Тема 3. Основи професійної комунікації в писемній та усній формах

Вивчаючи дану тему, необхідно звернути увагу на такі питання:

1. Що значить „професійна комунікація”?

2. Що значить „писемне ділове мовлення”?

3. Що таке „одиниця писемного мовлення”?

4. Якими способами передається писемне мовлення?

5. Що таке „усне ділове мовлення”?

6. Яка лексика характерна для усного мовлення?

7. Які речення частіше вживаються в усному мовленні?

8. Які допоміжні засоби висловлення використовуються в усному мовленні?

9. Що є характерною ознакою усного мовлення?

10. Як Ви розумієте слова В.Сухомлинського: „…мовна культура – це

живодайний корінь культури розумової…”?

11. Які можна виділити групи професіоналізмів?

12. Як співвідносяться мовна норма і професіоналізми?

13. Наведіть приклади професіоналізмів Вашого фаху.

14. Наведіть приклади мовних засобів для висловлення згоди, заперечення,

підтвердження тощо.

Мова – елемент соціальної сфери, вона є не лише засобом спілкування, а й формує нові виробничі відносини. На підприємствах і в установах словник професійної термінології помітно збагачується новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою.

Знати мову професії – значить вільно володіти лексикою свого фаху, активно її використовувати. Оскільки писемне мовлення передається також графічними знаками, схемами, таблицями, рисунками, необхідно знати особливості добору необхідних даних і мовних елементів при складанні стандартних чи типових документів.

Розглядаючи цю тему, слід пам’ятати, що при єдності функцій мова усна і писемна по-різному розв’язують дане питання. Зверніть увагу на те, що обмін думками при усному спілкуванні відбувається безпосередньо, значить, необхідно знати його особливості: синтаксичні, лексичні, доречність використання жестів, міміки, інтонації тощо.

Відповіді на всі запитання Ви можете знайти в джерелі літератури № 1 (див. за змістом посібника).

Готуючи 14-те завдання теми, зверніться до типових висловів і фраз, наведених в Універсальному довіднику-практикумі на сс.353 – 449, де в кожному розділі подаються відповідні вислови і фрази російською і українською мовами.

Література:

1. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К., 2001.

2. Бибик С.П., Михно І.Л., Пустовіт Л.О., Сюта Г.М. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. – К.: Довіра,1998.

3. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.: ”А.С.К.”, 2002.

4. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. - К., 1992.

5. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. - К., 1994.

6. Л.Ю.Шевченко та ін. Сучасна українська мова. Довідник. - К., 1993.

Тема 4. Специфіка терміносистем економіки, менеджменту,

інформатики, прикладної лінгвістики та інших

Визначаючи специфіку різних терміносистем, треба знайти відповіді на такі запитання:

1. Що таке термін?

2. Які групи термінологічної лексики можна виділити в українській мові?

3. Як утворюються нові терміни?

4. Які терміни найчастіше використовуються у Вашому професійному спілкуванні?

5. Що слугує джерелом збагачення української термінології?

6. З яких мов запозичено найбільше термінів Вашого фаху?

7. Як Ви розумієте поняття книжні слова?

8. Що таке синоніми і пароніми у діловому мовленні ?

9. У яких випадках не рекомендується вживати іншомовні слова в ділових паперах?

10. Поясніть значення термінів іншомовне слово, інтернаціоналізм.

Пригадайте, що терміном називається слово або сполучення слів, які означають чітко окреслене спеціальне поняття будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя. Оскільки розрізняють термінологію загальнонаукову і вузькоспеціальну, зверніть увагу на особливості останнього. Пам’ятайте, що терміни характеризуються літературною унормованістю й однозначністю. Неоднозначний термін вважається невдалим, його треба заміняти чи давати додаткові пояснення. Не забувайте, що терміни не мають емоційного забарвлення і не можуть мати синонімів. Мовець повинен дбати про відновлення, збереження та активне функціонування як загальновживаних слів, так і термінології. Таке ставлення до мови сприятиме збагаченню як самої мови, так і інтелектуального рівня її носіїв.

Оскільки у писемній мові функціонує здебільшого книжна лексика, для офіційно-ділового, наукового стилів характерне вживання термінів, що мають книжне забарвлення (на -ання, -ення, -іння, -ство, -цтво, -увати, -ювати, -ння, -ття та інші.

У зв’язку з тим, що термінами можуть бути слова запозичені і власні, зверніть увагу на особливості вживання синонімів і паронімів у діловій мовній практиці.

