній рівень цін на товари та послуги; Q - фізичний обсяг товарів та послуг, які реалізовано в даний період; M - середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.
Величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов'язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту {PQ) й обернено пропорційно - з обсягом маси грошей, що є в обороті.
Визначений таким способом показник V характеризує, насамперед, інтенсивність використання запасу грошей в обороті (M) для оплати товарів та послуг, що реалізуються, тобто цей показник зв'язаний переважно з грошовим обігом.
Величина V залежить від:
- частоти й обсягів товарних операцій;
- нетоварних платежів (фіскально-бюджетних, кредитних тощо).
Фактори, що впливають на швидкість обігу грошей:
— обсяг, структура та ефективність суспільного виробництва;
— величина і швидкість товарних потоків на стадії обміну;
— рівень розвитку ринкових зв'язків між суб'єктами процесу відтворення;
— збалансованість попиту та пропозиції на ринку;
— рівень розвитку маркетингу;
— рівень інфляції;
— рівень розвитку економічної інфраструктури, транспорту, торгівлі, банківської справи і ринку ЦП.