Дуже часто студентам важко швидко визначитися зі вживанням того чи іншого слова, особливо при перекладі з російської на українську, через те, що існують такі поняття, як синоніми та пароніми. Пригадайте, що синоніми (від грецьк. Synonymia - однойменність) – слова, близькі за значенням, але різні за звучанням і різняться смисловими та емоційно-експресивними відтінками. Багатство синонімії дає можливість вибрати найточніше для даного контексту слово. Серед лексичних синонімів виділяються стилістичні, наприклад, до слова говорити в українській мові можна дібрати близько 30-ти синонімів: балакати, гуторити, цвенькати, теревенити, виголошувати, обговорювати, базікати, ректи, сперечатися, дискутувати… Але не кожне з цих слів може бути доречним у діловому спілкуванні, бо вони мають різні відтінки в своїй семантиці. В українській мові існують і абсолютні синоніми: буква - літера, алфавіт - абетка - азбука. Найчастіше це термінологічні назви, одна з яких є українським словом, а інша - запозичена. Треба надавати перевагу першим, особливо якщо слово є недавно запозиченим. Для уникнення тавтології при складанні документів слід користуватися синонімічними можливостями мови. Але термін не можна замінювати словом, яке є близьким за значенням. Семантичні та стилістичні відтінки синонімів можуть спричинити непорозуміння та невідповідне тлумачення інформації. Слід мати на увазі, що не завжди слова, однозвучні з російськими, мають те саме значення в українській мові. Більшість слів-синонімів розрізняються своєю сполучуваністю в контексті (див.Паламар Л.М., Кацавець Г.М. „Мова ділових паперів” рубрики Вибір слова та Складні випадки перекладу).

Пароніми - це слова, які є схожими за звучанням та вимовою, але зовсім різними за значенням і написанням. Вони можуть бути різнокореневими і спільнокореневими. Через подібність вимови можуть виникати проблеми у сприйнятті та використанні в документах незнайомих слів, що спричиняє неправильне тлумачення тексту і взагалі недійсність ділового папера, бо паронім має інше значення. Семантичні зв’язки між паронімами можуть бути різними - синонімічними, антонімічними, іноді це слова з близьким, суміжним значенням або члени однієї тематичної групи. Наприклад, паронімами є слова: дипломат - дипломант; талан - талант; хронікальний – хронічний.

Будьте обережними і уважно, виважено використовуйте у діловому мовленні іншомовні слова, якщо є українські відповідники. Пам’ятайте, що інтернаціоналізми можна використовувати лише в окремих документах, які стосуються міжнародних угод чи інших подібних питань.

Література:

1. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. - К., 2001.

2. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. - К., 1994.

3. Словник труднощів української мови: Біля 15 000 слів / Гринчишин Д.Г., Капелюшний А.О., Пазяк О.М. та ін.: За ред. С.Я. Єрмоленко.- К.: Рад. шк., 1989.-336 с.

4. Новий російсько-український словник – довідник: Близько 65 тис. слів / С.Я.Єрмоленко, В.І. Єрмоленко, К.В. Ленець, Л.О. Пустовійт.- К.: Довіра, 1996.- 797 с.

5. Словник юридичних термінів (російсько-український). Укладачі: Андерш Ф., Винник В., Красницька А., Полешко А., Юрчук.- К.: “Юрінком”, 1994.-322 с.

6. Російсько-український словник ділової мови. Додаток до журналу «Український світ”. Ред.-упор. Мокровольський О., Шокало О., - К., 1992.

7. Ізюмов О. Практичний російсько-український словник. Правила правопису та фразеологія. Перевидання 1926 р.- К.: Знання, 1992.

8. Шевелєва Л.А. Український правопис у таблицях. Правила, винятки, приклади, коментарі.- Харків: Світ дитинства, 1996.

9. Сучасна українська літературна мова. За ред. М.Я.Плющ, - К.: Вища школа, 1994.

10. Краткий внешнеэкономический словарь-справочник. М.: 1988.

11. Рыночная экономика. Словарь. Под общ. ред. Кипермана Г.Я.- М.:

Республика, 1993. - 524 с.

12. Російсько-український загальнотехнічний словник / Л.І.Мацько, І.Г.Трегуб,

В.Ф.Христенок, І.В.Христенок.- К.: Вища шк., 1994.-173 с.

13. Короткий російсько-український словник сучасних математичних і

економіко-математичних термінів / Укладачі Л.Г.Боярова, О.П.Корис,- Х.:

Вид-во “Основа” при Харківському університеті.

14. Культура української мови: Довідник / С.Я.Єрмоленко, Н.Я.Дзюбишина-

Мельник, К.В.Ленець та ін.; За ред. В.М.Русанівського.- К.: Либідь, 1990.-

304 с.

15. Гринчишин Д., Капелюшний А., Сербенська О., Терлак З. Словник-

довідник з культури української мови. – Львів, 1996.

16. Словник ділових паперів (Українсько-англійський). – К., 1994.